Єхиднові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єхиднові
Час існування: міоцен — сучасність
Єхидна австралійська
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Інфраклас: Першозвірі (Prototheria)
Ряд: Однопрохідні (Monotremata)
Родина: Єхиднові (Tachyglossidae)
Gill, 1872
Роди
Синоніми
Echidnidae Burnett, 1830
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Tachyglossidae
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Tachyglossidae
EOL logo.svg EOL: 1680
ITIS logo.svg ITIS: 552308
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9259
Fossilworks: 39742

Єхиднові[1][2] (Tachyglossidae) — родина ссавців ряду Однопрохідних. Також відомі під їхнім австралійським ім'ям «колючий мурахоїд». Разом з качкодзьобом є нині єдиними представниками ряду Однопрохідних. В наш час існує три види єхидн, що належать до двох родів родини Єхиднові.

Загальні дані[ред. | ред. код]

Єхиднові покриті грубою шерстю та голками. Максимальна довжина їхнього тіла становить приблизно 30 сантиметрів. Їхні щелепи витягнуті у вузький «дзьоб». Кінцівки єхидни короткі та вельми сильні, з великими кігтями, завдяки чому ці тварини є потужними копачами. Єхиднові не мають зубів, в них дуже маленький рот, тому харчуються вони злизуючи своїм довгим клейким язиком термітів, мурах, та інших невеликих безхребетних, котрих розчавлюють, притискаючи в роті язиком до піднебіння.

Проєхидна Брейна (Zaglossus bruijni)

Поведінка та спосіб життя[ред. | ред. код]

Єхиднові більшу частину року (поза шлюбним сезоном, що настає в середині зими, звичайно в липні та серпні) проживають одинаками. Вони є територіальними тваринами, але сусідні території можуть дещо накладатись. Єхидна весь час повільно простує своєю територією у пошуках здобичі, не маючи постійного лігва. Незважаючи на своє товсте та незграбне тіло, вона плаває на подив добре і в змозі долати чималі водойми.

Ці тварини мають досить гострий зір і швидко помічають найменші рухи навколо себе. У випадку занепокоєння або якоїсь загрози єхидна швидко ховається у щільному чагарнику або в земляних чи скельних ущелинах. При відсутності таких природних притулків єхидна напрочуд швидко закопується у землю, доки зовні не залишаться лише кілька голок найвищої ділянки спини. Або, якщо місцевість рівна та відкрита, а ґрунт твердий, просто скручуються в кулю.

Коротконоса єхидна (Tachyglossus aculeatus) з о. Тасманія

Небагато хижаків може впоратись з таким захистом: досвідчені собаки дінго, лисиці, іноді кішки та свині можуть вбити дорослу єхидну, заставши її на ділянці твердого рівного ґрунту і атакуючи в черево (куля, у яку звертається єхидна, не є суцільною). Також, за деякими відомостями, на молодих єхидн полюють австралійські варани. Самиця єхидни відкладає одне яйце з м'якою шкарлупою через 22 доби після парування і розміщує його в своїй сумці. «Насиджування» займає десять діб; дитинча після цього харчується молоком, яке виділяється порами шкіри на двох молочних полях (однопрохідні ссавці не мають сосків), і лишається в сумці матері від 45 до 55 днів, поки в нього не почнуть рости голки. Після цього мати риє дитячу нору, де лишає дитинча, повертаючись кожні 4-5 днів, щоб нагодувати його молоком. Таким чином молода єхидна годується до семимісячного віку.

Коротконоса єхидна на монеті вартістю 5 австралійських центів

Систематика[ред. | ред. код]

Сучасні єхидни об'єднані в родину Єхиднові та розділяються на два роди:

  • рід Zaglossus (проєхидна) включає два сучасні види, а також два види, відомі за викопними рештками.
  • рід Tachyglossus (єхидна) включає єдиний сучасний вид; вимерлих видів цього роду наразі не знайдено.

Рід Zaglossus — Проєхидна

Обидва види цього роду є ендеміками Нової Гвінеї. Обидва вони рідкісні, не в останню чергу тому, що аборигени цього острова полюють на них заради їжі. Ці єхидни харчуються у листовій підстилці в лісах, полюючи на хробаків та комах.

  • Вид Zaglossus bruijni поширений у високогірних лісах Нової Гвінеї.
  • Вид Zaglossus attenboroughi[en] відкритий нещодавно, його представники мешкають у високогірних лісах та на гірських рівнинах.

Види Zaglossus robustus та Zaglossus hacketti є вимерлими, відомими за викопними рештками.

Рід Tachyglossus — Єхидна

Єхидна мешкає на південному сході Нової Гвінеї та майже на всій території Австралії: від Австралійських Альп, де взимку випадає сніг, до пустель середини континенту, всюди, де можна знайти її основну їжу — мурах та термітів. Тварини цього родуу дещо менші, ніж представники роду Zaglossus, а довжина шерсті більша: у підвиду, що мешкає в регіоні з найхолоднішими зимами (на о. Тасманія) шерсть часом навіть довша за голки.

Єхидна живе довго та легко адаптується до найрізноманітніших умов. В горах узимку вона впадає у сплячку, а в пустелі у спекотний денний час ховається в ущелинах скель і виходить на полювання тільки вночі (в інших частинах ареалу це денний вид). Але коли в пустелі прохолодно, то єхидна може бути активною і вдень.

Рід Megalibgwilia

Містить два викопні види: Megalibgwilia ramsayi та Megalibgwilia robusta.

Різне[ред. | ред. код]

Завезені в Австралію хижі ссавці та втрата звичних місць життя призвела до скорочення чисельності та території розповсюдження коротконосої єхидни. Коротконоса єхидна зображена на багатьох австралійських поштових марках, а також на монеті в 5 австралійських центів.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Родини ссавців світу: огляд таксонів та їхні українські назви / С. Харчук, І. Загороднюк // Geo & Bio. - 2019. - Т. 17. - С. 90. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnnpm_2019_17_10
  • Єхиднові (Tachyglossus) // Біологічний словник : 2-е вид. / за редакцією академіка АН УРСР К. М. Ситника, члена-кореспондента АН УРСР В. О. Топачевського. — К. : Головна редакція УРЕ, 1986. — С. 217.