Банджо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Банджо
4-струнне банджо
4-струнне банджо
Класифікація струнні музичні інструменти, струнні щипкові інструменти, хордофон
Діапазон Range banjo.png
Подібні інструменти

Ба́нджо (англ. banjo, алб. Banxho, нім. Bandscho, дан., нід. і швед. Bandzjo, ісп. Banyo) — струнний щипковий інструмент темношкірого населення США. Споріднений з гітарою. Має корпус, схожий на бубон зі шкіряною мембраною, 4-9 струн. Різкий, гострий звук видобувають за допомогою медіатора. Використовується у джазі для акомпанементу чи ритмічного супроводу. Традиційно банджо робили з дерева, тепер — з металу.

5-ти струнне банджо
Дон Вейн Рено грає на 5-струнному банджо «штучними кігтями»

Банджо — родич загальновідомої європейської мандоліни, прямий нащадок африканської лютні. Але між мандоліною і банджо є різка відмінність в звуці — банджо має звук дзвінкіший і різкіший. У деяких країнах Африки банджо вважається священним інструментом, торкатися до якого можуть тільки вищі жерці або правителі. Мембрана надає банджо чистоту і силу звуку, які дозволяють йому виділятися серед інших інструментів. Тому воно отримало місце в джазових групах Нового Орлеана, де виконувало одночасно ритмічний і гармонійний акомпанемент. Його чотири струни налагоджено як у скрипки (соль-ре-ля-мі) або як у альта (до-соль-ре-ля).

Приклад гри на банджо

У народній американській музиці найчастіше використовується п'ятиструнне банджо. П'ята струна зафіксована на колковій коробці на самому грифові. На цьому банджо виконують акорди правою рукою за допомогою плектра (у тому числі великим пальцем для басів). Таке банджо фігурує в групах традиційної американської музики разом з скрипкою, плоскою мандоліною та гітарою.

Розповсюджені варіанти банджо[ред. | ред. код]

  • Чотирьохструнні тенор-банджо. Зазвичай наладнані як альт C3-G3-D4-A4, чи як скрипка G2-D3-A3-E4. Відомий стрій під назвою Чикаго (англ. Chicago tuning): E2–A2–D3–G3.
  • П'ятиструнні з простим мажорним строєм і п'ятою короткою струною. Стрій: G4-D3-G3-B3-D4. Це, власне, і є класичне банджо. Раніше ладнали ще й у такий спосіб: G4-C3-G3-B3-D4. Також зустрічаються строї: G4-D3-G3-C4-D4 (так званий стрій «sawmill»), F#4-D3-F#3-A3-D4 (стрій відкритого акорда ре), A4-D3-A3-D4-E4 (подвійний ре) та A4-E3-A3-C#4-E4 (стрій відкритого акорда ля).
  • Шестиструнні з однією короткою струною. Стрій: G4-G3-D3-G4-B4-D4
  • Шестиструнні, коли всі струни рівні. Мають стрій гітари: E2–A2–D3–G3–B3–E4.
  • Семиструнні з однією короткою струною. Стрій: G4-G3-C3-D3-G4-B4-D4. Менш розповсюджені сьогодні.[1]

Також відомі восьмиструнні (чотири-по-дві струни) банджоліни зі строєм мандоліни та банджолеле — гібрид банджо та укулеле.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]