Дитюк Валентин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валентин Дитюк
лат. Valentyn Dytiuk
Основна інформація
Дата народження 11 лютого 1991(1991-02-11) (33 роки)
Місце народження Степногірськ, Василівський район Запорізька область, Україна
Роки активності з 2013 року дотепер
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Професія оперний співак
Освіта Національна музична академія України
Співацький голос тенор
Інструменти вокал[d]
Колективи Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка

Валентин Дитюк (лат. Valentyn Dytiuk, англ. Valentyn Ditiuk, Степногірськ, Василівський район, Запорізька область) — український оперний співак, тенор, провідний соліст Національного академічного театру опери та балету України імені Тараса Шевченка.

«… нове ім’я, поруч з яким можна впевнено ставити визначення «зірка» — Валентин Дитюк, володар рідкісного за красою і тембральним багатством тенора»[1]

газета «День» 24.02.2015

Життєпис

Валентин народився на Запоріжжі, в селищі міського типу Степногірськ, у сім'ї інженера і думав стати лікарем, навіть готувався і вступив до Запорізького медичного університету, але не вчився там жодного дня.

Ще учнем Валентин навчався грати на акордеоні в музичній школі, а мати привчала його до народних пісень. І тільки щасливий випадок підштовхнув його до професії співака, коли у віці 14 років, Олександр Колесов — керівник самодіяльного хору, де співала мати, порадив йому навчатися співати. Валентин співав у ансамблі «Дніпряночка» будинку культури «Запоріжсталь» під керівництвом Людмили Вайло, яка й підготувала його до вступу до Національної музичної академії України імені Петра Чайковського. Спочатку два роки вчився на підготовчому курсі, а потім вступив на перший курс основного навчального циклу академії (клас доцента, кандидата мистецтвознавства Геннадiя Миколайовича Кабки), яку закінчив у 2015 році.[2]

Ще студентом у 2013 році був запрошений солістом до Латвійської національної опери, де після десятиденного майстер-класу відбувся його сценічний дебют у партії Ленського в опері Петра Чайковського «Євгеній Онєгін».

У грудні 2014 року в Московській консерваторії до 210-річчя від дня народження композитора Михайла Глинки відбувся ХХV Міжнародний конкурс вокалістів, на якому студент п'ятого курсу Національної музичної академії України імені Петра Чайковського, тенор Валентин Дитюк став лауреатом першої премії, володарем спеціальних призів «Найкращий тенор конкурсу» від Фонду Івана Козловського та глядацьких симпатій.[2]

З 2014 року стажист, а з 2015 року, після вдалого виступу на концерті у Національній філармонії України разом зі світовою знаменитістю, Людмилою Монастирською, його запросили як соліста, до оперної трупи Національного оперного театру України[3][1]. У його репертуарі провідні партії в операх «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського[4], «Борис Годунов» Модеста Мусоргського і «Травіата» Джузеппе Верді.

У 2018 році з великим успіхом виступав у ролі Фауста в однойменній опері на сцені Німецької опери[de] в Берліні та в ролі Водемона в «Іоланті» у Великому театрі в Москві.

У сезоні 2019—2020 років 28-річний тенор Валентин Дитюк виступав на сценах двох італійських театрів — Театрі Джузеппе Верді[it] в Салерно (Рудольф в «Богемі») та Філармонійному театрі[it] у Вероні (Пінкертон в «Мадам Батерфляй»). Виступ у квітні-травні 2020 року в театрі Реджо[it] в Туріні (Рудольф в «Богемі») був скасований у зв'язку з пандемією.[5]

Почесні звання та нагороди

Примітки

  1. а б Нова зірка Національної опери День 24.02.2015
  2. а б в Валентин ДИТЮК: «Без співу не уявляю свого життя!» Хрещатик 10.02.2015
  3. а б ДИТЮК Валентин opera.com.ua
  4. Національна опера представить нову версію «Запорожця за Дунаєм» Сьогодні 26.02.2015
  5. Валентин Дитюк. Біографія imgartists.com 30.12.2019 (англ.)
  6. Фестиваль та конкурс Євразійських музичних ігор emg-fest.com (англ.) (рос.)
  7. Український оперний співак Валентин Дитюк виграв міжнародний музичний конкурс імені Віргіліюса Норейки у Литві Українське радіо 23.09.2017
  8. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №354/2017. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Процитовано 11 жовтня 2020.

Посилання