Єдлічка Алоїз Венцеславович
| Єдлічка Алоїз Венцеславович | |
|---|---|
| нім. Alois Jedliczka | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 14 грудня 1821 або 14 грудня 1819[1] |
| Місце народження | Kuklenyd, Градець-Кралове, Богемське королівство, Землі Богемської Корони, Австрійська імперія |
| Дата смерті | 1894[1][2][3] |
| Місце смерті | Полтава, Російська імперія |
| Громадянство | Російська імперія |
| Професії | композитор |
| Освіта | Празька консерваторія |
| Діти | Єдлічка Ернст Алоїзович[4] |
Є́длічка Алоїз Вячеславович[5] (Венцеславович[6]) (нім. Alois Jedliczka; нар. 14 грудня 1821, Куклені — пом. 27 вересня 1894, Полтава) — український композитор, фольклорист, педагог, піаніст та хоровий диригент[5]. Чех за походженням. Брат піаніста Венцеслава Єдлічки, батько піаніста Ернста Єдлічки
Біографія
Народився 14 грудня 1821 року у місті Кукленах (тепер у складі міста Градець-Кралове, Чехія). 1837 року вступив до Празької консерваторії[5], учень Діоніса Вебера і Джованні Баттіста Гордіджані. У 1842 році закінчив консерваторію та прибув до України й викладав гру на фортепіано в Полтавському інституті шляхетних дівчат[5].
1845 року працював учителем музики у маєтку магнатів Родзянків на Полтавщині, де працював його брат — Венцеслав. 1848 року Єдлічка викладав гру на фортепіано в Чоловічій гімназії та інституті шляхетних дівчат[5]; серед його учениць була і майбутня оперна співачка Олександра Сантагано.
Помер 27 вересня 1894 року в Полтаві.
Творчість
Основою творчої діяльності було збирання і обробка українських народних пісень[5]. Підсумком величезної роботи композитора у цьому напрямі вважається збірка «100 малоросійських народних пісень» (у 2-х частинах; видавці: M.І. Бернард (1861) та П. І. Юргенсон (1862)), що містить багато цінних зразків української народно-пісенної творчості. Попурі «Квітоньки України» на теми улюблених українських пісень являє спробу автора представити українську народно-пісенну творчість в фортепіанному викладі. Мабуть, не випадково А. Єдлічка саме так назвав свій твір, адже, як зазначав відомий музикознавець Микола Гордійчук, «пісні народні… — це квітки».
Написав музику до відомої пісні «Гей була в мене коняка» (на слова Якова Щоголіва). Алоїз Єдлічка є автором фантазії «Спогад про Полтаву», зробив редакцію музики Опанаса Марковича до «Наталки Полтавки» Івана Котляревського. Записи українського фольклору Алоїза Єдлічки використовували Микола Лисенко, Ф. Колесса та інші українські композитори й музикознавці.
- Твори
- Собрание малороссийских народных песен, ч. 1-2. СПБ, 1861.
- Сто малороссийских народных песен. СПБ, 1869.
Примітки
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ NUKAT — 2002.
- ↑ MAK
- ↑ В. Едличка // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 2. — С. 505.
- ↑ а б в г д е Степаненко М. Б. Єдлічка Алоїз Вячеславович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ Т. П. Пустовіт (2009). Єдлічки. Енциклопедія сучасної України, електрона версія (вебсайт). Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Процитовано 12 серпня 2021.
Література
- Степаненко М. Б. Єдлічка Алоїз Вячеславович. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Музыкальная энциклопедия: в 6 т. / Ред. Ю. В. Келдыш. — М. : Сов. энцикл. : Сов. композитор, 1973—1982;
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 238. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
- Білоусько О. А., Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини. Кінець XVIII — початок XX століття. — Полтава: Оріяна, 2003;
- Єдлічка Алоїз Вячеславович (Венцеславович) // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 55..
|
