Вільям Генрі Пікерінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:57, 13 лютого 2019, створена Shkod (обговорення | внесок) (вікіфікація)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вільям Генрі Пікерінг
англ. William Henry Pickering
Народився 15 лютого 1858(1858-02-15)[4][2]
Бостон, США
Помер 17 січня 1938(1938-01-17)[1][2] (79 років) або 16 січня 1938(1938-01-16)[3] (79 років)
Мендвіл, Мідлсекс, Ямайка
Країна  США
Діяльність астроном
Галузь астрономія і астрофізика
Alma mater Массачусетський технологічний інститут
Вчене звання професор
Знання мов англійська[5]
Заклад Гарвардський університет і Массачусетський технологічний інститут
Членство Американська академія мистецтв і наук
Брати, сестри Едвард Чарлз Пікерінг
Автограф
Нагороди

премія Жуля Жансена (1909)

премія Лаланда (1905)

Член Американської академії мистецтв і наук[d]

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пікерінг.

Вільям Генрі Пікерінг (англ. William Henry Pickering); 15 лютого 1858 — 17 січня 1938) — американський астроном.

Народився 15 лютого 1858 року в Бостоні, молодший брат астронома Едварда Чарлза Пікерінга. В 1879 році закінчив Массачусетський технологічний інститут. В 1887 р. став професором астрономії Гарвардського університету, працював у Гарвардській обсерваторії, де директором був його брат, Едвард Чарлз Пікерінг. У 1924 р. пішов у відставку, продовжував спостереження на Ямайці.

Пікерінг займався візуальним і фотографічним вивченням планет та інших тіл Сонячної системи. Особливо привертав його увагу Марс. Пікерінг довів, що темні ділянки на цій планеті не є морями. Вів тривалі спостереження поверхні Місяця, які опублікував у роботі «Місяць» (The Moon, 1903) та низці інших. Дотримувався думки про наявність помітних змін місячного ландшафту, а за спостереженнями кратера Ератосфен навіть зробив висновок про існування там життя[6][7]. Відкрив дев'ятий супутник Сатурна — Фебу — і встановив, що вона рухається в зворотному напрямку по відношенню до інших супутників (1899). Запропонував метод вимірювання швидкості метеорів за допомогою дзеркала, що обертається.

Пікерінг передбачав існування планет поза Нептуном, яких нараховував більше, ніж будь-який інший астроном: принаймні сім[8][9]. 1919 року одну з них («планету O») невдало шукали в обсерваторії Маунт-Вілсон, і лише згодом виявилося, що на знімки дійсно потрапив новий транснептуновий об'єкт — Плутон[8]. Його відкрили лише 1930 року в Ловеллівській обсерваторії; він перебував недалеко (6°) від положення, що відповідало орбіті, розрахованій для «планети O» Пікерінгом 1919 року (практично такою ж виявилася похибка передбачення Персіваля Ловелла). В деяких аспектах передбачення Пікерінга виявилося ближчим до істини, ніж у Ловелла, але його робота справила на астрономів слабше враження через велику кількість спрогнозованих планет, частий перегляд їх параметрів та неточний метод розрахунків[9][8][10]. Згодом виявилося, що всі ці передбачення справдилися лише випадково[11][10].

Пікерінг брав участь в організації станцій спостереження, які створювались Гарвардською обсерваторією по цілому світу — в Південній Каліфорнії, Перу, Південній Африці, на Ямайці. Керував встановленням телескопа в Ловеллівскій обсерваторії поблизу Флегстаффа (шт. Аризона).

Помер Пікерінг у Мандевілі на Ямайці 17 січня 1938 року.

На честь братів Пікерінгів названі кратери на Місяці[12] і на Марсі[13] та астероїд 784 Пікерінгія.

Примітки

  1. ↑ а б Bell A. Encyclopædia Britannica — Encyclopædia Britannica, Inc., 1768.
  2. ↑ а б в Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с. — ISBN 978-953-6036-31-8
  3. ↑ а б https://articles.adsabs.harvard.edu/pdf/1938PASP...50..122C
  4. ↑ SNAC — 2010.
  5. ↑ CONOR.Sl
  6. ↑ Pickering, W. H. (1924). Eratosthenes, No. 6. Popular Astronomy. 32: 392—404. Bibcode:1924PA.....32..393P.
  7. ↑ Moore, P. (1955). Life on the Moon?. Irish Astronomical Journal. 3 (5): 133—137. Bibcode:1955IrAJ....3..133M.
  8. ↑ а б в Hoyt W. G. (1976). W. H. Pickering's Planetary Predictions and the Discovery of Pluto. Isis. 67 (4): 551—564. doi:10.1086/351668. JSTOR 230561.
  9. ↑ а б Littman M. Chapters 5, 6 // Planets Beyond: Discovering the Outer Solar System. — Dover Publications, 2004. — P. 68, 85–86. — ISBN 9780486436029.
  10. ↑ а б Reaves G. The prediction and discoveries of Pluto and Charon // Pluto and Charon / A. Stern, D. J. Tholen. — University of Arizona Press, 1997. — P. 3–27. — ISBN 9780816518401. — Bibcode:1997plch.book....3R.
  11. ↑ Standish, E. M. (1993). Planet X: No dynamical evidence in the optical observations. Astronomical Journal. 105 (5): 2000—2006. Bibcode:1993AJ....105.2000S. doi:10.1086/116575.
  12. ↑ Pickering. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program.
  13. ↑ Pickering. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program.

Література

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Наука
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вільям_Генрі_Пікерінг&oldid=24456756