Молочай волинський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Euphorbia volhynica)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Молочай волинський
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина: Молочайні (Euphorbiaceae)
Рід: Молочай (Euphorbia)
Вид: Молочай волинський
Біноміальна назва
Euphorbia volhynica
Besser ex Racib., 1921
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Euphorbia volhynica
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Euphorbia volhynica
ITIS logo.svg ITIS: 1028363

Молоча́й воли́нський (Euphorbia volhynica)[1] — рідкісна багаторічна рослина родини Молочайних. Третинний релікт[2], східноєвропейський ендемік, занесений до Червоної книги України[3]. Перспективна декоративна рослина.

Опис[ред. | ред. код]

Трав'яниста рослина з сильно розгалуженим здерев'янілим кореневищем, гемікриптофіт. Одна особина може мати від 1 до 36 пагонів. Стебла дуже розгалужені від основи, прямостоячі, з пазушними квітконосами й численними неплідними гілочками під ними, 30-84 см заввишки, густо опушені. Листки довгасто-еліптичні, 1-7 см завдовжки й до 2 см завширшки. Квітки світло-жовті, забрані в густі щиткоподібні суцвіття завширшки 7-8 см. Кожне суцвіття складається з 2-103 квіток. Плід — стисненояйцеподібний тригорішок, густо опушений довгими волосками. Насінини 2,5-2,75 мм завдовжки.

Екологія та поширення[ред. | ред. код]

Молочай волинський трапляється на узліссях, сухих схилах, вкритих чагарниками, у лучних степах, деінде — на відслоненнях вапняку. Ця рослина надає перевагу помірно зволоженим місцинам, зростає на лесоподібних суглинках і дерново-карбонатних ґрунтах.

Розмножується насінням. Квітне в травні-липні, плодоносить у липні-серпні. Насіннєва продуктивність становить 28-73%.

Ареал охоплює місцевості, які під час зледеніння не були вкриті шаром криги — Подільську і Волинську височини в межах Рівненської, Хмельницької, Тернопільської та Івано-Франківської областей України. У Волинській області трапляється зрідка. За межами України цей вид зафіксований лише у Молдові[4].

Значення і статус виду[ред. | ред. код]

Вид має велику наукову цінність, оскільки є вузьким ендеміком України. В межах ареалу популяції спорадичні та нечисленні, складаються переважно з генеративних особин, що свідчить про погане відтворення. Винищенню сприяє будівництво, створення кар'єрів, надмірне випасання худоби, спалення сухої трави.

Молочай волинський охороняється у природному заповіднику «Медобори», національному парку «Подільські Товтри», заказниках «Касова гора» і «Олексюки», ландшафтному пам'ятнику «Дністровський каньйон».

Ця рослина утворює густі куртини і під час цвітіння вкривається безліччю квітів, що робить її дуже декоративною, втім у квітникарстві вид не використовується через те, що майже невідомий широкому загалу садівників. Побачити молочай волинський можна в колекції Національного дендрологічного парку «Софіївка».[5]

Синоніми[ред. | ред. код]

  • Euphorbia illirica auct. non Lam.
  • Euphorbia villosa auct. non Waldst. et Kit. ex Willd., p.p.
  • Tithymalus volhynicus (Besser ex Racib.) Holub

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Заверуха Б. В. Молочай волинський // Наука і суспільство. — 1975. — № 7. — С. 47—48.
  • Мельник В. И. Редкие виды флоры равнинных лесов Украины. — Киев: Фитосоциоцентр, 2000. — 212 с.(рос.)
  • Macko S. Roślinność projektowanych rezerwatów na Wołyniu // Ochrona przyrody. — 1937. — 17. — S. 11—185.(пол.)
  • Motyka J. Rozmieszczenie i ekologia roślin naczyniowych na pólnocnej krawędzi zachodniego Podola. — Lublin, 1947. — 400 s.(пол.)
  • Panek J. Roślinność stepowa i naskalna lessowego Wołynia // Rocznik Wołyński. — 1939. — 8. — S. 26—66.(пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

  1. The Plant List.
  2. Заверуха Б. В. Флора Волыно-Подолии и её генезис. — Киев: Наук. думка, 1985. — 192 с.(рос.)
  3. Червона книга України. Рослинний світ / За ред. Я. П. Дідуха. — Глобалконсалтинг, 2009. — 921 с.
  4. Гейдеман Т. С. Определитель высших растений Молдавской ССР. 3-е изд. — Кишинев: Штиинца, 1986. — 640 с.(рос.)
  5. Найважливіші досягнення у науковій роботі Національного дендрологічного парку «Софіївка» НАН України у 2010 році / І. С. Косенко // Автохтонні та інтродуковані рослини: Зб. наук. пр. — НДП «Софіївка» НАН України, 2010.

Посилання[ред. | ред. код]