Єхиднові
| Єхиднові Період існування: міоцен — сучасність
| |
|---|---|
.jpg)
| |
| Єхидна австралійська | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Однопрохідні (Monotremata) |
| Підряд: | Tachyglossa Gill, 1872 |
| Родина: | Єхиднові (Tachyglossidae) Gill, 1872 |
| Роди | |
| Синоніми | |
|
Echidnidae Burnett, 1830 | |
 Вікісховище: Tachyglossidae
| |
Єхиднові[1][2] (Tachyglossidae) — родина ссавців ряду однопрохідних. Також відомі під їхнім австралійським ім'ям «колючий мурахоїд». Разом з качкодзьобом є нині єдиними представниками ряду Однопрохідних. Нині існує три види єхидн, що належать до двох родів родини єхиднових.
Загальні дані
Єхиднові покриті грубою шерстю та голками. Максимальна довжина їхнього тіла становить приблизно 30 сантиметрів. Їхні щелепи витягнуті у вузький «дзьоб». Кінцівки єхидни короткі та вельми сильні, з великими кігтями, завдяки чому ці тварини є потужними копачами. Єхиднові не мають зубів, в них дуже маленький рот, тому харчуються вони злизуючи своїм довгим клейким язиком термітів, мурах, та інших невеликих безхребетних, котрих розчавлюють, притискаючи в роті язиком до піднебіння.
Поведінка та спосіб життя
Єхиднові більшу частину року (поза шлюбним сезоном, що настає в середині зими, звичайно в липні та серпні) проживають одинаками. Вони є територіальними тваринами, але сусідні території можуть дещо накладатись. Єхидна весь час повільно простує своєю територією у пошуках здобичі, не маючи постійного лігва. Незважаючи на своє товсте та незграбне тіло, вона плаває на подив добре і в змозі долати чималі водойми.
Ці тварини мають досить гострий зір і швидко помічають найменші рухи навколо себе. У випадку занепокоєння або якоїсь загрози єхидна швидко ховається у щільному чагарнику або в земляних чи скельних ущелинах. При відсутності таких природних притулків єхидна напрочуд швидко закопується у землю, доки зовні не залишаться лише кілька голок найвищої ділянки спини. Або, якщо місцевість рівна та відкрита, а ґрунт твердий, просто скручуються в кулю.
Небагато хижаків може впоратись з таким захистом: досвідчені собаки динго, лисиці, іноді кішки та свині можуть вбити дорослу єхидну, заставши її на ділянці твердого рівного ґрунту і атакуючи в черево (куля, у яку звертається єхидна, не є суцільною). Також, за деякими відомостями, на молодих єхидн полюють австралійські варани.
Самиця єхидни відкладає одне яйце з м'якою шкарлупою через 22 доби після парування і розміщує його в своїй сумці. «Насиджування» займає десять діб; дитинча після цього харчується молоком, яке виділяється порами шкіри на двох молочних полях (однопрохідні ссавці не мають сосків), і лишається в сумці матері від 45 до 55 днів, поки в нього не почнуть рости голки. Після цього мати риє дитячу нору, де лишає дитинча, повертаючись кожні 4–5 днів, щоб нагодувати його молоком і так молода єхидна годується до семимісячного віку.
Систематика
- Дивись докладніше у статті Систематика єхиднових.
Сучасні єхидни об'єднані в родину Єхиднові та розділяються на два роди:
- рід Zaglossus (проєхидна) включає два сучасні види, а також два види, відомі за викопними рештками.
- рід Tachyglossus (єхидна) включає єдиний сучасний вид; вимерлих видів цього роду наразі не знайдено.
Рід Zaglossus — Проєхидна
Обидва види цього роду є ендеміками Нової Гвінеї. Обидва вони рідкісні, не в останню чергу тому, що аборигени цього острова полюють на них заради їжі. Ці єхидни харчуються у листовій підстилці в лісах, полюючи на хробаків та комах.
- Вид Zaglossus bruijni поширений у високогірних лісах Нової Гвінеї.
- Вид Zaglossus attenboroughi відкритий нещодавно, його представники мешкають у високогірних лісах та на гірських рівнинах.
Види Zaglossus robustus та Zaglossus hacketti є вимерлими, відомими за викопними рештками.
Рід Tachyglossus — Єхидна
Єхидна мешкає на південному сході Нової Гвінеї та майже на всій території Австралії: від Австралійських Альп, де взимку випадає сніг, до пустель середини континенту, всюди, де можна знайти її основну їжу — мурах та термітів. Тварини цього роду дещо менші, ніж представники роду Zaglossus, а довжина шерсті більша: у підвиду, що мешкає в регіоні з найхолоднішими зимами (на о. Тасманія) шерсть часом навіть довша за голки.
Єхидна живе довго та легко адаптується до найрізноманітніших умов. В горах узимку вона впадає у сплячку, а в пустелі у спекотний денний час ховається в ущелинах скель і виходить на полювання тільки вночі (в інших частинах ареалу це денний вид). Але коли в пустелі прохолодно, то єхидна може бути активною і вдень.
Рід Megalibgwilia
Містить два викопні види: Megalibgwilia ramsayi та Megalibgwilia robusta.
Різне
Завезені в Австралію хижі ссавці та втрата звичних місць життя призвела до скорочення чисельності та території розповсюдження коротконосої єхидни. Коротконоса єхидна зображена на багатьох австралійських поштових марках, а також на монеті в 5 австралійських центів.
Примітки
- ↑ Львівський національний університет імені Івана Франка > Зоологічний музей > Зал ссавців
- ↑ Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 172.
Джерела
- Terry A. Vaughan, James M. Ryan, Nicholas J. Czaplewski. Mammalogy. — Jones & Bartlett Learning, 2011. — С. 77–79. — ISBN 0763762997. (англ.)
- Sorin, A. and P. Myers 2001. "Tachyglossidae" (On-line), Animal Diversity Web (англ.)
Література
- Родини ссавців світу: огляд таксонів та їхні українські назви / С. Харчук, І. Загороднюк // Geo & Bio. — 2019. — Т. 17. — С. 90. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnnpm_2019_17_10
- Єхиднові (Tachyglossus) // Біологічний словник : 2-е вид. / за редакцією академіка АН УРСР К. М. Ситника, члена-кореспондента АН УРСР В. О. Топачевського. — К. : Головна редакція УРЕ, 1986. — С. 217.
|
|