Глинка Михайло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Михайло Іванович Глинка
Glinka 1856.jpg
Основна інформація
Дата народження 20 травня (1 червня) 1804(1804-06-01)
Місце народження село Новоспаське Смоленської губернії
Дата смерті 3 (15) лютого 1857(1857-02-15)
Місце смерті Берлін
Країна Російська імперія
Професія композитор і митець
Q: Цитати у Вікіцитатах
commons: Файли у Вікісховищі

Миха́йло Іва́нович Глинка (20 травня [1 червня] 1804(18040601) — 3 [15] лютого 1857, Берлін) — російський композитор, засновник російської класичної музики.

Життя і творчість[ред.ред. код]

Народився у селі Новоспаське Смоленської губернії. Його прадід був польським шляхтичем з роду Глинок гербу Тржаска (пол. Trzaska) — Вікторин Владислав Глинка (пол. Wiktoryn Władysław Glinka). Після втрати Польщею Смоленська 1654 року В. В. Глинка прийняв російське підданство і перейшов у православ'я. Царська влада зберегла за ним володіння на Смоленщині та шляхетські привілеї, в тому числі герб.

Дитинство композитора минало в маєтку батька, відставного капітана Івана Миколайовича Глинки. У 1817 році батьки привозять Михайла до Санкт-Петербургу і влаштовують у Шляхетний пансіон при Головному педагогічному інституті (у 1819 році перейменовано у Шляхетний пансіон при Санкт-Петербурзькому університеті), де його гувернером був поет, майбутній декабрист В. К. Кюхельбекер. У Пітербурху Глинка бере уроки у провідних музикантів, зокрема в ірландського піаніста і композитора Джона Філда. У пансіоні Глинка знайомиться з О. С. Пушкіним, який відвідував там свого молодшого брата Лева,Глинкиного однокласника.

1830-го подорожував до Італії, де познайомився з багатьма музикантами, зокрема з Белліні та Доніцетті. У 1833–1834 рр. мешкав у Берліні, де займався гармонією і контрапунктом із З. Деном. Після повернення до Росії Глинка взявся до роботи над першою своєю оперою «Життя за царя» (прем'єра у Петербурзі, 27 листопада 1836). Був призначений капельмейстером Придворної співочої капели (на цій посаді залишався близько двох років).

9 грудня 1836 року відбулася прем'єра першої опери Глинки — «Життя за царя». Прем'єра другої опери, «Руслан і Людмила» за поемою Пушкіна, відбулася 27 листопада 1842 року і виявилася не дуже вдалою, хоча згодом саме ця опера була визнана найбільшим досягненням композитора.

Говорячи про зв'язки композитора з Україною, потрібно зазначити, що Михайло Глинка неодноразово бував у Чернігові та Ічні, Ніжині, Григорівці, Монастирищах. А в Качанівці у маєтку Тарновських 1838 року працював над оперою «Руслан і Людмила» (написав низку номерів, зокрема баладу Фіна і марш Чорномора), уривки з якої вперше виконав хор мецената Григорія Тарновського. Його іменем названо вулиця у Чернігові та альтанку в Качанівці. У своїх "Записках" і листах композитор повідомляє, що працював над симфонічною увертюрою "Тарас Бульба" за однойменною повістю Гоголя, але, на жаль, жодного нотного матеріалу цього твору не збереглося. Подібне трапилося і з начерками його опери "Двомужниця". Дані про ці твори також у "Спогадах про М. І. Глинку" потверджує композитор і критик Олександр Сєров, близький Глинкин знайомий.

На сороковому році життя Глинка вирушив у тривалу подорож Іспанією та Францією. Перебуваючи у Мадриді й Севільї, записав кілька народних мелодій, які пізніше використав у своїх творах (симфонічні увертюри «Ніч у Мадриді» й «Арагонська хота»); у Парижі познайомився і зблизився з Берліозом. Потім Глинка повернувся на певний час до Росії; останні роки його життя минули в невпинних мандрівках. Окрім двох опер, Глинка скомпонував багато романсів, ряд п'єс для фортепіано і для оркестру (у тому числі Камаринську і Вальс-фантазію), кілька камерно-інструментальних ансамблів. Помер Глинка у Берліні 3 (15) лютого 1857.

Прізвище[ред.ред. код]

Відповідно до чинного правопису, прізвище Михайла Івановича потрібно писати саме як Глинка, а не Глінка чи Ґлінка, що інколи хибно роблять, оскільки воно є слов'янським і походить від прикметника "глина".

Список творів[ред.ред. код]

М. Глинка і Н. Павліщев «Ліричний альбом», 1829 рік
Опери
Симфонічні твори
  • Симфонія на дві російські теми (1834, закінчив і оркестрував Віссаріон Шебалін)
  • Музика до трагедії М. В. Кукольника «Князь Холмський» (1842)
  • Іспанська увертюра № 1 «Блискуче капричіо на тему Арагонської хоти» (1845)
  • «Камаринська», фантазія на дві російські теми (1848)
  • Іспанська увертюра № 2 «Спогади про літню ніч у Мадриді» (1851)
  • «Вальс-фантазія» (1839, 1856)
Камерно-інструментальні твори
  • Соната для альта і фортепіано (незакінчена; 1828, дороблена Вадимом Борисовським в 1932)
  • Блискучий дивертисмент на теми з опери Белліні «сомнамбула» для фортепіанного квінтету і контрабаса
  • Великий секстет Es-dur для фортепіано та струнного квінтету (1832)
  • «Патетичне тріо» d-moll для кларнета, фагота і фортепіано (1832)
Романси і пісні
  • «Венецианская ночь» (1832)
  • «Я здесь, Инезилья» (1834)
  • «Ночной смотр» (1836)
  • «Сомнение» (1838)
  • «Ночной зефир» (1838)
  • «В крови горит огонь желанья» (1839)
  • «Дивный терем стоит» (1839)
  • «Попутная песня» (1840)
  • «Признание» (1840)
  • «Слышу ли голос твой» (1848)
  • «Заздравный кубок» (1848)
  • «Песнь Маргариты» из трагедии Гете «Фауст» (1848)
  • «Мери» (1849)
  • «Адель» (1849)
  • «Финский залив» (1850)
  • «Молитва» («В минуту жизни трудную») (1855)
  • «Не говори, что сердцу больно» (1856)


Вокальна музика в перекладах українською мовою[ред.ред. код]

«Не спокушай мене» («не искушай меня»)
«О пам'ять серця» («память сердца»)
«Переможець» («победитель»)
«До Моллі» («К Молли»)
«Баркарола»
«Жайвір» («Жаворонок»)
Пісня Ільїнішни з драми «Князь Холмський»
«Подорожня пісня» («Попутная песня»)
«Стій, мій коню вороний» («Стой, мой верный, бурный конь»)
«Сумнів» («Сомнение»)
«Прошу, красуне, не співай» («Не пой, красавица, при мне…»)
«На схилах Грузії» («На холмах Грузии»)
«У крові — жар, вогонь бажання» («В крови горит огонь желанья»)
«Я вас любив»
«Я вас люблю»
«Я мить чудову пам'ятаю»я помню чудное мгновенье»)
«Як любо з тобою мені» («Как сладко с тобою мне быть»)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Глинка М. Жаворонок /Укр. пер. Б.Тена.- К.: Мистецтво, 1954,- 7 с.
  2. Глинка М. Попутная песня: Для голоса и ф-но /Укр. пер. Б.Тена,- К.: Гос. изд-во изобраз. искусства и музык. лит., 1956,- 7 с.- Лит. текст: рус., укр.
  3. Глинка М. Нічний парад: «Щоночі в дванадцять годин…»: Для низьк. голосу /Сл. В.Жуковського; Пер. В.Сосюри — X.: Держвидав України, [Б.р.].- 9 с.
  4. Юрій Отрошенко. П'єси і переклади співаної поезії — К. : «Арт Економі» — 2012 — 388 с.

Література[ред.ред. код]

українські
  • Єлєна Анфімова про Міхаїла Глинку, Модеста Мусорґського, Соф'ю Ковалєвську, Константіна Ціолковського, Анну Ахматову] / Є. Анфімова. — Київ : Грані-Т, 2009. — 88 с.: іл. — (Життя видатних дітей). — ISBN 978-966-2923-77-3. — ISBN 978-966-465-233-6
  • Кізченко В.І. Глинка Михайло Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 114. — ISBN 966-00-0405-2.
  • Майбурова К. М. Глинка. — К., 1957;
  • Нагорська В. Глинка і Україна. — К., 1958;
  • Грінченко М. Українська тема в творчості Глинки // Мистецтво. — 1957. — № 2;
  • Виноградов Г. До питання еволюції поліфонічної майстерності М. Глинки // Науково-методичні записки. — К., 1963. — Т. 2;
  • Іщенко Ю. Темброве інтегрування в оркестрових творах М. І. Глинки II Укр. муз-во. — К., 1983. — Вип. 18;
  • Мітєльман Є. Глинка в Качанівці (до 180-річчя від дня народження) // Музика. — 1982. — № 3;
  • Майбурова К. Глинка у Качанівці // Наука і культура. Україна. 1985. — К., 1986. — Вип. 20;
  • Калениченко А. I землею, і піснею поріднені: Українські сторінки творчості М. Глинки II КіЖ. — 1979. — 19 лют.;
  • Гасько М. Шевченків Глинка? (Знахідки, припущення) // КіЖ. — 1979. — 2 верес.;
російські
  • Асафьев Б. В. Глинка. — М., 1947; 1950; Л., 1978.
  • Бернштейн Н. Д. Михаил Иванович Глинка. — СПб., 1904.
  • Вальтер В. Опера Глинки «Руслан и Людмила». — СПб., 1903.
  • Васина-Гроссман В. Жизнь Глинки. — М.: Государственное музыкальное издательство, 1957.
  • Веймарн П. Михаил Иванович Глинка. Биографически очерк. — М., 1892.
  • Берков В. О. Гармония Глинки. — М., 1948.
  • Ганзбург Г. И. Россини и Глинка: что общего? // Музыка и время. — 2003. — № 5. — С. 32-35.
  • Глинка в воспоминаниях современников / Под ред. А. А. Орловой. — М., 1955.
  • Глинка М. И. Записки и переписка с родными. — СПб., 1887.
  • Державина М. Н. Поиски настоящей церковной музыки // Церковный вестник. — 2004. — № 12
  • Дмитриев А. Н. Музыкальная драматургия оркестра Глинки. — Л., 1957.
  • Ильинский А. А. Михаил Иванович Глинка. Его жизнь и музыкальные произведения. — М., 1908.
  • Канн-Новикова Е. И. М. И. Глинка. Новые материалы и документы. Вып. 1-3. — М.-Л., 1950–1955.
  • Кашкин Н. Д. Избранные статьи о М. И. Глинке. — М., 1958.
  • Колмовский А. Биография Глинки с приложением портрета и факсимиле. — Смоленск, 1885.
  • Кузнецов К. А. Глинка и его современники. — М., 1926.
  • Ларош Г. А. Избранные статьи о Глинке. — М., 1953.
  • Левашёва О. Е. М. И. Глинка. Т.1-2. — М., 1987–1988.
  • Летопись жизни и творчества М. И. Глинки. М., 1978.
  • Левенсон О. Из области музыки. Глинка: Биография. — М., 1885.
  • Ливанова Т. Н., Протопопов В. В. М. И. Глинка. Т. 1-2. — М., 1955
  • Николаев А. Михаил Иванович Глинка. — СПб, 1904.
  • Оболенский В., Веймарн П. Михаил Иванович Глинка. — СПб, 1885.
  • Одоевский В. Ф. Статьи о М. И. Глинке. — М., 1953.
  • Орлова А. А. Глинка в Петербурге. — Л., 1970.
  • Протопопов В. В. М. И. Глинка. — М., 1949.
  • Протопопов В. В. «Иван Сусанин» Глинки. Музыкально-теоретическое исследование. — М., 1961.
  • Серов А. Н. Воспоминания о Михаиле Ивановиче Глинке. — Л., 1984.
  • Стасов В. В. Избранные статьи о М. И. Глинке. — М., 1955.
  • Тышко С. В., Мамаев С. Г. Странствия Глинки. Ч. 1-2. — Киев, 2000–2002.
  • Тышко С. В., Куколь Г. В. Странствия Глинки. Ч. 3. — Путешествие на Пиренеи, или Испанские арабески. — Киев, 2011.
  • Успенский В. Глинка.
  • Финдейзен Н. Михаил Иванович Глинка. Очерк его жизни и музыкальной деятельности. — М., 1903.
  • Цуккерман В. А. «Камаринская» Глинки и ее традиции в русской музыке. — М., 1957.
  • Чернов К. «Жизнь за Царя». Опера М. И. Глинки: Тематико-эстетический разбор. — М., 1907.
  • Чернов К. «Руслан и Людмила». Опера М. И. Глинки: Тематико-эстетический разбор. — М., 1908.
  • Шлифштейн С. Глинка и Пушкин. — М.-Л., 1950.
  • Энгель Ю. Великий баян земли русской, композитор М. И. Глинка. — М., 1904.

Посилання[ред.ред. код]