Bechtel

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Bechtel
Галузь промисловості інженерія
Дата створення / заснування 1906
Логотип
Названо на честь Warren A. Bechteld
Засновник Warren A. Bechteld
Виконавчий директор Brendan Bechteld
Президент Brendan Bechteld
Країна  США
Організаційно-правова форма приватна компанія
Загальна виручка ▼2 000 000 000 $ (2018)[1]
Дочірня організація Bechtel Jacobsd і Marinshipd
Розташування штаб-квартири Рестон
Кількість працівників 44 000 осіб
Кількість підписників у соціальних мережах 48 053 і 7980 ± 9[2]
Офіційний сайт​(англ.)

Корпорація «Бектел» (англ. Bechtel Corporation) — найбільша інженерна і будівельна компанія в США, 9-та найбільша приватна компанія в США. Штаб-квартира компанії розташована в Сан-Франциско. У «Бектел» у 2006 році працювало понад 40 000 чоловік на об'єктах більш ніж в 50 країнах. Дохід за 2006 рік склав $ 20 млрд.

На даний момент компанію очолює Райлі Бектел, онук засновника компанії.

Історія

[ред. | ред. код]

Компанія веде свою історію від 1898, коли її засновник — фермер Уоррен А. Бектел перебрався зі своїм стадом мулів з Канзасу в Оклахому на будівництво залізниць.[3][4] В 1904 році, він почав працювати начальником на Західній Тихоокеанській залізниці[5]. У 1906 році він виграв свій перший субпідряд на будівництво частини ділянки Оровілль-Окленд Західно-Тихоокеанської залізниці.[6] Бектел завершив роботу над рядом залізничних контрактів на початку 1900-х років, кульмінацією яких стало розширення Північно-Західної Тихоокеанської залізниці, завершене в 1914 році.[7] У 1919 р Уоррен А. Бектел взяв субпідряд на будівництво шосе Klamath River Highway — перший будівельний підряд поза залізничним будівництвом. Компанія почала будувати дороги, мости та шосе по всьому заходу США. Компанія працювала над своїми першими гідроелектростанціями в 1920-х роках для Pacific Gas and Electric Company в Каліфорнії.[8][9][10]

У 1925 році компанія «Бектел» була зареєстрована. До цього часу Уоррен А. Бектел став одним з провідних будівельних підрядників на Заході США.[11][12]

У січні 1931 року Бектел приєднався до інших підрядних організацій на заході, щоб сформувати Six Companies, Inc. — консорціум, створений для участі у тендері на контракт від уряду США на будівництво греблі Гувера.[13][14]

Уоррен Бектел несподівано помер у 1933 році, перебуваючи у Москві у справах. Його наступником став його син Стівен Бектел-старший, який став одночасно главою компанії і виконавчим директором проекту греблі Гувера. Під його керівництвом греблю було закінчено в 1935 році. У той час цей проект був найбільшим в історії США і першим мегапроектом Bechtel.[15][16][17]

Під час Другої світової війни Морська комісія США запропонувала компанії подати заявку на отримання контракту на будівництво половини з 60 вантажних суден. Компанія не мала попереднього досвіду в суднобудуванні, але подавала заявки на всі 60 кораблів.[18][19] У період з 1941 по 1945 рік військові суднобудівні заводи від Бектель, включаючи Marinship і Calship, побудували 560 суден. У цей період компанія Bechtel також працювала над трубопроводом під назвою Canol від Юкону до Аляски для Військового міністерства США.[20] Під керівництвом Стівена Бехтеля-старшого компанія диверсифікувала свої проекти та розширила свою діяльність на інші країни. Компанія також зосередилася на проектах «під ключ» — концепції, вперше розробленої Стівеном Бехтелем-старшим, в рамках якої компанія здійснювала проект від планування і проектування до будівництва.[21][22][23]

Компанія продовжувала розширюватися у глобальному масштабі протягом 1940-х років, особливо на Близькому Сході.[24][25]

Діяльність

[ред. | ред. код]

Першою роботою Бектел за межами США було будівництво трубопроводу Mene Grande у Венесуелі в 1940 році.

У 1947 році Бектел розпочав будівництво найдовшого в світі нафтопроводу — Трансаравійського нафтогону, який розпочався в Саудівській Аравії, пролягав через Йорданію та Сирію і закінчувався в Лівані.[26][27][28]

У 1949 році компанія Бектел почала працювати з ядерною енергетикою після того, як отримала контракт на будівництво експериментального реактора в Айдахо. Пізніше компанія побудувала першу в США комерційну атомну електростанцію, яка фінансувалась з приватних джерел, Дрезденську генеруючу станцію для Співдружності Едісон в Іллінойсі в 1957 році.[29][30][31] Інші великі проекти 1950-х років включали Трансгірний трубопровід в 1952 році, нафтопровід в Канаді і попереднє дослідження для Ла-Маншу в 1959 році.[32][33][34] Також Бектел розпочав інженерні роботи над системою швидкого транзиту затоки Бей (BART) у 1959 році.[35][36]

У 1994 році Бектел розпочала роботу над основною програмою розвитку аеропортів Гонконгу вартістю 20 мільярдів доларів США, яка була найбільшим будівельним проектом на той момент і включала будівництво нового аеропорту та дев'яти інших інфраструктурних проектів.[37][38] Інші великі проекти компанії протягом 1990-х років включали систему афінського метрополітену,[39] Атлантік ЗПГ в Тринідаді,[40] автомагістраль A1 у Хорватії,[41] подовження ювілейної лінії лондонського метрополітену, електростанцію Кесон на Філіппінах[42] та завод напівпровідників в Китаї.[43][44][45]

Інші великі проекти в кінці 2000-х років включали Такомський міст в штаті Вашингтон, розширення нафтопереробного заводу Jamnagar в Індії, завод Екваторіальна Гвінея ЗПГ і електростанцію Oak Creek в Вісконсині.[46]

Наш час

[ред. | ред. код]

Протягом декількох років Бектел володіла і управляла електростанціями, нафтопереробними заводами, системами водопостачання та аеропортами в декількох країнах, включаючи Сполучені Штати, Туреччину та Велику Британію. Тривале залучення Бектел в діяльність, пов'язану з нафтою, електроенергетикою, водою зробило компанію метою зростаючої критики з боку антиглобалістів та екологічних рухів.

У 1997—1999 роках фахівці фірми займалися демонтажем шахтних ракетних комплексів в Україні в тому числі позицій УР-100Н (15А30) (SS-19 Stiletto) у Хмельницькій області.

У квітні 2013 року, компанія оголосила про приєднання до проекту Planetary Resources, метою якого є розробка корисних копалин на космічних астероїдах. Бектел буде виступати як партнер та інвестор Planetary.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ SIPRI Arms Industry Database — Стокгольмський інститут дослідження проблем миру.
  2. ↑ YouTube Application Programming Interface
  3. ↑ Donald E. Wolf (2010). Big Dams and Other Dreams: The Six Companies Story. University of Oklahoma Press. ISBN 978-0806141626. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 11 квітня 2014.
  4. ↑ Michael Hiltzik (2011). Colossus: The Turbulent, Thrilling Saga of the Building of Hoover Dam. Free Press. ISBN 978-1416532170. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 14 квітня 2014.
  5. ↑ Donald E. Wolf (2010). Big Dams and Other Dreams: The Six Companies Story. University of Oklahoma Press. ISBN 978-0806141626. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 11 квітня 2014.
  6. ↑ Donald E. Wolf (2010). Big Dams and Other Dreams: The Six Companies Story. University of Oklahoma Press. ISBN 978-0806141626. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 11 квітня 2014.
  7. ↑ Donald E. Wolf (2010). Big Dams and Other Dreams: The Six Companies Story. University of Oklahoma Press. ISBN 978-0806141626. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 11 квітня 2014.
  8. ↑ Reinhardt Krause (14 вересня 2004). He Built It -- And They Came; Be Diligent: Bechtel's hard work powered his drive to build the frontier. Investor's Business Daily. Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 15 квітня 2014.
  9. ↑ Robert Wright (3 жовтня 1973). Company, 75, Still Is Family-Owned; Director of Companies Corporate Profile: Family-Owned Bechtel Is a World Builder at the Age of 75 Steamshovel Pioneer. The New York Times. Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 14 квітня 2014.
  10. ↑ Jason Henderson (2011). Chapter 45: Bechtel: The Global Corporation. У Stanley D. Brunn (ред.). Engineering Earth: The Impacts of Megaengineering Projects. Springer. с. 783—801. ISBN 978-9048199198. Архів оригіналу за 11 червня 2021. Процитовано 23 березня 2021.
  11. ↑ Donald E. Wolf (2010). Big Dams and Other Dreams: The Six Companies Story. University of Oklahoma Press. ISBN 978-0806141626. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 11 квітня 2014.
  12. ↑ Julie Pitta (1 серпня 2003). Building a new world: Behind the scenes with Bechtel. World Trade. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 14 квітня 2014.
  13. ↑ Michael Hiltzik (2011). Colossus: The Turbulent, Thrilling Saga of the Building of Hoover Dam. Free Press. ISBN 978-1416532170. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 14 квітня 2014.
  14. ↑ Reinhardt Krause (14 вересня 2004). He Built It -- And They Came; Be Diligent: Bechtel's hard work powered his drive to build the frontier. Investor's Business Daily. Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 15 квітня 2014.
  15. ↑ Robert Wright (3 жовтня 1973). Company, 75, Still Is Family-Owned; Director of Companies Corporate Profile: Family-Owned Bechtel Is a World Builder at the Age of 75 Steamshovel Pioneer. The New York Times. Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 14 квітня 2014.
  16. ↑ George J. Church (7 грудня 1998). Stephen Bechtel: Global Builder. Time. Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 15 квітня 2014.
  17. ↑ Seth Lubove (31 травня 1999). Modern pharaohs. Forbes. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 15 квітня 2014.
  18. ↑ George J. Church (7 грудня 1998). Stephen Bechtel: Global Builder. Time. Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 15 квітня 2014.
  19. ↑ David R. Baker (4 травня 2003). Bechtel's roots in Mideast / Lucrative projects date back to WWII. San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 15 квітня 2014.
  20. ↑ Andrew Pollack (15 березня 1989). Stephen D. Bechtel Is Dead at 88; Led Major Construction Concern. The New York Times. Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 15 квітня 2014.
  21. ↑ George J. Church (7 грудня 1998). Stephen Bechtel: Global Builder. Time. Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 15 квітня 2014.
  22. ↑ Andrew Pollack (15 березня 1989). Stephen D. Bechtel Is Dead at 88; Led Major Construction Concern. The New York Times. Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 15 квітня 2014.
  23. ↑ Bechtel Corp., Industry Partnership Award. Mining Engineering. 1 листопада 1998. Архів оригіналу за 11 червня 2014. Процитовано 14 квітня 2014.
  24. ↑ Julie Pitta (1 серпня 2003). Building a new world: Behind the scenes with Bechtel. World Trade. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 14 квітня 2014.
  25. ↑ David R. Baker (4 травня 2003). Bechtel's roots in Mideast / Lucrative projects date back to WWII. San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 15 квітня 2014.
  26. ↑ George J. Church (7 грудня 1998). Stephen Bechtel: Global Builder. Time. Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 15 квітня 2014.
  27. ↑ David R. Baker (4 травня 2003). Bechtel's roots in Mideast / Lucrative projects date back to WWII. San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 15 квітня 2014.
  28. ↑ M. S. Vassiliou (2009). The A to Z of the Petroleum Industry. Scarecrow Press. ISBN 9780810870666. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 21 серпня 2014.
  29. ↑ Jason Henderson (2011). Chapter 45: Bechtel: The Global Corporation. У Stanley D. Brunn (ред.). Engineering Earth: The Impacts of Megaengineering Projects. Springer. с. 783—801. ISBN 978-9048199198. Архів оригіналу за 11 червня 2021. Процитовано 23 березня 2021.
  30. ↑ Paul Menser (4 червня 1999). Bechtel, New Contractor at Idaho Lab, Has Strong Ties to Nuclear Industry. Knight Ridder. Архів оригіналу за 23 березня 2015. Процитовано 14 квітня 2014.
  31. ↑ Neill Wilson; Frank Taylor (1957). The Earth Changers. Doubleday. с. 290.
  32. ↑ Jason Henderson (2011). Chapter 45: Bechtel: The Global Corporation. У Stanley D. Brunn (ред.). Engineering Earth: The Impacts of Megaengineering Projects. Springer. с. 783—801. ISBN 978-9048199198. Архів оригіналу за 11 червня 2021. Процитовано 23 березня 2021.
  33. ↑ Andrew Pollack (15 березня 1989). Stephen D. Bechtel Is Dead at 88; Led Major Construction Concern. The New York Times. Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 15 квітня 2014.
  34. ↑ Alexander L. Taylor III (12 липня 1982). The Master Builders from Bechtel. Time. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 14 квітня 2014.
  35. ↑ Jason Henderson (2011). Chapter 45: Bechtel: The Global Corporation. У Stanley D. Brunn (ред.). Engineering Earth: The Impacts of Megaengineering Projects. Springer. с. 783—801. ISBN 978-9048199198. Архів оригіналу за 11 червня 2021. Процитовано 23 березня 2021.
  36. ↑ Seth Lubove (31 травня 1999). Modern pharaohs. Forbes. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 15 квітня 2014.
  37. ↑ Maggie Farley (2 грудня 1994). Asia : Hong Kong's New Airport Finally Gets Off Ground. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 9 вересня 2014.
  38. ↑ Peter G Rowe (2011). Emergent Architectural Territories in East Asian Cities. Walter de Gruyter. с. 84. ISBN 978-3034610599. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 9 вересня 2014.
  39. ↑ George J. Church (7 грудня 1998). Stephen Bechtel: Global Builder. Time. Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 15 квітня 2014.
  40. ↑ Angus Hindley (20 березня 1998). Continuity and change at the family firm. MEED. Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 5 вересня 2014.
  41. ↑ John J. Kosowatz (26 серпня 2002). Croatia Tries to Unlock Economy With Multibillion-Dollar Motorway. Engineering News-Record. Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 21 серпня 2014.
  42. ↑ Quezon power plant soon to be operational. The Philippine Star. 14 січня 2000. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 21 серпня 2014.
  43. ↑ Randolph E. Schmid (1 червня 1998). Massive public works projects featured at new exhibit. Associated Press. Архів оригіналу за 23 березня 2015. Процитовано 14 квітня 2014.
  44. ↑ Richard Anderson (26 квітня 2011). The private companies that drive the global economy. BBC. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 14 квітня 2014.
  45. ↑ Bechtel completes phase 1 of Dulles Corridor Metrorail Project. Railway-Technology. 28 квітня 2014. Архів оригіналу за 6 серпня 2014. Процитовано 21 серпня 2014.[неавторитетне джерело]
  46. ↑ Angela Neville, JD (1 жовтня 2010). Top Plant: Oak Creek Power Plant, Elm Road Units 1 and 2, Milwaukee and Racine Counties, Wisconsin. Power Magazine. Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 21 серпня 2014.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Bechtel