Варязька гвардія виникла за імператора Василія II у 988 році, коли князь Володимир вислав із Києва до Візантії варязьких найманців, з яких, через недовіру Василія до сумнівної відданості візантійських охоронців, і було утворено особисту охорону імператора. Спершу гвардія комплектувалась переважно рекрутами зі Швеції, Данії, Норвегії та Ісландії. Завоювання Англії норманами спричинило масову еміграцію, в тому числі до Візантії, англо-саксонської знаті. З того часу значна частина гвардійців набиралась з англосаксів[джерело?].
Варязька гвардія брала участь у багатьох війнах Візантії, при цьому часто як головний резерв відігравала вирішальну роль у значних битвах. До кінця 13 століття варязькі іммігранти переважно асимілювались серед візантійців, але гвардія як військова одиниця продовжувала існувати принаймні до середини 14 століття.
Джерела
Луговий О. М. Духовний осередок скандинавських найманців у Константинополі ХI-ХII ст. // Byzantina Ukrainensis. — Том. 2. — Харків, 2013. — 227—233 с.
