Зебра бурчеллова
| ?Зебра бурчеллова | |
|---|---|
 Equus quagga boehmi в заповіднику Нгоронгоро, Танзанія | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Непарнокопитні (Perissodactyla) |
| Родина: | Коневі (Equidae) |
| Рід: | Кінь (Equus) |
| Вид: | Зебра бурчеллова |
| Біноміальна назва | |
| Equus quagga Boddaert, 1785 | |
 | |
| Підвиди | |
| E. q. quagga † E. q. burchellii | |
| Синоніми | |
| Equus burchelli (Gray, 1824) [orth. error] Equus burchellii Equus burchellii Schinz, 1845 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Equus quagga |
 EOL: | 311502 |
 ITIS: | 624996 |
 МСОП: | 41013 |
 NCBI: | 9790 |
| Fossilworks: | 90653 |
Зебра бурчеллова (Equus quagga) — вид зебри, інша назва саванна зебра. Це найвпізнаваніший, широко поширений вид зебр. Всього відомо 4 підвиди, які добре розрізняються числом смуг на шиї, по розташуванню смуг на кінцівках. Для кожного підвиду свій характерний малюнок.
Бурчеллова зебра населяє савани і степи, вона віддає перевагу злаковим пасовищам і злаково-чагарниковим територіям, особливо по горбах і пологим схилам невисоких гір. Зебра погано переносить посуху, у посушливий період йде в більш зволожені райони, в ліси або в гори. Саванні зебри живуть в постійних сімейних табунах не більше 9—10 голів.
Глава табуна — жеребець не молодше 5 років, інші особи — це самки та молодняк. Склад такого сімейного табуна постійний. Але при нападі хижаків або в період міграції табун може на час розпадатися, а також об'єднуватися з іншими табунами. Члени сімейного табуна впізнають один одного, навіть на великій відстані. На водопій і пасовище табун веде досвідчена стара кобила, а за нею слідує молодняк у порядку збільшення віку, далі в тій же послідовності йдуть інші самки, а замикає цю ходу жеребець. Місце відпочинку, водопій і місце пасіння табуна постійні, хоча вони й не захищаються від інших зебр табунів.
Зебри протягом року переміщаються по великій території, розділяючи її з іншими тваринами свого виду. Самці, не входять ні в один табун, утворюють окремі «холостяцькі» групи або тримаються поодинці. Старих і хворих жеребців більш сильні і молоді особини зазвичай виганяють, цей процес супроводжується бійками. Але бійки між жеребцями — главами табунів — або між холостяками і косячними жеребцями бувають дуже рідко.
Молоді жеребці зазвичай йдуть від материнської групи у віці від одного до трьох років.
Відокремившись від материнського табуна, молодий самець йде в холостяцький косяк, а встати на чолі «сім'ї» він зможе лише в 5—6-літньому віці.
Ареал коливається від півдня Ефіопії через Східну Африку до Ботсвани та сходу Південної Африки. Зебра залишається поширеною в заповідниках, але перебуває під загрозою людської діяльності, таких, як полювання заради м'яса й шкіри, а також конкуренція з худобою і посягань з боку сільського господарства на більшій частині свого середовища проживання.
Кобила вперше приносить лоша не раніше трирічного віку. Розмноження не підпорядковане певного сезону, і лошата зазвичай з'являються під всі місяці, хоча частіше в дощовий сезон. Вагітність триває 361—390 днів. Лоша через 10—15 хвилин після народження може встати на ноги, а через 20 — робить перші кроки, а через 45 хвилин вже може стрибати. Косячний жеребець у разі потреби готовий захистити кобилу з лошам[1].
У цілому, популяція бурчеллової зебри залишається стабільною, і, на перший погляд, не стикається з серйозною загрозою, які можуть викликати спад. Їх можна знайти в численних охоронюваних територій, в тому числі Національний парк Серенгеті в Танзанії, Тсаво і Масаї Мара в Кенії, Національний парк Гванге в Зімбабве, Національний парк Етоша в Намібії, а також Національний парк Крюгер в Південній Африці. Є кілька стійких популяцій в незахищених областях[2].
Деякі місцеві популяції, однак, стикаються з великим зниженням і навіть вимирання. Один підвид — квага, тепер зник. У Танзанії населення зебри знизилася на 20 % з кінця 1990-х до середини 2000-х років. Зебри знаходяться під загрозою через полювання за їх шкури та м'яса, і зміна місць проживання від сільського господарства. Вони також конкурують з домашньою худобою за їжу[3][4]. Браконьєрство значною мірою є загрозою для північних популяцій, у той час як південні популяції знаходяться під загрозою, в основному через втрату середовищ проживання. Остання громадянська війна в Руанді, Сомалі, Південному Судані, Ефіопії та Уганді викликали різке зниження всіх популяцій диких тварин, у тому числі саванних зебр. Тепер зникли в Бурунді. Громадянська війна в Анголі протягом більшої частини останніх 25 років спустошив її популяцій диких тварин. Тим не менш, саванних зебр, охороняють на більшій частині свого ареалу. Вони є важливим джерелом в економічній сфері туризму.
- ↑ Further evidence for male infanticide and feticide in captive plains zebras (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 лютого 2012. Процитовано 3 липня 2012.
- ↑ Hack, M. A. and Lorenzen, E. (2008). Equus quagga. 2008 Червоний список Міжнародного союзу охорони природи. МСОП 2008. Переглянуто 10 April 2009. Database entry includes a brief justification of why this species is of least concern.
- ↑ Young, T. P.; T. M. Palmer & M. E. Gadd (2005). Competition and compensation among cattle, zebras, and elephants in a semi-arid savanna in Laikipia, Kenya. Biological Conservation. 121: 351—359.
- ↑ Odadi, W. O.; T. P. Young & J. B. Okeyo-Owour (2009). The effects of wild herbivores on cattle intake and movement rates in Laikipia rangeland, Kenya. Applied Animal Behaviour Science. 116: 120—125.
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |