Пйотр Кміта (краківський воєвода)
| Пйотр Кміта | |
|---|---|
| Piotr Kmita | |
| Народився | 1348 |
| Помер | 1409 |
| Підданство | Королівство Польське |
| Національність | поляк |
| Діяльність | військовик, урядник |
| Суспільний стан | шляхтич |
| Посада | Краківський воєвода[d], Сандомирський воєвода, Q65108599? і староста сяноцькийd |
| Рід | Кміти гербу Шренява |
| Батько | Ян (Ясько) Кміта |
| Мати | Катажина |
| У шлюбі з | Ганка |
| Діти | Пйотр «Люнак» з Собеня |
 варіант гербу Шренява | |
Пйотр Кміта гербу Шренява (пол. Piotr Kmita, 1348 — 1409) — польський шляхтич, військовик, урядник діяч Королівства Ягеллонів. Вірний прихильник династії Анжу (Андегавенів).
Життєпис
Народився 1348 року. Батько — Ян (Ясько) Кміта (бл.1340 — 7 грудня 1376), львівський[1] (генеральний руський, зокрема, згаданий на цьому уряді 12 листопада 1371[2]),[3] сєрадзький, краківський староста, загинув під час сутички між придворними маршалка Королівства Польського та угорськими вояками королеви під Вавельським замком.[4] Матір — Катажина[5] (померла після 1376). Дід — Ясєк (Ясько) Кміта з Вісьніча і Дам'яніце (помер після 1364 p.).
1384 року під час з'їзду в Радомську належав до тієї групи шляхти, яка зобов'язалася стерегти кордони Королівства до прибуття королівни та уклала союз із князем Владиславом Опольським.
Через кілька років після 5 березня 1397 року мав феодальну суперечку за поселення Сколе і навколишні багаті ліси з польським магнатом, краківським воєводою Яном з Тарнова (Тарновським), переможцем з якої вийшов останній з них.
Уряди (посади): люблінський (пол. lubelski) каштелян (з 1385 р.), сандомирський (з 1401 р.) і краківський воєвода (у 1406 р.); староста сяноцький, сєрадзький, ленчицький (отримав, незважаючи на молодий вік, від королеви Ельжбети). У 1389 році отримав від короля Ягайла Дубецько з прилеглими селами. Ці маєтки стали невдовзі центром латифундії Кмітів.
Помер 1409 року.
Сім'я
Був одружений з Ганкою (померла після 1409 року), діти:
- Пйотр «Люнак» з Собєня — сандомирський підчаший
- Миколай з Вісьніча, Собєня, Дубецька — перемиський каштелян.[6]
Примітки
- ↑ Strzelecka A. Kmita Jan (Jaśko) h. Szreniawa (zm. 1376) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1967. — T. XIII/1, zeszyt 56. — S. 89—90. (пол.)
- ↑ Prszyboś K. (opracował). Urzednicy wojewodztwa ruskiego XIV—XVIII ww. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — S. 148. (пол.)
- ↑ Jan Kmita z Damianic h. Śreniawa (ID: 10.417.5)
- ↑ Strzelecka A. Kmita Jan (Jaśko) h. Szreniawa (zm. 1376)… — S. 90.
- ↑ Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 10. — S. 191.
- ↑ Kmitowie (01) [Архівовано 20 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
Джерела
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1907. — Cz. 1. — T. 10. — S. 190 (Кміти) 191(Пьотр) —203. (пол.)
- Kmita Piotr z Wiśnicza (zm. 1409) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1967. — T. XIII/1, zeszyt 56. — 160 s. — S. 95. (пол.)
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 2. — 760 s. — S. 539—540. (пол.)