13 (альбом Blur)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 23:19, 21 лютого 2022, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 6; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.6)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 21 лютого 2022, заснована на цій версії.
13
Студійний альбом
ВиконавецьBlur
Дата випуску22 березня 1999
Записанийчервень — жовтень 1998
Жанральтернативний рок
експериментальний рок
електроніка
інді-рок
Тривалість66:50
Моваанглійська
ЛейблиFood Records●
Parlophone
ПродюсерВільям Орбіт[en]
Blur
Хронологія Blur
Попередній
←
 Bustin' + Dronin'[en]
(1998)
The 10 Year Limited Edition Anniversary Box Set[en]
(1999)
Наступний
→
Сингли з 13
  1. «Tender[en]»
    Випущений: 22 лютого 1999
  2. «Coffee & TV[en]»
    Випущений: 28 червня 1999
  3. «No Distance Left to Run[en]»
    Випущений: 15 липня 1999

13 — шостий студійний альбом британського альтернативного рок-гурту Blur, який був випущений у березні 1999 року.

Передумови

На попередньому студійному альбомі, гурт змінив своє традиційне брит-поп звучання на більш інді-рокове, насамперед, за наполяганням гітариста Ґрема Каксона[en]. Преса та люди з музичної індустрії побоювалися, що публіка не сприйме позитивно зміну стилю, і тим самим альбом стане комерційно невдалим. Але незважаючи на ці побоювання, альбом здобув несподіваний успіх, особливо в Америці, де він став золотим. Однак, не бажаючи зупинятися на цьому, гурт вирішив розвивати своє звучання. Бас-гітарист Алекс Джеймс заявив: «Я думаю, що вам просто потрібно постійно змінюватися. Такий тип мислення був, ключовим».

Фронтмен Деймон Алберн знаходився у тривалих відносинах з Жюстін Фрішман[en] з брит-поп гурту Elastica. Їх стосунки були дуже висвітлені в таблоїдах; пару називали «прото-Пош і Беком від інді-року». Але відносини двох погіршилися з часом, зазнаючи таких проблем, як бажання Алберна завести дітей і небажання Фрішман розірвати дружбу з Бреттом Андерсоном, членом гурту Suede, яким суперничав з Алберном. Тексти і позиція Деймона відобразилися в очах інших учасників гурту; Коксон зазначив: «Я не дуже розумів, що між Деймоном і Жюстін щось було не так, але, напевно, було не важко здогадатися». Після останнього проведеного разом свята наприкінці 1997 рока, намагаючись знов розпалити свої стосунки, пара розійшлася. Коментуя це пізніше, Алберн сказав: «Ті відносини повністю зруйнувалися. Я маю на увазі, що це здавалося неймовірно сумним кінцем».

Після розриву, Алберн розділив житло з митцем Джеймі Хьюлеттом●, котрого він зустрів завдяки Коксону. Приблизно в цей час, Алберн почав здійснювати свій музичний вклад у новий альбом Blur, який отримав назву 13, працюючи над яким, він, спільно з Хьюлеттом, таємно створив віртуальний гурт[en] Gorillaz. Крім цього, Алберн написав саундтреки для фільмів «Людожер[en]», «Звичайний злочинець» і «101 Рейк'явік».

Запис

Це перший альбом Blur, який записувався без продюсера Стівена Стріта[en]. Замість нього гурт запросив Вільяма Орбіта[en], будучи враженими його реміксом на пісню «Movin’ On». Алберн прокоментував: «Це була дуже особиста річ, ми потребували когось, хто не знав нас». Стосовно своєї зміни, сам Стрів сказав: «Я думаю, що вони просто хотіли більше розширитися, і записавши зі мною п'ять альбомів, найкращим способом зробити це було попрацювати з кимось іншим, хто б підійшов до проекту з іншого погляду. Я добре розумію це і мені не було образливо. Я зробив п'ять альбомів з гуртом і маю визнати, я гадав, що кожен буде останнім, тому що вони були зв'язані, щоб спробувати щось нове». Алберн зауважив, що рішення змінити Стріта було «важким»: «Він назавжди залишиться частиною нас, і іронічно, він дав нам те, що нам було потрібно для продовження без нього».

Впродовж сесій звукозапису, між членами гурту виникала висока напруга. За словами Орбіта: «Деймон хотів рухатися у більш експериментальному напрямі, а Грехем — у панковому, і Грехем переміг. Якщо на попередніх альбомах ця напруга зростала, то тут вона дійшла до межі». Дейв Раунтрі[en], барабанщик Blur, сказав пізніше: «Речі почали розпадатися між нами. Робити [альбом] було досить сумно. Люди не приходили на сесії, або приходили п'яними, лаялися і йшли грюкнувши дверима».

Музичний стиль та пісні

13 демонструє віддалення гурту від брит-попу на користь більш експериментального звучання. Багато з пісень альбому були натхненні розставанням Деймона Алберна з Жюстін Фрішман[en], учасницею гурту Elastica. Сингли «Tender[en]» і «No Distance Left to Run[en]» змальовують кохання Алберна до Фрішман та його бажання рухатися далі. Пісня «1992» була написана ще у 1992 році, але була забута доти, доки Деймон не знайшов її на демо-плівці шість років потому. «Mellow Song» була написана під час джем-сесії як «Mellow Jam», і пізніше була розміщена на стороні Б cинглу «Tender». Бонусна пісня на японському виданні, «I Got Law», була пізніше реаранжирована Алберном і випущена на дебютному альбомі його віртуального гурту Gorillaz під назвою «Tomorrow Comes Today[en]», яка стала хіт-cинглом●.

Обкладинка

Обкладинка є частиною масляної картини Apprentice, зробленої гітаристом Гремом Коксоном[en]. Обкладинки синглів альбом також були виконані Коксоном.

Випуск та огляди

Професійні огляди
Сукупні оцінки
Джерело Рейтинг
Metacritic 79/100[1]
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
AllMusic 3.5/5 зірок[2]
Entertainment Weekly B+[3]
NME 6/10 зірок[4]
PopMatters 9/10 зірок[5]
Pitchfork Media 9.5/10 зірок[6]
Роберт Крістгау [7]
Q 4/5 зірок[1]
Rolling Stone 3.5/5 зірок[8]

Альбом розглянувся багатьма, як дуже експериментальна робота, і реакція критиків в цілому була позитивною. З оглядів на сайті Metacritic, загальна оцінка становить 79 %[1]. Музичний відеокліп на хіт-сингл «Coffee & TV» закарбував репутацію Blur, як культового гурту в Сполучених Штатах. Відеокліп часто транслювали на багатьох музичних рок-каналах Америки.

Схвалення

Альбом номінувався на премію Mercury Prize у 1999 році, будучи другим альбомом Blur, отримавшим номінацію. Зрештою, нагорода дісталася Талвіну Сингху[en] за альбом OK[en]. Також, 13 був номінований у категорії «Найкращий альбом року» на щорічній церемонії вручення музичних нагород NME Awards у 2000 році, але переможцем став альбом The Soft Bulletin[en], гурту The Flaming Lips[en].

13 отримав схвалення від музичних критиків, котрі вважають його одним з найвидатніших альбомів 90-х років, згідно з сайтом Acclaimed Music.

Видавництво Країна Почесть Рік Місце
Village Voice США Альбоми року 1999 45
Pitchfork Media США Альбоми року 1999 10
Улюблені записи 90-х 1999 82
Metal Hammer Велика Британія 200 найвидатніших альбомів 90-х 2006 —
Melody Maker Велика Британія Альбоми року 1999 2
NME Велика Британія Альбоми року 1999 19
Q Велика Британія Альбоми року 1999 —
250 найкращих альбомів за час діяльності Q (1986—2011) 2011 98
Mojo Велика Британія Альбоми року 1999 22
Select Велика Британія Альбоми року 1999 11
Rolling Stone Німеччина Альбоми року 1999 3
Eye Weekly Канада Альбоми року 1999 19

Композиції

Автор слів — Деймон Алберн (окрім «Coffee & TV», слова до якої написав Грем Коксон[en]), автор музики  — Алберн, Коксон, Алекс Джеймс і Дейв Раунтрі[en] (окрім бонусного трека «I Got Law», яка була повністю написана Алберном). 

#НазваТривалість
1.«Tender[en]»7:40
2.«Bugman»4:47
3.«Coffee & TV[en]»5:58
4.«Swamp Song»4:36
5.«1992»5:29
6.«B.L.U.R.E.M.I.»2:52
7.«Battle»7:43
8.«Mellow Song»3:56
9.«Trailerpark»4:26
10.«Caramel[en]»7:38
11.«Trimm Trabb»5:37
12.«No Distance Left to Run[en]»3:27
13.«Optigan 1»2:34
Японське видання
#НазваТривалість
13.«I Got Law»2:41

Учасники

Blur
Інший персонал
  • Госпел-хор лондонської спільноти — вокал («Tender»)
  • Джейсон Кокс — додаткові барабани («Battle»), звукоінженер
  • Вільям Орбіт[en] — продюсер (окрім «Trailerpark», спродюсованної Blur), звукоінженер
  • Джон Сміт — звукоінженер
  • Жерар Наварро, Арцур Орлігсон і Єн Робертон — додаткові звукоінженери
  • Шон Спюлер і Даміан Легасік — Pro Tools

Хіт-паради

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=13_(альбом_Blur)&oldid=34712329