Марс-експрес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Mars Express)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Mars-express-volcanoes-sm.jpg

«Марс-експрес» («Mars Express») — автоматична міжпланетна станція Європейського космічного агентства, призначена для вивчення Марса. Космічний апарат складається з орбітальної станції — штучного супутника Марса і спускного апарату з автоматичною марсіанської станцією «Бігль-2».

Основні події[ред. | ред. код]

  • Спусковий апарат «Бігль-2» був відстикований 19 грудня 2003 коли АМС підлітала до планети, до гальмування орбітальної станції і переходу її на орбіту супутника Марса.
  • Орбітальна станція після відділення спускного апарату, виконала 20 грудня 2003 гальмування і вийшла на орбіту штучного супутника Марса.
  • 25 грудня 2003 спускний апарат «Бігль-2» опустився на Марс, але автоматична марсіанська станція на зв'язок не вийшла.
  • 19 вересня 2005 термін роботи орбітальної станції продовжений до кінця 2007 року.
  • 21 вересня 2006 стереокамерою високої роздільної здатності (HRSC) було отримано зображення Кідонії — регіону, в якому знаходиться відомий «Марсіанський сфінкс», відображений в 1976 році апаратом Вікінг-1[1].
  • 26 вересня 2006 орбітальна станція успішно відновлена ​​з режиму «Sumo» (режиму наднизького споживання енергії), розробленого для періоду недостатнього освітлення[2].
  • У жовтні 2006 року зв'язок з орбітальною станцією був перерваний через сонячне протистояння (вибудовування в лінію Земля — ​​Сонце — Марс-експрес). Кут Сонце — Земля — ​​Марс-експрес досяг мінімуму в 0,39° 23 жовтня при відстані в 2.66 астрономічної одиниці. Були зроблені виміри, необхідні для мінімізації ослаблення сигналу (велика щільність електронів в сонячній плазмі серйозно впливає на радіосигнали)[3]
  • У грудні 2006 року у зв'язку з втратою зв'язку з апаратом НАСА JPL Mars Global Surveyor (MGS) команді Марс-експрес було доручено визначити місцезнаходження американського апарату. На підставі останніх даних ефемериди, отриманих від MGS, була отримана можлива орбіта MGS. Для пошуку апарату була використана камера високої роздільної здатності «Марс-експрес», але обидві спроби виявилися безуспішними.
  • У січні 2007 року підписано угоду з НАСА про всебічну підтримку приземлення апарату Фенікс в травні 2008 року.
  • У лютому 2007 року камера «Марс-експрес» VNC, що використовувалась тільки для контролю від'єднання наземного апарату, знову підключена. Дан старт студентської кампанії «Сфотографуй Марс за допомогою Марс-експрес».
  • 23 лютого 2007 термін роботи орбітальної станції продовжений до травня 2009[4].
  • 28 червня стереокамера високої роздільної здатності (HRSC) зняла ключові тектонічні особливості столової гори Еоліда[5].
  • 4 лютого 2009 термін роботи орбітальної станції продовжений до 31 грудня 2009[6].
  • 7 жовтня 2009 термін роботи орбітальної станції продовжений до 31 грудня 2012[7].
  • 5 березня 2010 року «Марс-експрес» пролетів поблизу від Фобоса і виміряв гравітацію супутника[8].
  • 9 сiчня 2011 «Марс-експрес» сфотографував «зворотній», до цього не відображений, бік Фобоса з 16-ти метровою роздільною здатністю і в 3D-форматі[9]; 3-го березня того ж року прольотом над цим супутником апарат завершив свою місію[10].
  • 13 серпня — 24 листопада 2011 фізична несправність твердотільної пам'яті призвела до збоїв операційної системи орбітальної станції. Наприкінці листопада система управління орбітальною станцією була виправлена ​​так, щоб обійти проблему[11].
  • 16 лютого 2012 — всі дослідницькі програми відновлені в повному обсязі[12].

Опис апарату[ред. | ред. код]

  • Вага апарату 1123 кг, включаючи 113 кг наукового обладнання, 65 кг — спусковий апарат з автоматичною марсіанської станцією «Бігль-2», 430 кг палива.
  • Розміри АМС 1,5×1,8×1,4 метра, з розкритими сонячними батареями — 12 метрів.
  • Сонячні батареї площею 11,42 м² з проектною потужністю 660 Вт, але через помилку при монтажі видають 460 Вт
  • Енергія запасається в трьох літій-іонних акумуляторах ємністю 64,8 А∙год
  • Вартість програми — близько 300 млн євро.
  • На борту є камера, що дозволяє робити знімки поверхні Марса з роздільною здатністю 10 метрів.
  • Мається спектрометр OMEGA (Observatoire pour la Mineralogie, l'Eau, les Glaces ot l'Activite) для геологічних досліджень, здатний працювати в видимому і інфрачервоному діапазонах з роздільною здатністю 100 метрів.
  • Радар MARSIS для зондування іоносфери і глибинних шарів марсіанської поверхні.
  • Маються ультрафіолетовий і інфрачервоний спектрометри (для дослідження атмосфери), а також інше наукове обладнання.
  • Автоматична марсіанська станція Бігль-2 мала буровий механізм і прилади для виявлення слідів життєдіяльності мікроорганізмів.

Наукові результати[ред. | ред. код]

Вимірювання за допомогою створених російськими вченими спільно з західноєвропейськими колегами приладів дозволили отримати ряд важливих наукових результатів, багато з яких тільки готуються до наукових публікацій. В тому числі відновлення структури атмосфери з високою точністю від поверхні до висот 100–150 км і її температурного профілю до 50-55 км. Вперше одночасно виміряно зміст і побудовані карти розподілу водяної пари і озону в атмосфері. Виявлено нічне світіння моноксиду азоту, відомого на Венері, але не те, що спостерігалося раніше на Марсі. Відкриті найдрібніші аерозольні частинки, що заповнюють атмосферу планети до висот 70-100 км.

Вперше виявлений водяний лід у південній полярній шапці наприкінці марсіанського літа. Карти, побудовані за даними приладу OMEGA з роздільною здатністю 1-3 км, показують, що ділянки водяного льоду знаходяться на краях більш обширних областей замерзлої вуглекислоти. Товщина її шару не перевищує кількох метрів, а під ним — похований шар водяного льоду, можливо еквівалентний за потужністю північній полярній шапці, повністю складається з водяного льоду з невеликою (менше 1%) домішкою пилу.

Приладом OMEGA проведено також мінералогічне картування значної частини планети, і, при істотному розмаїтті мінерального складу, карбонати (солі вугільної кислоти) виявлені не були. Вони широко поширені на Землі і саме в їх покладах, а не в живій речовині, кам'яному вугіллі та нафті, зосереджена основна кількість вуглецю на нашій планеті. Таким чином, дані «Mars Express» не підтверджують наявності запасів СО2 на Марсі, достатніх для суттєвих змін маси його атмосфери, і відповідно, перетворення клімату планети.

«Марс-експрес» виявив в атмосфері Марса метан, що може свідчити про наявність життя на планеті (метан не може довго перебувати в марсіанській атмосфері, отже його запаси поповнюються або в результаті життєдіяльності мікроорганізмів, або внаслідок геологічної активності). Було визначено і його зміст — 10±5 частин на мільярд. Звичайно, це небагато, але так як метан безперервно руйнується в атмосфері за рахунок фотодиссоциації, то для підтримки такої його кількості в атмосфері на Марсі має бути джерело продуктивністю близько 300 тонн метану на рік. Таким джерелом могла б бути тектонічна діяльність, Марс, вважається тектонічно неактивним в даний час, однак надходження метану в атмосферу може бути пов'язано з «точковою» тектонікою: залишковим вулканізмом, або геотермальною активністю.

Завдяки знімкам косморобота вчені змогли сконструювати і представити тривимірні моделі марсіанських ландшафтів[13][14].

Станція виявила щільні хмари з сухого льоду, які відкидають тінь на поверхню планети і навіть впливають на її клімат[15].

На основі результатів спостережень Mars Express, отриманих між травнем 2012 і груднем 2015 року на Марсі виявлено підземне озеро з солоною водою. Озеро розташоване поблизу південного полюса планети під півторакілометровим шаром марсіанського льоду і досягає 20 кілометрів у ширину. Це найбільша водойма, виявлена на Марсі. [16]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]