Бірюков Роман Ростиславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 11:55, 2 жовтня 2020, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (заміна синтаксу відповідно до обговорення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бірюков Роман Ростиславович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 12 квітня 1991(1991-04-12)
Нововолинськ
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (23 роки)
Андріївка, Донецька область
Поховання Іваничівський район
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Рома́н Ростисла́вович Бірюко́в — український військовик, учасник війни на сході України, солдат Збройних сил України.

Життєпис

Народився та проживав у Нововолинську. Навчався майбутній воїн у Нововолинській ЗОШ № 6, після закінчення школи навчався у Нововолинському ПТУ № 11.[1] Мобілізований, старший радіотелефоніст 51-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 29 серпня 2014-го поблизу села Андріївка в Донецькій області внаслідок підриву машини бригади на міні.

Похований в селі Низкиничі Іваничівського району.

Нагороди

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни

  • нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (4.6.2015, посмертно)

Вшанування пам'яті

3 травня 2015 року на будівлі Нововолинського ПТУ-11, де навчався Роман Бірюков, було встановлено меморіальні дошки на честь Романа Бірюкова та іншого героя війни — Павла Попова, який також навчався у цьому навчальному закладі.[1]

9 квітня 2015 року у Нововолинську відбулось урочисте відкриття Стели Героям, на якій розміщені фотографії усіх жителів міста, які полягли під час Революції Гідності та війни на сході України: Сергія Байдовського, Сергія Бугайчука, Андрія Дрьоміна, Андрія Задорожнього, Ігора Кантора, Андрія Комаристого, Павла Попова, Володимира Пушкарука, Олександра Свинчука та Романа Бірюкова.[2]

Джерела

Примітки