Трускавець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Трускавець
Truskavec gerb.png
Герб Трускавця
Панорама частини зимового Трускавця, січень 2010 року
Панорама частини зимового Трускавця, січень 2010 року
Трускавець
Трускавець на мапі України
Трускавець на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Львівська область
Район/міськрада Трускавецька міська рада
Код КОАТУУ 4611500000
Перша згадка 1469 року
Населення 29 220 (1 березня 2015) [1]
Агломерація Дрогобицька агломерація
Площа 7,0 км²
Поштові індекси 82200—299
Телефонний код +380-3247
Координати 49°16′40″ пн. ш. 23°30′28″ сх. д. / 49.27778° пн. ш. 23.50778° сх. д. / 49.27778; 23.50778Координати: 49°16′40″ пн. ш. 23°30′28″ сх. д. / 49.27778° пн. ш. 23.50778° сх. д. / 49.27778; 23.50778
Висота над рівнем моря 378 м
Міста-побратими Перемишль, Ліманова, Ясло, Дзялдово,Унеюв, Дембиця, Гміна Заклікув, Аннополь(усі Польща), Цхалтубо(Грузія), Даугавпілс(Латвія), Лудза(Латвія), Друскінінкай(Латвія), Дольний Кубін(Словаччина), Ватлінген(Німеччина), Слов'янськ[2]
День міста 3 неділя червня
Відстань
Найближча залізнична станція Трускавець
До обл./респ. центру
 - залізницею 133 км
 - автошляхами 82,9 км
До Києва
 - залізницею 760 км
 - автошляхами 639 км
Міська влада
Адреса 82200, Львівська обл., м. Трускавець, вул. Бориславська, 2
Веб-сторінка Трускавецька міськрада
Міський голова Козир Руслан Ярославович

Трускаве́ць (місцева вимова «Тру́скавець») — місто обласного значення у Львівській області, бальнеологічний курорт України.

Географія

Трускавець розташований у мальовничій долині з півночі від передгір'я Східних Карпат на висоті 350 м над рівнем моря.

Курорт розташований на віддалі 100 кілометрів на південь від Львова. Залізниця з'єднує місто з найбільшими містами України, СНД та з країнами Прибалтики. Між Трускавцем і Львовом через міста Дрогобич та Стрий курсують електропоїзди і автобуси.

Місто Трускавець — затишна й екологічно чиста зона. Мінеральні води з 14 джерел: «Нафтуся», «Юзя», «Марія», «Софія», «Броніслава» тощо[3], покладами «гірського воску» — озокериту (єдине родовище у світі розташоване на віддалі 4 км від курорту — у Бориславі); до конкурентів карловарської солі належить трускавецька сіль «Барбара», яку добувають з високомінералізованої ропи.

Територія міста Трускавець за генеральним планом — 2000 га, фактичне користування землею — 774 га. Площа міста 7,0 км²[4].

Клімат

Для Трускавця характерний теплий та помірно-вологий клімат. Середньорічна температура на курорті Трускавець становить близько +7.5 °C. За цими показниками він близький до кавказького курорту Кисловодську (+7,8 °C). Найспекотнішими у Трускавці вважаються липень і серпень, коли середньомісячна температура досягає близько +28 °C. Найхолодніший місяць у році — січень (- 6 °C). Навесні у Трускавці порівняно тепло, незалежно від погоди температура цього сезону в середньому +14 °C. Осінь теж зазвичай тепла, середні температурні показники — 16 ° тепла.[5]

Сума опадів, що випадають у Трускавці за рік, включаючи околиці, складають 763–827 мм, не набагато перевищуючи ці показники на знаменитих курортах Росії та Криму (П'ятигорськ — 584 мм, Кисловодськ — 672 мм, Ялта — 577 мм). А на таких відомих курортах, як Гагра і Сочі, ці показники значно більші: відповідно 1343 та 1408 мм за рік. Найбільша кількість опадів у Трускавці випадає наприкінці весни і на початку літа, найменше — у зимовий період.

Для Трускавця характерна досить висока вологість повітря (у зимовий період — 78-79%, влітку близько 80%), знижений атмосферний тиск, його показники протягом року коливаються в межах близько 725–742 мм рт.ст.. Висока вологість повітря особливо помітна вранці та ввечері, вдень вона майже рівна оптимальній, завдяки цьому, незважаючи на досить високу температуру повітря, на початку дня та ввечері тут відносно прохолодно.

Найвологіші місяці у році — це серпень та жовтень, а найсухіші — квітень і травень. Число днів з туманністю зазвичай не перевищує 20-25 днів на рік. Десь стільки ж і з грозами. Хмарних днів у році в середньому 100, сонячних і ясних — близько 98. Максимальна хмарність у Трускавці спостерігається в листопаді, найменш хмарно — у липні та вересні.

Геологія

Околиці Трускавця багаті різними корисними копалинами: нафтою, озокеритом, сіллю, поліметалічними (свинцево-цинковими) рудами. Тут є галеніт, сфалерит, сірка, мінерали вюртцит, смітсоніт, церусит, сидерит, зустрічається самородна ртуть. Виявлені також гіпс, поклади глауберової солі[6]. Наявність корисних копалин сприяла утворенню різних за хімічним складом і лікувальним властивостям мінеральних вод, що містять вуглецеві з'єднання, радон, глауберову сіль, сірководень[7].

Населення

Кількість постійного населення 29 583 осіб станом на 1.08.2012 року.

Історична динаміка населення Трускавця[8]
1857 1880 1894 1930 1938 1959 1970 1979 1989 2001 2012
932 1 288 1 189 2 350 3 382 8 482 18 392 26 308 32 825 31 037 29 623

Крім того, щомісячно відпочиває в середньому 13 000 чоловік, з них понад 2 500 іноземців.[Джерело?] (рос.) Щоденно з навколишніх сіл та міст доїжджає на роботу 6300 чоловік.[Джерело?]

Кількість працюючих, які виїжджають на роботу в інші населені пункти, — 3200 чоловік.[Джерело?]

Загалом працює на підприємствах і установах міста 16 300 чоловік.[Джерело?]

Історична динаміка національного складу за даними переписів:

1959[9] 1989[10] 2001[10]
українці  61,2%  79,3%  93,3%
росіяни  29,4%  15,9%  4,9%
білоруси  1,2%  0,4%  0,4%
поляки  1,2%  0,7%  0,4%
євреї  3,5%    

Історія

Археологічні знахідки, зокрема, римський бойовий чекан, датований IV століттям нашої ери, свідчать про те, що територія Трускавця була заселена з давніх-давен. На думку вчених, тутешні землі могли бути ареною бойових дій готів і прикарпатських племен на чолі з карпами — з одного боку, і легіонів Римської імперії — з іншого.

На території сучасного Трускавця, мабуть, було поселення за часів Київської Русі, коли в Прикарпатті отримав значний розвиток солеварний промисел[11].

До оборонних споруд Трускавця періоду пізнього середновіччя можна віднести три фортеці — два замки й оборонний монастир[12]. Але найстаріше серед оборонних укріплень даної місцевості – датоване дохристиянським періодом (язичницьке капище в урочищі Липки). Топографічна назва цієї місцевості – Бабина гора – позначена на кадастровій карті Трускавця 1853 року. Навіть у наш час серед населення побутують топоніми: Городище, Коточний замок, Кам’яний горб. Залишки ровів, валів, фундаментів від фортифікаційних укріплень та пізньосередньовічного оборонного монастиря отців Василіян свідчать про те, що далеким предкам сучасних трускавчан не раз доводилося відбивати напади войовничих загарбників[13].

Перша письмова згадка про Трускавець відноситься до 1425 року[14].

Бювет мінеральної води Нафтуся на початку ХХ ст.

Назва міста Трускавець досі викликає суперечки істориків. Одні вважають, що Трускавець — це видозмінена форма польського слова truskawka (полуниця). Але полуниця з'явилася в Європі тільки після 1712 року і була привезена з Чилі французьким офіцером Фрез'є. А назва міста вперше зустрічається вже у XV ст. Інші вчені вважають, що на назву міста вплинула литовська мова. Литовською druska — це сіль, а Прикарпаття — відомий центр солеваріння. На користь цього варіанту свідчать тісні міждержавні стосунки Галицько-Волинського князівства і Великого Князівства Литовського у XII–XV ст. Однак, як вважають більшість дослідників, назва Трускавець походить від давньоруського імені Трушко, або Трусько, звідки Трусковіч, а з часом Трускавець[15].

Товаристський клуб. 1930-ті роки

Є підстави вважати, що район Трускавця, як і більшість сіл Самбірсько-Дрогобицької волості, був власністю галицько-волинського князя[16]. Після захоплення Галицько-Волинського князівства Польщею у 1349 році князівські маєтки потрапили до рук королів, які здавали села в оренду феодалам. Шляхтичами-власниками трускавецького маєтку у 1462 році були брати Іван і Станіслав Коритко з Трускавця, що згадуються в одному з найдавніших документів про Трускавець „Akta grodzkie і ziemskie, t. 13. Warszawa, 1888, с. 364.“. У 1471 році Іван Коритко продав за 550 гривень право пожиттєвої оренди Трускавця братам Гнатові з Тустановичів і Андрію із Любенців.

Близько 1518 року Трускавець увійшов до складу Дрогобицького королівського староства. Старости збільшили повинності селян, хоча їхні земельні наділи зменшувалися. Так, в 1565 р. тільки 4 сім'ї мали по півлана, решта 57 — по чверті лана. За користування землею кожна сім'я сплачувала старості по 31 грошу чиншу. Крім того, всі жителі села щорічно платили по шість злотих і 28 грошів стації на утримання шляхетського війська. За право пасти свиней у дубових лісах у них брали кожну двохсоту свиню. В селі існувала тягла повинність. Мешканці Трускавця повинні були постачати 315 підвід для вивезення солі з жуп, сотні возів для доставки дров до жуп[17].

Сприяв розвитку Трускавця солеварний промисел. Трускавецька солеварня містилася у лісі, по дорозі на Дрогобич (тепер кінець вул. Дрогобицької), який ще досі має назву Баньки (від слова баня — солеварня). Останній соляний колодязь, що містився в самому центрі Трускавця, був закритий на початку XIX ст. Досі навколо Трускавця є численні джерела, так звані прикарпатські солянки, воду з яких місцеві мешканці використовували для приготування їжі. У 1570 у трускавецьких селян було 20 черенів, що містилися у дерев'яних будівлях, так званих вежах. За, сіллю приїжджали чумаки з Придністров'я. Місцеві селяни возили її на ярмарки на Волинь, Поділля, Київщину і до Білорусі.

Значно зросли повинності селян у XVII ст. Так, у 1664 вони змушені були відпрацьовувати за кожну півчетверть земельного наділу тричі на тиждень по півдня, а також виділяти від кожного двору косарів в перші та останні дні сінокоса (закоси, обкоси) і жнив (зажинки, обжинки). Як і раніше, селяни повинні були возити сіль на склади до Львова чи Перемишля, а також дрова на Модрицьку солеварню. Селяни, які не мали свого поля (підсадки) платили старості або орендарю маєтку грошовий чинш[18].

У боротьбі проти посилення феодальної експлуатації селяни використовували общинну організацію (громаду), на чолі якої аж до XVI — початку XVII ст. стояв тіун[19]. Наявність посади тіуна свідчило про те, що в селах Прикарпаття ще в XVI–XVII ст. продовжували діяти положення давньоруського права.

Після першого поділу Польщі у 1772 році між Росією, Австрією та Прусією і включення Галичини та Західної Волині у склад Австрії, Трускавець, як колишній королівський маєток, став власністю цісарської казни. В селі у той час проживало 900 осіб. Відомо що у 1787 році війтом був Іван Пристай, а в 1820 році — Дмитро Данилишин. У 1772–1774 в Австрійській монархії проводився перепис населення, завдяки якому ми нині знаємо, що у 1772 в Трускавці проживало 990 душ населення. Відомо прізвища мешканців тогочасного Трускавця: Стецькевич, Порик, Петранівський та ін.

Панорама Трускавця. Початок ХХ ст.

У 1827 році в Трускавці появилися перші лазні та перші житлові приміщення для відпочивальників, переобладнані відповідно з сільської корчми та хат місцевого населення. Вже 1836 року почалося інтенсивне будівництво бальнеологічного курорту у Трускавці.

Датою офіційного заснування бальнеологічного курорту вважається 1827 р., коли тут було споруджено приміщення для перших 8 ванн. Хоча лікувальні властивості трускавецьких вод були відомі давно, вперше їх описав королівський лікар Войцех Очко в 1578 році. Габріель Жончинський, автор підручника «Гісторія натуральна», який було видано у 1721 році, вказав, що в Трускавці, як і в інших селах Дрогобиччини добували нафту, а воду, яка її супроводжує, селяни пили для лікування багатьох хвороб. Перші ж серйозні роботи провели тут німецькі вчені Н. Фіхтель та Б. Хаке. Станіслав Сташіц у невеличкій роботі, яка вийшла друком у 1805 році, писав, що крім солі тут добувають озокерит і нафту, з якої шляхом перегонки отримують гас, який використовується для освітлення вулиць.

Трускавецький двірець(залізничний вокзал), 1912 рік

Інженер Юзеф Вичиньскі, який орендував Трускавець у спілки шляхтичів до 1907 року, у 1895 році приступив до його активної розбудови та модернізації[20]. Зокрема, за його часів збудовано ресторан, упорядковано центр міста і парк, розширена водолікарня. Він ініціював будівництво вілл: «Гражина», «Яніна», «Марія», «Софія», «Гелена», «Світязянка», «Моя», «Саріуш», «Під Білим Орлом», «Під Матір'ю Божою»[21].

Хімічний аналіз мінеральної води «Нафтуся» вперше провів львівський вчений, аптекар і хімік Теодор Торосевич в 1836 році. Цей знаменитий вчений більш відомий завдяки винаходу гасової лампи. В той же час зростає значення Трускавця в Австро-Угорській імперії. В 1892 році тут побудовано приміщення для інгаляцій системи Вашмута. І цим Трускавець одразу піднявся на рівень таких оздоровниць європейського значення як Бад-Райхенгалль та Вісбаден. Будуються готелі, вілли, пансіонати.

Пам'ятна дошка Раймунду Ярошу

У 1900 році було відкрито пам'ятник Адаму Міцкевичу. Розростається інфраструктура, будується нова водолікарня, прокладається об'їзна дорога. Окремо варто виділити діяльність Раймунда Яроша. В 1911 році Трускавець переходить до рук спілки, яку він очолює. Новий господар одразу починає яскраву європеїзацію курорту. Найперше він електрифікує Трускавець. Тепер за допомогою електричної енергії освітлювалися не тільки курортні приміщення і приватні вілли, але також вулиці та територія парку «Підгір'я». Ще у 1909 році було побудовано залізницю з невеличкою станцією, а вже у 1912 споруджується новий вокзал. Трускавець був безпосередньо пов'язаний залізничним сполученням як зі Львовом, так і з Віднем, Краковом, Познанню, Прагою, Варшавою, Берліном.

У 1913 році за великі успіхи в розвитку курорту — його лікувальної бази, — Трускавець було нагороджено Великою золотою медаллю. А темпи змін були направду вражаючими. Той, хто пропустив декілька сезонів, по приїзді до Трускавця вже його не впізнавав. На Помірках за усіма європейськими стандартами було облаштоване купальне озеро, побудовані корти, спортивні майданчики. Береги озера були всипані золотистим морським піском.

Перед Першою світовою війною існували плани подальшого розширення курорту, зокрема канатної дороги на — гору Цюхів Діл — с. Орів та залізниці до Борислава.

У 1919 році польські війська окуповують Галичину і в т. ч. Трускавець[22]. Лише за один день вони зібрали у трускавецьких селян 50 тисяч крон контрибуції. В Трускавці встановлено окупаційний режим буржуазно-поміщицької Польщі[23].

Одна з головних вулиць, 1930-ті роки

17 серпня 1929 року освячено і відкрито музей природничих наук. На нещастя, з його багатющої колекції майже нічого не залишилося — після приходу радянських військ у 1939 році його експонати були частково передані до Дрогобича, а частково просто розкрадені. Одну з колекцій завантажили до контейнера і просто кудись вивезли.

А про розвиток курорту свідчать цифри. Якщо у 1923 році тут було 6080 відпочиваючих, то вже у 1927 році кількість гостей різко зросла — до 12633 осіб. У 1931 році курорт відвідало 14659 чоловік, а сезон 1933 року позначився просто немислимою до того часу цифрою у 17000 осіб. З 1921 р. по 1939 р. Трускавець належав Польщі, тоді ж були побудовані бальнеолікарня, бювети і павільйони мінеральних джерел, приватні готелі і пансіонати. Курорт функціонував тільки у літній сезон, лікування здійснювалось приватнопрактикуючими лікарями.

24 вересня 1939 р. — Червона Армія увійшла в Трускавець[23].

У 1939 році на базі приватних готелів і пансіонатів було відкрито 8 санаторіїв (1500 місць).

Роман Різняк-«Макомацький»

З липня 1941 по серпень 1944 року Трускавець окуповують німецько-нацистські війська[22]. Цікаво, що німці надали Трускавцю статус міста ще в долекому 1942-му році[24].

6 серпня 1944 року Трускавець було звільнено від фашистів. Все найкраще обладнання було вивезене при відході німців[8].

Окремо слід виділити діяльність «Організації Українських Націоналістів» у Трускавці (ОУН) та Української Повстанської Армії (УПА) до і після 1939 року. До 1939 року ОУН воювала з поляками, після 1939 року — з радянськими окупаційними військами. Два уродженці Трускавця — Василь Білас і Дмитро Данилишин — здійснили атентат на депутата Польського Сейму Тадеуша Голувку. Сталося це у Городку 24 серпня 1931 року. Це був винятково політичний акт проти відомого польського шовініста. Обох повстанців було схоплено і засуджено до смерті. Їх героїчна поведінка під час процесу і при виконанні вироку мала великий вплив на українців по всіх окупованих Польщею територіях. Пам'ять про героїв зафіксована в назвах вулиць та пам'ятних знаках у Трускавці.

Василь Білас

Трускавчанин Роман Різняк — «Макомацький», небіж Василя Біласа, член ОУН і вояк УПА, завербував в інформатори дружину радянського генерала Сабурова Ніну, яка допомогла врятувати життя тисяч галичан, зірвати цілий ряд каральних операцій НКВД проти мирного населення. Під керівництвом Макомацького підпільники викрали самого генерала Сабурова і обміняли його на 200 арештованих повстанців. Це унікальний випадок в історії радянської армії, який ще нікому не вдавалося повторити.

У 1947 році Трускавець отримує статус міста. В цьому ж році поряд із бальнеологічним лікуванням почали застосовувати теплолікування у вигляді аплікацій озокериту (з Бориславського родовища). А вже 1952- го стає містом обласного підпорядкування, а згодом і всесоюзним курортом[22].

З 1947 року на курорті застосовується новий метод теплового лікування бориславським озокеритом. 1949 року створено гідро-режимну експлуатаційну станцію, розпочалося комплексне наукове дослідження лікувальних чинників. Збудовано нову водолікарню з озокеритолікарнею, модернізовано бювет, пропускна спроможність якого на той час вже становила 30 тисяч осіб на добу. 

Популярність курорту росте. У Трускавці лікуються люди не тільки з усіх куточків Радянського Союзу, але й з Польщі, Чехословаччини, країн Азії та Африки. 1985 року кількість відпочивальників сягає 350 тисяч на рік.

1982 року у колишній віллі «Саріуш» відкривається музей історії міста. Експозиція музею висвітлює історію краю від найдавніших часів до сучасності, характеризує культурно-побутовий уклад місцевого населення – бойків. 

Санаторій «Молдова», 1985 рік

Створено першу санітарну зону, в межі якої потрапляє курортний парк – гордість Трускавця. 

З початком 1990-х років, після короткого занепаду, курорт отримує новий поштовх у своєму розвитку. Відкриваються курортно-відпочинкові заклади з оригінальними прикарпатськими архітектурними формами. Введено в експлуатацію новий залізничний вокзал. Результатом певних досягнень курорту стало прийняття Трускавця до Міжнародної федерації термальних і кліматичних курортів. 

2 квітня 1990 р. відбулася І сесія Трускавецької міської ради І-го демократичного скликання — над приміщенням міської ради піднято національний синьо-жовтий прапор. 

пам'ятник Міцкевичу в Трускавці

З проголошенням незалежності України у 1991 році курорт прийняв ринкову модель економічного розвитку, що передбачала створення санаторно-курортних закладів, які б надавали найсучасніші медичні послуги світового стандарту якості. Така вимога стала передумовою створення спеціальної економічної зони туристично-рекреаційного типу «Курортополіс Трускавець», закон про яку набрав чинності 1 січня 2000 року. Мета СЕЗ – стимулювання інвестиційної діяльності та збереження природних ресурсів[13]

У 1999 році Трускавець став переможцем у всеукраїнській номінації «Кришталевий лелека».

Відбуваються зміни в культурно-освітньому житті міста: відкрито пам’ятники: Т. Г. Шевченку (скульптор Р. Романович), учасникові національно-визвольного руху, легендарному розвідникові часів Другої світової війни Роману Різняку-«Макомацькому» (скульптор В. Ропецький), провідникові ОУН Степану Бандері (скульптор І. Самотос).

1992 року в старовинній віллі «Гопляна» відкрито музей народного художника України Михайла Біласа, майстра унікальної техніки гобеленового ткацтва. Новаторство М. Біласа полягає у гармонійному поєднанні класичного традиційного та модерново-абстрактного напрямків ткацтва. Творчий доробок митця — понад 500 робіт, експонувався на багатьох виставках в Україні та за кордоном

2003 року — відкрито Міжнародну клініку відновного лікування професора В. Козявкіна. Реалізовано кілька потужних інвестиційних проектів: постали п’ятизіркові готелі та лікувально-діагностичні spa-центри.[13].

Нині (2000-ні) 19 санаторіїв («Карпати», «Женева», «Дніпро-Бескид», «Перлина Прикарпаття» та інші) і 20 пансіонатів Трускавця можуть одночасно оздоровлювати до 15 тисяч осіб. А фахівці стверджують, що ці курорти розраховані на 340 тисяч осіб щорічно. Для прикладу: в 19901995 роках у цьому курортному містечку відпочивало 412–414 тисяч осіб. Нині ж ця цифра зменшилася до 165–180 тисяч. Вартість путівок у санаторії Трускавця різноманітна.

Уродженці Трускавця

Архітектура

Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс Ріксос-Прикарпаття

Трускавець славиться не лише мінеральними водами, своєрідного колориту місту надає його віллова забудова, сформована у період XIX — першої половини XX ст. Яскравим архітектурним багатством Трускавця є його давні дерев'яні вілли (Вілла Гопляна, Вілла Гражина, Вілла Світязянка, Вілла Клюберґ, Вілла Під Косиніром, Вілла Постій, Вілла Сіріус, Вілла Софія та інші) та пансіонати (Пансіонат Рекорд, Пансіонат Верха, Пасіонат Вавель та інші). Дерев'яну віллову архітектуру влучно доповнюють оригінальні вирішення мурованих санаторіїв та пансіонатів у стилі функціоналізму першої половини XX ст.

Хмарочоси Трускавця

  • Вежа ТРТ по вулиці Об'їзній, Городище. Висота 46 м.
  • Готель Бескид по вулиці Дрогобицькій, 33. Висота 37 м.[25]
  • Готель Карпатська столиця по вулиці Городище, район Вишенька. Висота 88 м. Завершальні роботи.
  • Готель Ріксос-Прикарпаття по вулиці Городище, 8. Висота 58 м. Збудовано.[26]
  • Новобуд на вулиці Суховоля, 54б. Висота 65 м.

Культові споруди

Соціальна сфера

Медицина

Крім санаторіїв та пансіонатів місто-курорт Трускавець має 2 бювети мінеральних вод, 2 курортні поліклініки, 2 бальнеозокеритолікарні. Функціонують також міські лікарня (260 л/місць) та поліклініка (420 відвідувань в зміну). Працює ряд науково-дослідних лабораторій, зокрема: лабораторія експериментальної бальнеології Інституту фізіології ім. О. Богомольця НАН України, кафедра реабілітації та нетрадиційної медицини Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, курортний науковий реабілітаційний центр «Карпати Чорнобилю», «Міжнародна клініка відновного лікування» професора Володимира Козявкіна. У місті працює понад 700 лікарів та біля 2000 середнього медичного персоналу високої кваліфікації.

Освіта

У місті Трускавці є 3 середні школи (130 класів, 3315 учнів), Трускавецька дитяча школа мистецтв (45 гуртків, 1148 вихованців), 7 дитячих дошкільних закладів (45 груп, 739 дітей), ДЮСК «Спортовець» (600 вихованців)[28]. Також у місті знаходиться біологічний факультет Дрогобицького педагогічного університету ім. І. Франка та Прикарпатський інститут МАУП ім. М. Грушевського.

Культура

До мережі закладів культури Трускавця входять[29]:

  • Трускавецький міський Народний дім — тут відбуваються численні культурні заходи, проводяться відзначення і святкування різноманітних важливих для держави і міста дат і подій, працює низка творчих колективів;
  • Палац культури імені Тараса Шевченка — належить ЗАТ «Трускавецькурорт»[30];
  • Палац культури «Мир»;
  • 13 клубів — у санаторно-курортних закладах;
  • кінотеатр «Міленіум»;
  • кінотеатр «Злата»[31];
  • міська централізована система бібліотек — об'єднує одну дитячу і три дорослих бібліотеки.

Окрім того, по санаторно-курортних закладах працює 17 бібліотек.

Далеко за межами міста та України відомими є колективи художньої самодіяльності Трускавці, які мають звання народних:

  • ансамбль пісні і танцю «Трускавчанка»;
  • фольклорні ансамблі «Джерела Карпат», «Барви Карпат», «Відгомін», «Галичани»;
  • зразковий дитячий камерний оркестр;
  • народна циркова студія «Каскад»;
  • народний цирк «Гоп-компанія».

Музеї Трускавця:

Спорт

У місті є два футбольних поля, 12 тенісних кортів, 3 спортмайданчики у житлових мікрорайонах міста, 1 спортмайданчик в міському парку, кінно-спортивна база, спортивна база та зали ЛФК при санаторно-курортних закладах, спортивні зали та майданчики при трьох загальноосвітніх середніх школах.[32]

Зареєстровані та діють громадські спортивні організації:

Традиційно у місті Трускавці проводяться турніри:

  • «Зимовий Трускавець» — всеукраїнський юнацький турнір з тенісу, (лютий);[34]
  • «Нафтуся» — всеукраїнський юнацький турнір з тенісу, (липень-серпень);
  • «Золота осінь» — всеукраїнський юнацький турнір з тенісу, (жовтень-листпоад);
  • «Трускавецькі джерела» — з вільної боротьби, (листопад);[35]
  • «Нафтуся» — всеукраїнський юнацький турнір з плавання, (листопад);[36]
  • «Міжнародний турнір з футзалу на Кубок мерії», (січень).

Налагоджено міжнародну спортивну співпрацю з містами-побратимами: Ліманова, Ясло, Санок, Перемишль (Польща).

Світлини

Вулиця Суховоля (м.Трускавець).JPG
Truskavets2.JPG
Truskavets1.JPG
Truskavets Buvet 1.jpg
Hmaro4ostruskavets.jpg
Вулиця Суховоля Палац культури і
пам'ятник Тарасові Шевченку
Вілла «Гопляна» — взірець
курортної архітектури
(нині Художній музей М. Біласа)
Бювет мінеральних вод Житловий хмарочос

Див. також

Примітки

  1. Чисельність населення на 1 березня 2015 року
  2. Міста-побратими Трускавця
  3. Води Трускавця
  4. Оф.сайт Верховної Ради України. Облікова картка м Трускавець Львівська область
  5. Клімат Трускавця
  6. Лазаренко Є. К. Надрові багатства західних областей України. Львів, 1946
  7. Бабинець А. Джерела мінеральних вод Радянської України. К., 1958, с. 9, 38—41
  8. а б Історія Трускавця в датах, подіях, фактах
  9. Кабузан В. М. — Украинцы в мире динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века — 1989 год Форм. этн. и политических границ укр. этноса. Ин-т рос. истории РАН. М. Наука, 2006.
  10. а б кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року
  11. Нариси з історії техніки, вип. 7. К., 1961, с. 99—101; «Літопис Бойківщини», 1936, № 7, с. 5.
  12. Мацюк О. Оборонні споруди Трускавця // Інформаційний портал курорту.
  13. а б в Історичний екскурс // Овійційний веб-сайт ТМР
  14. Тимошенко Л. Трускавець додає собі літ і нічого спільного не має з трускавками // Високий замок. - 01.03.2008
  15. Янко М. Т. Топонімічний словник-довідник Української РСР. К., 1973, с. 151
  16. Курорти Львівщини. Львів, 1961, с. 3; «Літопис Бойківщини», 1938, № 10, с. 33.
  17. Бойко I. Д. Селянство України в другій половині XVI—першій половині XVII ст., с. 123, 124
  18. Lustracja województwa Ruskiego 1661–1665, cz. 1, c. 158
  19. Библиотека Института им. Оссолинских во Вроцлаве, рук. № 1553.
  20. Харчук Х. Р. Реґіональна специфіка курортних поселень Галичини ХІХ — першої половини ХХ ст.
  21. Історія курорту Трускавець // Конвалія.
  22. а б в Історія Трускавця // Курорт Трускавець
  23. а б Історія Трускавця в датах, подіях та фактах
  24. Мінчак М. Місто Трускавець (Живець Дрогобицького повіту) // Дрогобиччина – земля І. Франка. — Нью Йорк, Париж, Сідней, Торонто,1973. — Т.1. — С. 408-413.
  25. Санаторно-готельний комплекс Дніпро-Бескид
  26. Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс „Ріксос-Прикарпаття“
  27. Свято-Іллінський храм
  28. Офіційна сторінка Трускавецької міскої ради
  29. Про місто на truskavets-city.gov.ua („Трускавець — Все про місто-курорт“), Офіційний сайт Трускавецької міської ради
  30. ЗАТ «Трускавецькурорт»
  31. Кінотеатр «Злата»
  32. Відділ у справах сім'ї, молоді та спорту
  33. Пейнтбольний клуб «Hunters»
  34. На урок тенісу — до Трускавця
  35. На Львівщині завершився всеукраїнський юнацький турнір з вільної боротьби
  36. Всеукраїнський юнацький тунір з плавання «НАФТУСЯ — 2013»

Джерела

Посилання