Game Informer

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Game Informer
англ. Game Informer
Game Informer logo (2021-present).svg
Країна видання Flag of the United States.svg США
Тематика Відеоігри
Періодичність виходу раз на місяць
Мова англійська
Адреса редакції Мінеаполіс, Міннесота, США
Головний редактор Енді МакНамара
Власник GameStop
Видавець GameStop
Засновано 1991
Обсяг 6,353,075
Наклад 5 954 884[1]
ISSN 1067-6392, 1067-6392

www.gameinformer.com

Game Informer (GI) — американський щомісячний журнал про відеоігри, який публікує статті, новини, рецензії нових відеоігор та ігрових консолей. Перший випуск вийшов у серпні 1991, коли компанія FuncoLand розпочала друкувати 6-сторінковий журнал[2][3]. Права на володіння та друк належить GameStop Corp., та ж сама батьківська компанія-роздрібний продавець відеоігор, яка викупила FuncoLand у 2000. Станом на 2015 Game Informer є 4-м найпопулярнішим журналом про відеоігри у світі[4][5].

Історія[ред. | ред. код]

Журнал[ред. | ред. код]

Перше видання Game Informer було видано у серпні 1991 і містило 6 сторінок. До листопада 1994 часопис виходив раз на два місяці; після того випускався щомісячно[6].

З 2001 Game Informer видавався Кеті Престон, котра була частиною виробничої команди із 2000[7]. Під її керівництвом публікації стали невід'ємною частиною системи лояльності Power Up Rewards, яку проводить GameStop[8].

У 2010 журнал Game Informer став 5-м найбільшим журналом США із продажами у 5 мільйонів копій, лишаючи позаду такі видання як Time, Sports Illustrated та Playboy[9]. До 2011 журнал став 3-м найбільшим журналом США, маючи обіг у понад 8 мільйонів копій[10]. Проте у 2014 журнал опустився на 4 місце із обігом у 6,9 мільйонів копій[11]. Успіх журналу пов'язаний із гарними стосунками із своїм видавцем та зв'язками із GameStop[9].

Кожного року у квітневому випуску Game Informer додає особливий штрих під назвою Game Infarcer як жарт на день сміху. На обкладинці замість напису «World's #1 Video Game Magazine» написано «World's #1 Pretend Magazine», а в кінці кожної сторінки міститься слово "пародія". Фіктивним головним редактором статей Game Infarcer є Дарт Кларк[12][13].

Журнал випустив чотири розділи під назвою Sacred Cow Barbecues[14], задача яких полягає у "скидані деяких глибоко поважних образів відеоігор із їх високого та могутнього п'єдесталу"[15]. Перша публікація Sacred Cow Barbecues з'явилася у випуску 158 (червень 2006)[16]. Наступні публікації з'являлися у випусках 183 (липень 2008)[15], 211 (листопад 2010)[17] та 261 (січень 2015)[18]. Статті Sacred Cow Barbecues є суперечливими для тих геймерів, які не полюбляють насміхання над їх улюбленими іграми[18].

Вебсайт[ред. | ред. код]

Онлайновий Game Informer запустився у серпні 1996. На ньому випускалися щоденні новини та статті. У листопаді 1999 Джастін Ліпер та Меттью Като були найняті у якості постійних вебредакторів. При викупі журналу роздрібною мережею GameStop сайт було закрито у січні 2001; обох Ліпера та Като перемістили до редакційного персоналу журналу.

GI Online поновили у вересні 2003 із оновленим дизайном та багатьма додатковими можливостями, такі як бази даних рецензій, постійні оновлення новин та ексклюзивний матеріал для передплатників. Новим сайтом керував Біллі Бергхаммер, творець сайту PlanetGameCube.com (наразі відомий як NintendoWorldReport.com)[19]. Наразі Бергхаммер є головним редактором групи EGM Media[20].

У березні 2009 персонал почав створювати код для найновішого на поточний час оновлення дизайну сайту. Цей дизайн мав виглядати таким же як і дизайн самого журналу. 1 жовтня 2009 новий дизайн сайт був запущений для користувачів; тоді ж новим головним редактором сайту став Енді МакНамара. З оновленням було додано багато нових можливостей, такі як переписаний медіа-плеєр, підсвічена активність користувачів сайту та можливість додавати рецензії від самих користувачів[21]. В той же період запустили подкаст The Game Informer Show[22].

У лютому (іноді в січні) редактори Game Informer збираються, аби підрахувати та прокоментувати "Топ 50 ігор минулого року". Відеоігри відображаються у порядку дати виходу та не мають оцінок від редакції, але певні проекти нагороджують такими нагородами як "Гра року" та іншими. Журнал також має маленькі чарти із топ-10 різних категорій, які публікуються як і в секції "Топі 50 ігор" на вебсайті та і в регулярному журналі.

Щосерпня кожного року Game Informer публікує "Гаряча 50 E3": спеціальну секцію, яка рецензує річний E3 та ігри, які були там представлені. Ця публікація замінює стандартну секцію "рецензії" виключно для серпневих випусків.

Австралійське видання[ред. | ред. код]

У листопаді 2009 Game Informer був запущений у Австралії колишнім редактором журналів Australian GamePro, Gameplayer та Official PlayStation Magazine Крісом Стедом та видавництвом Citrus Media[23]. У червня 2010 журнал Game Informer Australia став першим місцевим часописом про відеоігри, кількість передплатників якого перевалила 10,000. 18 серпня 2010 журнал став найпопулярнішим у Австралії серед видань стосовно гейміндустрії[24].

Game Informer Australia отримав три нагороди Australian Magazine Awards, кілька номінацій на нагороду Lizzie та 2013 MCV у категорії Print Publication of the Year. Кріс Стед отримав нагороду MCV у категорії 2013 Journalist of the Year[25].

Рецензії[ред. | ред. код]

Game Informer пише рецензії на відеоігри на PC, PlayStation 4, PlayStation Vita, PlayStation VR, Xbox One, Nintendo Switch, Nintendo 3DS, Android, iOS.[26] Рецензії на ігри старшого покоління були випущеними три на випуск у секції Classic GI. Ця секція проіснувала до 2009 — місяці до глобального переоформлення журналу. Персонал журналу оцінює відеоігри від 1 до 10 балів із проміжками у чверть балу. Оцінка у 1 розглядається як навіть менше, ніж жахлива гра; оцінка у 10 представляє "видатну" майже ідеальну гру; оцінка у 7 балів показує середню пристойну гру, в яку гарно грати, але яка має недоліки.[27]

Персонал[ред. | ред. код]

Теперішній[ред. | ред. код]

  • Andy McNamara — головний редактор: 1991[28]
  • Andrew Reiner — виконавчий редактор: 1994[29]
  • Benjamin Reeves — старший редактор
  • Cathy Preston — видавець
  • Matt Bertz — редактор-менеджер
  • Joe Juba — старший редактор рецензій
  • Matt Miller — старший редактор анонсування
  • Kimberly Wallace — редактор матеріалів
  • Imran Khan — редактор новин Західного узбережжя
  • Daniel Tack — редактор по ПК
  • Brian Shea — цифровий редактор
  • Matthew Kato — старший редактор
  • Jeff Cork — старший редактор
  • Javy Gwaltney — супровідний редактор
  • Suriel Vasquez — супровідний редактор[30]
  • Elise Favis — супровідний редактор

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.auditbureau.org/
  2. Top 100 U.S. Magazines by Circulation. PSA Research Center. Архів оригіналу за 15 листопада 2016. Процитовано 6 лютого 2016. 
  3. "10 Years of Game Informer" (August 2001). Game Informer, p. 42. "In August 1991, FuncoLand began publishing a six-page circular to be handed out free in all of its retail locations."
  4. eCirc for Consumer Magazines. Audit Bureau of Circulations. 31 грудня 2015. Архів оригіналу за липень 30, 2012. Процитовано 1 червня 2016. 
  5. Vargas, Jose Antonio (April 2005). A Magazine Whose Lineup Is Always in Play. The Washington Post. The Washington Post Company. Архів оригіналу за 27 вересня 2019. Процитовано 22 березня 2007. 
  6. GameInformer. Game Informer. GameStop. Архів оригіналу за 18 листопада 2014. Процитовано 20 листопада 2014. 
  7. GI Show – Reliving 25 Years Of Game Informer History. Game Informer. GameStop. 13 жовтня 2016. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 10 лютого 2017. 
  8. 10 powerful women in video games. Fortune.com. 23 вересня 2014. Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 10 лютого 2017. 
  9. а б Game Informer Jumps a Third in Circulation to Become Fifth Largest Magazine in US. Forbes. Forbes, LLC. 8 лютого 2011. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 10 лютого 2017. 
  10. GameStop Propels Game Informer to Become 3rd Most Read Magazine. Forbes. Forbes, LLC. 10 вересня 2012. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 10 лютого 2017. 
  11. Company Profile. Game Informer. GameStop. Архів оригіналу за 9 лютого 2017. Процитовано 10 лютого 2017. 
  12. The Return of Darth Clark. Gameinformer.com. 10 травня 2011. Архів оригіналу за 12 лютого 2017. Процитовано 11 лютого 2017. 
  13. Darth Clark Strikes Again. GameInformer.com. 8 травня 2014. Архів оригіналу за 12 лютого 2017. Процитовано 11 лютого 2017. 
  14. Making The Fourth Inaugural Sacred Cow Barbecue Art. Game Informer. GameStop. 3 грудня 2014. Архів оригіналу за 12 лютого 2017. Процитовано 11 лютого 2017. 
  15. а б Game Informer Issue 183 inFamous
  16. Game Informer, issue 158 (June 2006)
  17. Game Informer, issue 213 (January 2011) p. 8; November Cover Revealed: Resistance 3. Game Informer. GameStop. 6 жовтня 2010. Архів оригіналу за 12 лютого 2017. Процитовано 11 лютого 2017. 
  18. а б Sacred Cow Barbecue Strikes Again. Game Informer. GameStop. 3 лютого 2015. Архів оригіналу за 12 лютого 2017. Процитовано 11 лютого 2017. 
  19. [1] [Архівовано 3 травня 2009 у Wayback Machine.]
  20. EGM Now hires industry vet Billy Berghammer as group EIC. Joystiq. AOL. Архів оригіналу за листопад 29, 2014. Процитовано 20 листопада 2014. 
  21. Welcome To The New GameInformer.com. www.GameInformer.com. Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 20 листопада 2014. 
  22. The Inaugural Game Informer Show: Episode 1[недоступне посилання з травня 2019]
  23. Wildgoose, David. Game Informer Magazine Launches Aussie Edition. Kotaku. Univision Communications. Архів оригіналу за 6 листопада 2009. Процитовано 3 листопада 2009. 
  24. Game Informer Officially Australia's #1 Games Magazine. EB Games. Архів оригіналу за 26 серпня 2010. Процитовано 18 серпня 2010. 
  25. MCV Pacific Awards: Winners Announced. MCV Pacific. Архів оригіналу за лютий 1, 2014. Процитовано 25 січня 2014. 
  26. Game Informer, issue 286 pp. 94-95
  27. Game Informer, issue 251 (March 2014) p.84
  28. [2] [Архівовано 23 листопада 2010 у Wayback Machine.]
  29. [3] [Архівовано 21 червня 2009 у Wayback Machine.]
  30. GameInformer Magazine issue 297, Page 93. 

Посилання[ред. | ред. код]