Гіацинт (мінерал)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гіацинт (мінерал)
CMNS: Гіацинт у Вікісховищі

Гіаци́нт (лат. hyacinthus від грец. υάκινθος) — мінерал.

Етимологія та історія

Назва — за однойменною рослиною, забарвлення квітів дикого різновиду якої нагадує колір цих каменів. Припускається, що від лат. hyacinthus через посередництво сер-в.-нім. jâchant походить і слово «яхонт»[1].

В українській науковій літературі гіацинт вперше описаний в лекції «Про камені та геми» Феофана Прокоповича (Києво-Могилянська академія, 1705—1709 рр.).

Загальний опис

1) Мінерал класу силікатів, прозорий ювелірний різновид циркону густо-червоного, жовто-коричневого, оранжево-червоного або коричнево-червоного кольору. Твердість 6,5-7,5. Густина 3,9-4,7. Блиск алмазний. Гіацинт — дорогоцінний камінь IV -го порядку. Найбільші родовища в Таїланді, Камбоджі, В'єтнамі, Саха (РФ), Півд. Африці, на Уралі (РФ), в Шрі-Ланці, Мадагаскарі, Бразилії, Австралії.

2) Застаріла назва самоцвітів — яхонт.

Різновиди

Розрізняють:

Див. також

Примітки

  1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.

Література

Посилання