Erigeron eriocephalus
| Erigeron eriocephalus | |
|---|---|
.jpg)
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Айстроцвіті (Asterales) |
| Родина: | Айстрові (Asteraceae) |
| Рід: | Злинка (Erigeron) |
| Вид: | E. eriocephalus
|
| Біноміальна назва | |
| Erigeron eriocephalus | |
| Синоніми | |
|
Erigeron uniflorus subsp. eriocephalus (J. Vahl) Cronquist | |
Erigeron eriocephalus — вид трав'янистих рослин родини айстрові (Asteraceae), поширений у Північній Америці, Північній Європі та Північній Азії. Етимологія: грец. εριον — «волохатий», грец. κεφαλη — «голова»[1].
Erigeron eriocephalus тісно пов'язаний з E. uniflorus і часто вважається підвидом E. uniflorus. Екологічно, два таксони відрізняються. Erigeron eriocephalus — рослина сонячних, сухих ділянок; Е. uniflorus — рослина вологих покритих снігом ділянок.
Це багаторічні поодинокі трав'янисті рослини, часто в невеликих купинах з невеликими бічними пагонами від основного вертикального каудекса. Ці пагони можуть стати незалежними від материнської рослини, але тільки на дуже короткій відстані (1 см). Листки розміщені біля основи й на нижній частині стебел. Стебла, листки й приквітки голів з довгим колінчастим волоссям. Листки чергові. Прикореневі листки 4–5 см, оберненоланцетні або вузько оберненоланцетні, голі або з рідкими волосками, тупі. Стеблові листки 1–5 см, лінійні або вузько оберненоланцетні, гострі, густо вкриті білим, блискучим волоссям. Суцвіття — одна голова на кінці кожного стебла. Приквітки голів розміщені в кілька рядів, сильно розпростерті, 0.7–1 см, ланцетні, густо запушені білим, блискучим колінчастим волоссям; можуть виникнути деякі волоски з фіолетовими клітинними стінками. Крайові квіти язичкові, з приблизно 3 нечіткими зубчиками на вершині, (4)5–6 мм, білого або блідо-фіолетового кольору. Центральні квіти з трубчастими і жовтими віночками. Плоди — сім'янки з чубчиком. Численні плоди формуються в кожній голові.
Європа (Ісландія, Норвегія [вкл. Шпіцберген], Швеція, Фінляндія); Північна Америка (Ґренландія, Канада, Аляска — США).
Населяє арктичні зони й, можливо, гори в бореальних зонах.
Статеве розмноження насінням; немає вегетативне розмноження. Квітки пристосовані до запилення комахами. Плоди пристосовані до поширення під дією вітру через їх чубчики.
- ↑ Dictionary of Botanical Epithets. Архів оригіналу за 9 жовтня 2016. Процитовано 14 березня 2017.
- Germplasm Resources Information Network (GRIN) [Архівовано 10 травня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Euro+Med Plantbase [Архівовано 13 січня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- NatureGate [Архівовано 9 березня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Flora of North America [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- The Flora of Svalbard [Архівовано 14 березня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Pan-arctic flora (англ.)
|
Це незавершена стаття про айстрові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
