Природоохоронна територія Нґоронґоро
англ. Ngorongoro Conservation Area[1] | |
---|---|
Назва на честь | Ngorongoro Craterd |
3°12′36″ пд. ш. 35°27′36″ сх. д. / 3.210000000028° пд. ш. 35.46000000002777597° сх. д.Координати: 3°12′36″ пд. ш. 35°27′36″ сх. д. / 3.210000000028° пд. ш. 35.46000000002777597° сх. д. | |
Країна | Аруша, Танзанія |
Розташування | Аруша, Танзанія |
Площа | 8,288 км² |
Засновано | 1959 |
Оператор | Адміністрація природоохоронної території Нґоронґоро |
Світова спадщина ЮНЕСКО | |
Країна: | Танзанія |
Тип: | Природний |
Критерії: | vii, viii, ix, x |
Об'єкт №: | 39bis 39, 39bis |
Регіон ЮНЕСКО: | Африка |
Зареєстровано: | 1979 (3 сесія) |
Під загрозою | 1984-1989 |
Статус: | світова спадщина ЮНЕСКО |
Вебсторінка | ngorongorocratertanzania.org |
Розташування парку на мапі | |
Природоохоронна територія Нґоронґоро у Вікісховищі |
Природоохоронна територія Нґоронґоро (англ. Ngorongoro Conservation Area або NCA) — природоохоронна територія, розташована за 180 км на захід від Аруша на Кратерному нагір'ї в Танзанії. Територія управляється Адміністрацією природоохоронної території Нґоронґоро, урядовою організацією Танзанії. Площа території — 8 288 км². Центральним елементом парку є Кратер Нґоронґоро — найбільша у світі цільна незатоплена вулканічна кальдера.
Кратер
Кратер сформувався в результаті вибуху гігантського вулкана 2-3 млн років тому, формуючи кальдеру глибиною 610 м і площею 260 км²[2]. За оцінками висота вулкана становила від 4500 до 5800 м[3][4]. Дно кратера розташовується на висоті 1800 метрів над рівнем моря.[5]
Кратер вважається природною замкнутою системою, де зібрано численні види місцевої фауни. Проте, деякі види все ж таки активно мігрують, наприклад, до 20 % популяції антилоп гну (Connochaetes taurinus) і половина популяції зебр (Equus burchelli) залишають кратер протягом вологого сезону. До популяції тварин у кратері входить більшість видів, поширених у Східній Африці, проте серед них немає імпал (Aepyceros melampus), топі (Damaliscus lunatus), орібі (Ourebia oribi), жирафів (Giraffa camelopardalis) або крокодилів (Crocodylus niloticus)[6].
На «стінах» кратера, що звернені до східних вітрів, випадає 800–1200 мм опадів щорічно. Вони здебільшого вкриті лісом, тоді як на більш пологих західних схилах випадає лише 400–600 мм опадів, ці схили вкрито лугами й кущами, інколи тут зустрічаються дерева Euphorbia bussei. Дно кратера переважно вкрито відкритими лугами, лише дві невеликі ділянки вкриті гаями Acacia xanthophloea[6].
Річки
Струмок Мандж витікає з кратера Ольмоті, і є головним джерелом води в Нґоронґоро, де він впадає у сезонне солоне озеро в центрі кратера. Це озеро відоме під двома назвами: Макат, як його називають масаї, що означає «сіль» або «солоне», і Маґаді[7]. Струмок Лераї бере початок у вологих лісах на південь від кратера й закінчується в лісі Лераї на дні кратера, а під час злив — в озері Маґаді. Використання води струмка готелями і службами парку Нґоронґоро зменшує кількість води цього струмка приблизно на чверть[8].
Флора та фауна
Іншим важливим джерелом води в кратері є джерело Нґоїтокіток, біля східної стіни кратера. Біля джерела розташована територія, відкрита для туристів. Вода джерела потрапляє у велике болото, де мешкають бегемоти, слони, леви та багато інших тварин. На краях кратера є багато інших невеликих джерел, що є важливими як для тварин, так і для місцевих мешканців народу масаї, особливо під час посухи.
Крім стад зебр, газелей і антилоп гну, у кратері водяться такі великі тварини, як носороги, леви, леопарди, слони і африканські буйволи. Також тут широко представлені сервали.
Тут водяться майже всі види тварин Східної Африки, за оцінками загальна кількість ссавців у кратері становить 25 тисяч особин, переважна більшість яких є унгулятами, у тому числі: гну блакитний (7 000 у 1994 році), зебра Гранта (4 000), канна звичайна, газель Гранта і газель Томсона (3 000).
-
Сафарі в кратері.
-
Зебра бурчеллова в кратері.
-
Масаї-пастухи з худобою всередині кратера.
-
Всередині кратера.
-
Левиці на полюванні в кратері.
-
Левиця, зебри і антилопа-гну в кратері.
-
Хатини масаїв.
-
Велика рогата худоба масаїв.
Поза кратером Нгоронгоро
У заповідній зоні Нгоронгоро проживає здорова популяція більшості видів диких тварин. У районі озера Ндуту, розташованому на захід від заповідної зони, особливо сильні популяції гепардів і левів. Поширеними в цьому районі є конгоні, плямисти гієни і шакали. Сервали широко поширені на рівнинах на захід від кратера Нгоронгоро.
Щорічна міграція копитних тварин проходить через заповідник Нгоронгоро, при цьому 1,7 мільйона гну, 260 000 зебр і 470 000 газелей просуваються на південь в грудні і рухаються на північ у червні.
Охорона природи
За рекомендаціями наукового комітету, створеного після посухи 2000 року, у кратері регулярно створюють пожежі, що випалюють до 20 % території лугів кратера[9]. Масаям зараз дозволено випасати свою худобу в кратері, проте вони повинні щоденно залишати кратер[10].
Примітки
- ↑ http://www.ngorongorocrater.org/
- ↑ Africa's Great Rift Valley. Nigel Pavitt. 2001. pages 135–139. Harry N. Abrams, Incorporated, New York ISBN 0-8109-0602-3
- ↑ Africa's Great Rift Valley. Nigel Pavitt. 2001. page 135. Harry N. Abrams, Incorporated, New York ISBN 0-8109-0602-3
- ↑ Northern Tanzania with Kilimanjaro and Zanzibar. Phillip Briggs. 2006. page 197. ISBN −10: 1 84162 146 3
- ↑ "The historical ecology of the large mammal populations of Ngorongoro Crater, Tanzania, east Africa", Mammal Review, authored by Louise Oates and Paul A. Rees, 2012
- ↑ а б R.D. Estesa, J.L. Atwoodb, A.B. Estesc (2006). Downward trends in Ngorongoro Crater ungulate populations 1986–2005: Conservation concerns and the need for ecological research (PDF). Biological Conservation. 131: 106—120. Архів оригіналу (PDF) за 7 вересня 2016. Процитовано 22 грудня 2017.
- ↑ Ngorongoro conservation area: Lakes within the area. Архів оригіналу за 30 листопада 2018. Процитовано 22 грудня 2017.
- ↑ Management of Black Rhino in the Ngorongoro Crater
- ↑ R.D. Estesa, J.L. Atwoodb, A.B. Estesc (2006). Downward trends in Ngorongoro Crater ungulate populations 1986–2005: Conservation concerns and the need for ecological research (PDF). Biological Conservation. 131: 106—120. Архів оригіналу (PDF) за 7 вересня 2016. Процитовано 22 грудня 2017.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 грудня 2007. Процитовано 22 грудня 2017.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
|
|
Це незавершена стаття з географії Танзанії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |