Галікарна́с (грец.Ἁλικαρνασσός) — давньогрецький поліс, велике приморське місто, торговельний і культурний центр Карії, розташований на південному заході Малої Азії на території сучасного міста Бодрум у Туреччині.
Галікарнас був заснований грецькими колоністами з Арголіди близько 1200 до н. е. У V столітті до н. е. Галікарнас входив до Першого Афінського морського союзу. Розквіт Галікарнасу відноситься до першої половини IV століття до н. е. (часу правління Мавсола), коли він став столицею Карії. У 334 до н. е. Галікарнас був завойований і зруйнований Александром Македонським, але потім поступово відновлений. У 129 до н. е. включений в римську провінцію Азія. Під назвою Галікарнас місто відоме до 15 століття і згадується як батьківщина істориків Геродота і Діонісія Галікарнаського.
У Галікарнасі знаходився знаменитий Галікарнаський мавзолей — гробниця Мавсола середини IV століття до н. е. архітекторів Піфея та Сатира, прикрашений скульптурами Скопаса, Бріаксіса, Тимофія, Леохара. Мавзолей поєднував в собі риси давньогрецької та малоазійської архітектури. Був зруйнований у XV-XVI столітті, відомий головним чином за описом Плінія Старшого. Його вважали одним з «семи чудес світу». Скульптура мавзолею (статуї Мавсола, його дружини Артемісії і особливо рельєфи фризу із зображенням битви з амазонками (нині експонуються в Британському музеї, Лондон) належить до найкращих творів грецького мистецтва 4 століття до н. е. На території Галікарнаса збереглися залишки інших античних та візантійських споруд.
