Moon Mineralogy Mapper
Moon Mineralogy Mapper (M3) — це один з двох інструментів які були передані управлінням NASA — Індії для першої місії до Місяця — Чандраян-1, запуск відбувся 22 жовтня 2008 року. Інструмент розроблявся під керівництвом головного керівника — Карла Пітерса, Браунський університет, за посередництва Лабораторії реактивного руху NASA.
Опис
M3 це візеалізуючий спектрометр, який дозволив зробити першу просторову і спектральну карту Місячної поверхні з великою роздільною здатністю, інструмент виявив мінерали, з яких вона складається. Ця інформація дала уявлення про ранні стадії розвитку Сонячної системи і надала змогу знаходити цінні ресурси.
Цей інструмент належить до програми «Discovery» під назвою «Mission of Opportunity» (NASA проектує інструмент для космічного апарату іншого космічного агентства).
Chandrayaan-1 відпрацював 312 днів замість передбачених двох років, проте під час виконання місії було досягнуто 95 % запланованих цілей, включаючи складання карти місячної поверхні (95 %) за допомогою M3.[1] Після кількох технічних збоїв, в числі яких збій сенсорів орієнтації за зорями і погіршення теплового захисту, Chandrayaan-1 припинив передавати радіосигнали 1:30 AM 29 серпня 2009 року, незабаром місія офіційно була припинена.
Відкриття води на Місяці
4 вересня 2009 року, Science Magazine доповідає, що інструмент Moon Mineralogy Mapper (M3), який встановлений на Chandrayaan-1, знайшов воду на Місяці[2] Проте 25 вересня 2009 року, ISRO зробила заяву, що MIP, інший інструмент на борту Chandrayaan-1 також відкрив воду на Місяці до того як це зробив M3. Ця заява не була зроблена, доки NASA не підтвердило її.[3][4] M3 виявив здатність поглинання поверхні Місяця близько 2.8-3.0 µm. Для силікатних тіл, це типово, наприклад для гідроксид-іона і H2O. На Місяці поширена особливість — широко розподілене поглинання, яке здається сильнішим в більш прохолодних широтах і в кількох нових польовошпатових кратерах. Загальна відсутність кореляції цієї ознаки в освітлених Сонцем ділянках M3 за даними нейтронного спектрометра дозволяє припустити, що формування і збереження гідроксид-іона і H2O являє собою безперервний приповерхневий процес. Гідроксид-іон/H2O можуть живити полярні холодні пастки і зробити місячний реголіт кандидатом на джерело летких речовин для людської колонізації.
Moon Mineralogy Mapper (M3), візуалізуючий спектрометр — один з 11 інструментів на борту Chandrayaan-I, який закінчив місію передчасно — 29 серпня. M3 мав за мету скласти першу мінеральну карту всієї місячної поверхні. Вчені з дослідження Місяця десятиліттями сперечались з можливістю водяних сховищ. В даний час вони говорять про те, що конфлікт вичерпаний — «Місяць по факту має воду у всіх видах, і не тільки у мінералах, але і розкиданий по всій поверхні супутника, можливо, навіть і у блоках на глибині.» Результати інструмента Lunar Reconnaissance Orbiter також у тому, що він відкрив широкий спектр сигналів води на поверхні Місяця.[5]
M3 знайшов камінь в якому переважають магній і шпінель і не фіксуються присутність піроксенів або олівінів, їх присутність (<5 %), він знаходиться на заході від зовнішьнього кільця Moscoviense Basin (як одна з декількох дискретних областей). Поява цього поєднання важко поєднується з сучасними моделями еволюції поверхні Місяця.[6]
Посилання
Примітки
- ↑ Boardman, Joe. A New Lunar Globe as Seen by the Moon Mineralogy Mapper: Image Coverage, Spectral Dimensionality and Statistical Anomalies (PDF). LPI. Процитовано 12 квітня 2011.
- ↑ «http://www.sciencemag.org/cgi/content/abstract/sci;1178658v1»
- ↑ Chandrayaan first discovered water on moon, but?. DNA. Bangalore. DNA. 25 вересня 2009. Процитовано 9 червня 2013.
- ↑ Bagla, Pallav (25 вересня 2009). Did India beat NASA to find water on moon?. NDTV. Bangalore. Процитовано 9 червня 2013.
- ↑ Water discovered on moon?: "A lot of it actually". The Hindu. Chennai, India. 23 вересня 2009.
- ↑ Pieters, Carle. Identification of a new spinel-rich lunar rock type by the Moon Mineralogy Mapper (M3) (PDF). LPI. Процитовано 12 квітня 2011.