Мітлиця звичайна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Agrostis capillaris)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мітлиця звичайна
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Злакові (Poaceae)
Підродина: Мітлицевидні (Pooideae)
Рід: Мітлиця (Agrostis)
Вид:
Мітлиця звичайна (A. capillaris)
Біноміальна назва
Agrostis capillaris
Синоніми

Agrostis alba var. vulgaris (With.) Coss. & Durieu
Agrostis tenuis Sibth.
Agrostis vulgaris With.

Мітлиця звичайна[1], мітлиця тонка як A. tenuis[2] (Agrostis capillaris) — вид трав'янистих багаторічних рослин родини тонконогові (Poaceae).

Опис[ред. | ред. код]

Кореневищний багаторічник до 80 см заввишки. Листовий язичок довжиною до 1 мм. Плоске, завширшки від 2 до 4 мм листя зелене; довжина становить до 15 см. Волоть 3–15(20) см завдовжки, після цвітіння розлога, з тонкими волосоподібними, трохи шорсткими гілочками. Колоски 1.75–2 мм довжиною, фіолетові або блідо-зелені. Зернівки еліпсоїдні, двоопуклі, без борозни, довжиною 1 мм, гладкі. 2n = 28.

Поширення[ред. | ред. код]

Туніс, Європа, помірна Азія. Населяє всі види трав'янистих місць і пересічену місцевість, особливо на кислих ґрунтах. Вид натуралізований: Австралія, Нова Зеландія, США, Британська Колумбія, Аргентина; Чилі, Бразилії.

В Україні зростає на луках (особливо заплавних і гірських), лісових галявинах, прирічкових пісках — у Поліссі, Лісостепу і Карпатах — звичайна рослина; в лівобережному злаково-лучному Степу — рідко.

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Agrostis capillaris // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н., и др. Определитель высших растений Украины. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 415.

Посилання[ред. | ред. код]