Білл Чато

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 00:49, 28 лютого 2022, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.6)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Білл Чато
Особисті дані
Народження 14 травня 1974(1974-05-14) (50 років)
  Камерун
Зріст 176 см
Громадянство  Камерун
Позиція захисник
Юнацькі клуби

1991–1995
Франція «Сен-П'єр»
Франція «Кан»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1995–1996 Франція «Кан» 18 (0)
1996–1998 Франція «Валанс» 69 (6)
1998–2000 Франція «Ніцца» 70 (3)
2000–2003 Франція «Монпельє» 63 (0)
2003–2005 Німеччина «Кайзерслаутерн» 55 (1)
2005–2006 Франція «Ніцца» 24 (0)
2006–2008 Катар «Катар СК» 13 (0)
2008–2010 Катар «Аль-Хор» 18 (0)
2010–2011 Франція «Страсбур» 19 (1)
2011–2013 Габон «Сапен»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2000–2008 Камерун Камерун 46 (1)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Білл Чато (фр. Bill Tchato, нар. 14 травня 1974) — камерунський футболіст, що грав на позиції захисника.

Виступав, зокрема, за клуби «Монпельє» та «Кайзерслаутерн», а також національну збірну Камеруну.

Клубна кар'єра

Чато ніколи не грав в Камеруні, він переїхав до Франції в 1984 році. Його батьки тоді працювали в посольстві Камеруну в Парижі, потім в Лондоні[1]. Чотири роки по тому батьки прийняли рішення, щоб він залишався у Франції з прийомною сім'єю Дегупел. Коли він грав у футбол у дворі, його помітив тренер команди «Сен-П'єр». Тоді він грав у нападі і забив близько 50 м'ячів.

Незабаром стажувався в клубі «Кан». Успішно інтегрувався в навчальний центр і залишався там протягом п'яти років[2]. У сезоні 1995/96 грав за першу команду в Лізі 2, проте основним гравцем не став.

У 1996 році перебрався в «Валанс», де він відіграв 69 ігор і забив 6 м'ячів. Пізніше грав два роки в «Ніцці», провів 70 матчів, забив 3 м'ячі. У 2000 році перебрався в «Монпельє», зіграв 63 матчі, протягом трьох сезонів, звернув на себе увагу сильних клубів. І у січні 2003 року перейшов в «Кайзерслаутерн»[3]. У Бундеслізі дебютував у матчі проти «Штутгарта» (1:2). У складі команди провів наступні два з половиною роки своєї кар'єри гравця.

У 2005 році повернувся у «Ніццу», де він грав раніше, де провів сезон 2005/06. У період з 2006 по 2008 рік представляв клуб «Катар СК», а влітку 2008 року перейшов в інший катарський клуб «Аль-Хор».

У сезоні 2010/11 захищав кольори «Страсбура» у третьому за рівнем дивізіоні Франції[4].

Завершив професійну ігрову кар'єру у габонському клубі «Сапен»[5], за який виступав протягом 2011—2013 років.

Виступи за збірну

2000 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Камеруну. У 2001 році грав на Кубку конфедерацій 2001 року в Японії і Південній Кореї, де його команда завершила турнір на третьому місці в групі. У наступному році завоював Кубок африканських націй 2002 року у Малі, у фіналі перемігши збірну Сенегалу 3:2. Того ж року провів всі три матчі на чемпіонаті світу 2002 року в Японії і Південній Кореї.

У 2003 взяв участь в другому для себе розіграші Кубка конфедерацій 2003 року у Франції, де Камерун посів друге місце, програвши у фіналі Франції 0:1 у додатковий час. Згодом у складі збірної був учасником Кубка африканських націй 2004 року у Тунісі та Кубка африканських націй 2008 року у Гані, де разом з командою здобув «срібло», програвши у фіналі Єгипту.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 9 років, провів у формі головної команди країни 46 матчів, забивши 1 гол.

Примітки

  1. Nana, Walter Wilson (9 січня 2008). Player profiles: Indomitable Lions. Africa News. Архів оригіналу за 28 September 2012. Процитовано 12 серпня 2011.
  2. «Bill Tchato». L'Équipe. Retrieved 9 February 2011.
  3. «Bill Tchato Mbiayi». Ligue de Football Professionnel. Retrieved 9 February 2011.
  4. «Bill Tchato vers la signature?» [Архівовано 3 жовтня 2010 у Wayback Machine.]. Foot National. 1 October 2010. Retrieved 9 February 2011.
  5. «Arrivée de Bill Tchato au FC Sapins (D1), et contact „très avancé“ avec Pierre Womé Lend» [Архівовано 20 листопада 2011 у Wayback Machine.]. Les Pantheres. 13 November 2011. Retrieved 8 December 2011.

Посилання