Кукавка смугаста
| Кукавка смугаста | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Cacomantis sonneratii (Latham, 1790)[2] | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Cuculus sonneratii Latham, 1790 Penthoceryx sonneratii (Latham, 1790) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ку́кавка смугаста[3] (Cacomantis sonneratii) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae). Мешкає в Південній і Південно-Східній Азії. Вид названий на честь французького натураліста П'єра Соннера[en][4].
Довжина птаха становить 22-24 см[5]. Верхня частина голови і верхня частина тіла іржасто-коричневі, поцятковані темно-коричневими смугами. Над очима широкі білуваті "брови", які ідуть до шиї з боків. Крила темні, хвіст іржасто-коричневий, поцяткований темними смужками. На кінці хвоста чорна смуга, кінчики стернових пер білі. Нижня частина тіла білувата, поцяткована поперечними чорними смужками. Райдужки жовті, дзьоб чорний, знизу біля основи зеленувато-сірий, лапи сірі. Виду не притаманний статевий диморфізм. У молодих птахів пера на верхній частині тіла мають білі краї, нижня частина дзьоба бліда[6][7]. Голос — серія пронизливих посвистів «пі-пі-пью-пью»[8].
Виділяють чотири підвиди:[9]
- C. s. sonneratii (Latham, 1790) — від Гімалаїв, Центральної і Південної Індії до південного Індокитаю і Малайського півострова;
- C. s. waiti (Baker, ECS, 1919) — острів Шрі-Ланка;
- C. s. fasciolatus (Müller, S, 1843) — Суматра, Калімантан, Палаван і сусідні острови;
- C. s. musicus (Ljungh, 1803) — Ява і Балі.
Смугасті кукавки мешкають в Індії, Непалі, Бутані, Бангладеш, М'янмі, Китаї, Таїланді, Лаосі, В'єтнамі, Камбоджі, Малайзії, Індонезії, Брунеї, на Філіппінах і Шрі-Ланці. Вони живуть в рівнинних і гірських тропічних лісах, в рідколіссях і чагарникових заростях. Зустрічаються на висоті до 900 м над рівнем моря. Живляться переважно комахами, яких збирають з рослинності або ловлять в польоті. Початок сезону розмноження різниться в залежності від регіону, в Мумбаї він триває з лютого по серпень, в Ассамі з квітня по серпень, в Східних Гатах протягом всього року, на Малайському півострові з січня по травень[10]. Смугасті кукавки, як і багато інших зозуль, вони практикують гніздовий паразитизм. Вони відкладають свої яйця в гнізда інших птахів, зокрема чорнокрилих йор[11], червоногузих бюльбюлів, зеленоспинних югин, пломенистих личинкоїдів і тимелій-темнодзьобів[12][13].
- ↑ BirdLife International (2016). Cacomantis sonneratii: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 11 серпня 2022
- ↑ Latham, John (1790). Index Ornithologicus, Sive Systema Ornithologiae: Complectens Avium Divisionem In Classes, Ordines, Genera, Species, Ipsarumque Varietates (Latin) . Т. 1. London: Leigh & Sotheby. с. 215.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 359. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ Rasmussen, PC; JC Anderton (2005). Birds of South Asia: The Ripley Guide. Т. 2. Smithsonian Institution & Lynx Edicions. с. 227.
- ↑ Blanford WT (1895). The Fauna of British India, Including Ceylon and Burma. Birds. Т. 3. Taylor and Francis, London. с. 219—220.
- ↑ Baker, ECS (1927). The Fauna of British India, Including Ceylon and Burma. Birds. Т. 4 (вид. 2nd). Taylor and Francis, London. с. 157—160.
- ↑ Payne, Robert B. (2005). The cuckoos. Oxford University Press. с. 430—433. ISBN 0-19-850213-3.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 жовтня 2022.
- ↑ Ali, S; S D Ripley (1981). Handbook of the birds of India and Pakistan. Т. 3 (вид. 2nd). Oxford University Press. с. 215—217.
- ↑ Neelakantan, KK (1969). The Baybanded Cuckoo in North Kerala. Newsletter for Birdwatchers. 9 (12): 3.
- ↑ Harrison, CJO (1969). The identification of the eggs of the smaller Indian Cuckoos. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 66 (3): 478—488.
- ↑ Abdulali, Humayun (1943). The eggs of the Indian Bay-Banded Cuckoo (Penthoceryx sonneratii). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 44 (1): 122.
- Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |