Зухвалість
Зухва́лість, зухва́льство[1][2][3][4][5][6] (англ. impertinence) — порок та вада особистості, негативний поведінковий прояв, симптом хамства, в релігії — гріх. Безманерне втручання чи твердження. Протистоїть сором'язливості, м'якості.
Соціальні прояви
Може проявлятися у зухвалій «хоробрості» чи «сміливості», зухвалих вчинках — поглядах, дотиках, словах, зухвалій поведінці з підлеглими чи колегами, зухвалому насильництві, зухвалому одязі, зухвалому мовленні, зухвалому ігноруванні інших і т. д.
Кримінальна зухвалість
Особлива зухвалість, як кваліфікуюча ознака злісного хуліганства проявляється в діях, що відзначаються особливою нахабністю, грубістю. На ступінь зухвалості хуліганства впливають форма хуліганських дій та їх тривалість.
Див. також
Примітки
- ↑ Зухвалість // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Зухвальство // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Зухвалість // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
- ↑ Зухвальство // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
- ↑ Зухвалість // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
- ↑ Зухвалість // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
Посилання
- Нахабство // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1098. — 1000 екз.
- Зухвалий Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 735.
| ||||||||||||||
