Мауріціо Полліні

Мауріціо Полліні
італ. Maurizio Pollini
Народився	5 січня 1942(1942-01-05)[…] Мілан, Королівство Італія
Помер	23 березня 2024(2024-03-23) (82 роки) Мілан, Італія
Країна	Італія
Діяльність	піаніст, диригент, композитор, музикант, концертмейстер
Галузь	музика і piano performanced
Alma mater	Державний Університет Мілана і Міланська консерваторія
Вчителі	Carlo Vidussod і Артуро Бенедетті Мікеланджелі
Знання мов	італійська
Заклад	Національна академія Санта-Чечілія
Роки активності	1957 — 2024
Жанр	класична музика
Батько	Gino Pollinid
Мати	Renata Melottid
Нагороди	Золота медаль за заслуги перед Віднемd (2009) Praemium Imperiale (2010) Міжнародний конкурс виконавців у Женеві (1958) Почесний доктор Мадридського університету Комплутенсеd (2013) премія Ернста Сіменса (1996) Конкурс піаністів імені Шопена (1960) Echo Klassik Award - Instrumentalist of the Yeard (2017) Echo Klassik Award - Instrumentalist of the Yeard (2007) International Ettore Pozzoli Piano Competitiond (1959)
IMDb	ID 2508308
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Мауріціо Полліні (італ. Maurizio Pollini; нар. 5 січня 1942(19420105), Мілан) — італійський піаніст. Син архітектора Джино Полліні.

Біографія

Вчився у Карло Лонаті, потім у Карло Відуссо. Зовсім юним, в 1957 та 1958 роках двічі отримав другу премію Міжнародного конкурсу виконавців у Женеві. Закінчивши Міланський консерваторію, у тому ж 1960 році став переможцем міжнародного конкурсу піаністів імені Шопена. Артур Рубінштейн, за чутками, тоді вигукнув: «Він вже зараз грає краще будь-кого з нас, членів журі!». Однак після перемоги на конкурсі самокритичний Полліні повернувся у клас і, перш ніж приступити до активного концертування, ще кілька років брав уроки в Артуро Бенедетті Мікеланджелі.

З середини 1960-х років Мауріціо Полліні гастролював по Європі, в 1968 році дебютував у США, в 1974 році зробив тур по Японії. З творчістю Полліні слухачі знайомі в усьому світі завдяки його 30-річному творчому союзу з компанією «Deutsche Grammophon».

Репертуар

Репертуар Полліні багатоманітний і включає широкий спектр музики від Й. С. Баха (запис ДТК в повному обсязі) до авангардистів (Булез, Ноно, Беріо, Штокгаузена. Кілька разів у рамках Полліні представляв цикли концертів, програми яких будувалися на контрастному переплетенні класичних і сучасних композицій. Серед інших значних записів і виступів Полліні — виконання всіх фортепіанних концертів Бетховена з Віденським філармонічним оркестром під орудою Клаудіо Аббадо (1987), всі фортепіанні сонати Бетховена (вперше в сезоні 1993/1994 у Берліні та Мюнхені), запис Сьомої сонати С. Прокоф'єва і фрагментів «Петрушки» Стравінського (1971).

Критики кажуть про Полліні як про піаніста нового, XXI століття: його гра достатньо «автентична» і стримана. Любов до сучасної музики дозволяє Полліні з несподіваної точки зору поглянути і на твори минулих епох.

Нагороди

Концерти Бетховена в інтерпретації Полліні викликали безпрецедентну реакцію — 1976 року авторитетні музичні критики світу в результаті опитування визнали 34-річного виконавця найкращим піаністом сучасності (принаймні, в плані удачливості).

1996 року Полліні отримав Премію Ернста Сіменса.

2001 року його запис бетховенських «Варіацій на тему Діабеллі» отримала приз Diapason d'or.

2002 року до 60-річчя піаніста фірма «Deutsche Grammophon» випустила на 13-ти CD спеціальний ювілейний збірник записів Мауріціо Полліні.

2007 року Полліні отримав «Ґреммі» в номінації «Виконавці (без оркестру)» за запис (на «Deutsche Grammophon») ноктюрнів Шопена.

Посилання

• [1]^{[недоступне посилання з червня 2019]}