Divine Divinity
| Divine Divinity | |
|---|---|
 | |
| Розробник | Larian Studios |
| Видавець | cdv Software Entertainment |
| Дистриб'ютор | Steam, Good Old Games[1] і Humble Store[d][2] |
| Жанр(и) | Рольова відеогра |
| Платформа | Microsoft Windows |
| Дата випуску |
NA 22 вересня 2002 року EU 13 вересня 2002 року |
| Режим гри | однокористувальницька гра |
| Творці | |
| Керівник(и) | Свен Вінке |
| Сценарист(и) |
Даррен Еван Патрік Грізер Джилліан Пірс Деймон Вілсон |
| Композитор(и) | Кірілл Покровський |
| Divinity | |
| Офіційний сайт(англ.) | |
Divine Divinity — перша гра в серії Divinity. Це фентезійна комп’ютерна рольова гра для одного гравця, створена Larian Studios і випущена 13 вересня 2002 року під видавництвом cdv Software Entertainment. Гру було перевидано в 2004 році разом із її сиквелом Beyond Divinity як частину збірки Beyond Divinity: Deluxe Edition.
Під час розробки проєкт мав назву Divinity: The Sword of Lies. Гра була заснована на базі скасованого проекту розробника The Lady, the Mage and the Knight, і черпала натхнення із таких легендарних серій як Ultima та Diablo.[3]
Ігровий процес[ред. | ред. код]
Divine Divinity — це ізометричний рольовий бойовик із кутом огляду зверху вниз і керуванням переважно за допомогою миші. У грі широко використовуються ігрові механіки притаманні Diablo, як от рандомна генерація спорядження та широкий набір навичок, об'єднаних у архетипи.[4] Divine Divinity також містить значну кількість елементів притаманних традиційним рольовим відеограм. У проєкті представлені розгалужена система діалогів, небойові навички: зламування замків, кишенькові крадіжки та обмін. Завдяки системі репутації, неігрові персонажі реагуватимуть на дії та певні вибори гравця відповідно до ситуації. Велика увага приділяється процесу створення персонажа - можливо вибрати стать та один з трьох ігрових класів, кожен з яких має унікальну біографію та голос. Гравець може вибрати ім'я, змінити портрет і редагувати навички.
У Divine Divinity широко використовується «point-and-click» механіка, яка дозволяє гравцям переміщати та маніпулювати певними предметами. Наприклад, бочку можна вибрати та перетягнути, щоб побачити захований під нею ключ, або вибрати тюк сіна, щоб розкласти його та створити матрац для відпочинку протагоніста. Система навичок, яка стане основною частиною пізніших ігор Divinity, дозволяє персонажу будь-якого початкового класу вивчити будь-які навички. Система атрибутів також є відкритою, що дозволяє гравцеві розвивати свого персонажа в будь-якому напрямку, незалежно від початкового класу.
Синопсис[ред. | ред. код]
Дія гри розвертається у фентезійному світі Рівеллон (Rivellon), населеному представниками шести рас — людей, ельфів, гномів, ящерів, імпів, орків та чарівників. У передісторії гри розповідається про те, як Повелитель Хаосу (The Lord of Chaos), могутній демон, проник у світ людей за допомогою чарівників з Чорного кругу (Black Ring) і разом з армією демонів почав війну проти жителів Рівеллона. Однак Рада шести рас, зібрана народами Рівеллону, знайшла спосіб вбити Повелителя Хаосу за допомогою рідкісного закляття самопожертви. Після перемоги над армією демонів у руках людей опинився артефакт створений Повелителем Хаосу, що дозволяє йому відродитися, використовуючи для цього душу людини, яка володіє цим артефактом. Юнак, який підібрав його на полі бою одразу після поразки Повелителя Хаосу, пожертвував собою, дозволивши замурувати себе у підвалі Штормового замку (Castle Stormfist), резиденції правителів людей. Сюжетна лінія гри починається через кілька десятків років після закінчення війни з Повелителем Хаосу, коли ці події вже стали історією, а артефакт вважається загубленим.
На початку гри протагоніст прокидається в Алероті (Aleroth), місті цілителів. Виявляється, що лідер міста Марданеус (Mardaneus) збожеволів, і героя просять зупинити чаклуна, який зводить Марданеуса з розуму. Після вирішення кризи, протагоніст знайомиться з чарівником Зандалором (Zandalor), який пояснює, що герой є одним із трьох Відмічених (Marked Ones). Невдовзі після цього, двох інших Відмічених знаходять мертвими, залишаючи лише протагоніста. Гравця запрошують до Штормового замку, дому герцога Януса (Janus), молодого дворянина, який стверджує, що він Божественний (Divine), месія, що за пророцтвом захистить Рівеллон від Хаосу. Гравець змушений виконувати чорні завдання для Януса і зрештою опиняється в тюрмі, звідки доведеться вибиратися з боєм. Звільнившись, Зандалор веде протагоніста до Ради Семи (Council of Seven), щоб знайти справжнього Божественного. В процесі, гравець дізнається більше про те, як Чорний Круг маніпулює подіями, щоб повернути Повелителя Хаосу в Рівеллон, орків спонукали атакувати людей, а ельфи та гноми стоять на межі війни, поки протагоніст не розкриє їх махінації. Коли нові члени Ради збираються, щоб завершити ритуал, який перетворить героя на Божественного, з’являється Янус, виявляючи себе Демоном Брехні (Demon of Lies), який вступає в союз із Чорним Кругом і прагне викликати Хаоса. Рада Семи зазнає поразки, і кілька членів разом із протагоністом померають. Однак герой повертається до життя вже у ролі Божественного та може дістатися до Штормового замку, де Чорний Круг викликає Хаоса. Герой перемагає Демона Брехні, але прибуває надто пізно, щоб завадити вселити Повелителя Хаосу в немовля.
За внутрішньою хронологією цього ігрового всесвіту, цій грі передують Divinity: Dragon Commander і Divinity: Original Sin, а після цієї гри слідують Beyond Divinity і Divinity: Original Sin II.
Розробка[ред. | ред. код]
Рання версія ізометричного ігрового рушія була використана Larian Studios для свого першого проєкту Unless: The Treachery of Death у 1996 році. Розробники збиралася підписати видавничу угоду з Atari, але угода провалилася, коли та раптово оголосила про вихід з ринку ПК платформи. Невдовзі після того, як Attic Entertainment Software приєдналися до Larian, Unless перейменували на The Lady, the Mage and the Knight. Через фінансові непорозуміння між двома студіями розробки та видавцем, The Lady, the Mage and the Knight було скасовано в липні 1999 року.[5]
Розробка Divine Divinity почалася на початку 1999 року під кодовою назвою Project C, а пізніше Divinity: The Sword of Lies. Зрештою видавець настояв на перейменуванні проєкту на Divine Divinity, до великого невдоволення Larian.[6]
Гра була перевипущена в 2004 році разом з Beyond Divinity як частина Beyond Divinity: Deluxe Edition. У 2009 році оновлену версію Divine Divinity було випущено для завантаження на GOG, де головною зміною стала підтримка вищої роздільної здатності.[7] У 2012 році було помічено, що програмний код «переробленої» версії був втрачений через збій резервного копіювання. Пізніше випущені цифрові версії базуються на предрелізній версії програмного коду, що містить далеко не всі виправлення з фінільної версії.[8]
Оцінки і відгуки[ред. | ред. код]
| Агрегатор | Оцінка |
|---|---|
| Metacritic | 81/100[9] |
| Видання | Оцінка |
|---|---|
| Game Informer | 7.75/10[10] |
| GameSpot | 8.6/10[11] |
| GameSpy |   [12] |
| GameZone | 7.8/10[13] |
| IGN | 8.5/10[14] |
| PC Gamer (США) | 84%[15] |
Гра отримала загалом схвальні відгуки від ігрових критиків та спільноти. GameSpot висловив думку, що "Divine Divinity — це одна з найкращих спроб цього року втілити всі найкращі якості жанру рольової гри: відчуття зростання своєї могутності, залишаючи незабутнє враження від багатого деталями світу гри".[11]
Підсумовуючи, IGN заявив, що «Divine Divinity — це дуже проста гра, яку легко зрозуміти і полюбити. Їй бракує таких незабутніх персонажів та кмітливих діалогів як у Baldur’s Gate II: Shadows of Amn, але в ній є атмосфера, безліч квестів і величезна різноманітність. Перш за все, в це весело грати, розвивати свого персонажа і знаходити все кращу зброю та броню, щоб зіткнутися з ворогом за наступним рогом. І хто знає..? Оскільки BioWare пов’язли у світлових мечах (прим. пер. - на той час BioWare саме були зайняті розробкою KOTOR), а Black Isle Studios працює над іграми без стратегічної паузи, можливо, Larian стануть тими, хто понесе вперед бойовий стяг CRPG».[14]
Нагороди[ред. | ред. код]
| Рік | Нагорода | Категорія | Результат | Примітки |
|---|---|---|---|---|
| 2002 | PC Gamer US | Краща рольова гра | Номінація | |
| GameSpy | Краща рольова гра для ПК | Номінація | [16] | |
| IGN | Краща рольова гра | Номінація | [17] | |
| Сюрприз року | Перемога | |||
| Видатні досягнення в музиці | Перемога | [18] | ||
| GameSpot | Краща рольова гра для ПК | Номінація | [19] | |
| Краща музика на ПК | Номінація |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Good Old Games — 2008.
- ↑ Humble Store
- ↑ Andy, Chalk (1 жовтня 2018). Hour-long documentary looks at the history of Divinity's Larian Studios. PC Gamer (англ.). Процитовано 30 січня 2023.
- ↑ McNewserson, Newsey (6 травня 2002). Divine Demo Fix. IGN (англ.). Процитовано 30 січня 2023.
- ↑ Divinity, The Sword of Lies Interview. 22 березня 2000. Архів оригіналу за 13 липня 2011. Процитовано 30 січня 2023.
- ↑ More Blood and Gore ?. Larian Studios forums (англ.). Процитовано 30 січня 2023.
- ↑ A touch of Divinity at GOG.COM !. Larian Studios forums (англ.). Процитовано 30 січня 2023.
- ↑ Status update (long overdue). Larian Studios forums (англ.). Процитовано 30 січня 2023.
Imagine then the unpleasant surprise when we discovered that we somehow managed to lose all the changes he made to the code !!! What looks like a fairly ok backup policy turned into an epic fail when we saw that one of the discs that had a big label on it (sort of) 'Divine Divinity GOG masters' contained not the 2009 release but the 2002 release.
- ↑ Divine Divinity for PC Reviews. Metacritic. Процитовано 30 січня 2023.
- ↑ Kristian Brogger (December 2002). Divine Divinity. Game Informer. № 116. с. 148. Архів оригіналу за 10 May 2005. Процитовано 30 січня 2023.
- ↑ а б Greg Kasavin (27 September 2002). Divine Divinity Review. GameSpot.
- ↑ Carla Harker (15 October 2002). GameSpy: Divine Divinity. GameSpy. Процитовано 30 січня 2023.
- ↑ Michael Lafferty (21 October 2002). Divine Divinity Review. GameZone. Архів оригіналу за 27 December 2008. Процитовано 30 січня 2023.
- ↑ а б Barry Brenesal (31 October 2002). Divine Divinity. IGN. Процитовано 30 січня 2023.
- ↑ Greg Vederman (December 2002). Divine Divinity. PC Gamer. с. 108. Архів оригіналу за 15 March 2006. Процитовано 30 січня 2023.
- ↑ GameSpy's PC Games of the Year. GameSpy. Архів оригіналу за 208-09-14. Процитовано 30 січня 2023.
- ↑ 2002 RPG Vault Awards. IGN. 13 січня 2003. Архів оригіналу за 18 вересня 2007. Процитовано 30 січня 2023.
- ↑ 2002 RPG Vault Awards (page 2). IGN. 13 січня 2003. Архів оригіналу за 5 жовтня 2007. Процитовано 30 січня 2023.
- ↑ GameSpot Staff. GameSpot's Best and Worst of 2002. GameSpot. Архів оригіналу за 7 лютого 2003. Процитовано 30 січня 2023.
| ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||