Волинська височина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Волинська височина
Волинська височина позначена кольором
Волинська височина позначена кольором
Країна Україна
Регіон Волинь
Довжина 200 км
Ширина 40—50 км
Найвища точка Повчанська височина
 - висота 361 м

Воли́нська височина́ — слабкохвиляста височина на заході України. Волинську височину разом із Подільською часто називають Волино-Подільською.

Розташування[ред. | ред. код]

Волинська височина лежить у межах Волинської, Рівненської і, частково, північних частин Львівської та Хмельницької областей, а також, частково, Люблінського воєводства (Польща). Простягається від річки Західний Буг до річки Корчик на Хмельниччині (притока річки Случ) майже на 200 км. Ширина Волинської височини — 40—50 км.

На півночі уступом заввишки 30—50 м обривається до Поліської низовини. На півдні Волинська височина відокремлена невеликим уступом від рівнини Малого Полісся.

Рельєф[ред. | ред. код]

Середня висота Волинської височини — 220—250 м, найбільша — 361 м (Повчанська височина). Переважає увалисто-балковий рельєф. Розвинутий карст.

Річковими долинами Бугу, Стиру, Горині та їхніх приток Волинська височина розчленована на окремі ділянки, серед яких:

Геоструктура[ред. | ред. код]

Основою Волинської височини є відкладення крейдового періоду, на заході під крейдовими відкладеннями залягають кам'яновугільні поклади Львівсько-Волинського вугільного басейну.

На межиріччях розвинені лесоподібні суглинки, у західній частині під ними трапляються відкладення Дніпровського (максимального) зледеніння. На Волинській височині переважають лісостепові ландшафти.

Промислове значення мають такі корисні копалини: крейда, кам'яне вугілля, торф, вапняки, глини.

Рослинний світ[ред. | ред. код]

Рослинність Волинської височини переважно лісостепова. Ліси (здебільшого грабові, дубові та дубово-соснові) збереглися фрагментарно. Вони становлять приблизно 9% площі височини.

У межах Волинської височини розташовані природоохоронні території: Дермансько-Острозький національний природний парк, заказник Вишнева Гора та інші.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Волинська височина // Українська радянська енциклопедія : [в 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — Т. 2 : Боронування — Гергелі. — К. : Голов. ред. УРЕ, 1978. — С. 367.
  • Коротун І. М., Фремд Г. М. Волинська височна // Географічна енциклопедія України : у 3 т. / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : «Українська Радянська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1989. — Т. 1. — 416 с. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-005-0. — С. 209.
  • Волинська височина: головні риси геологічної будови та рельєфу / А. Богуцький, Б. Голуб, М. Ланчонт // Проблеми середньоплейстоценового інтергляціалу : матеріали ХІV українсько-польського семінару (Луцьк, 12–16 вересня 2007 р.) / Львівський нац. ун-т ім. І. Франка, Волинський держ. ун-т ім. Л. Українки, НАН України, Ін-т геологічних наук, Рівненська геологічна експедиція, Комітет досліджень антропогену, редкол.: А. Богуцький, П. Гожик, М. Ланчонт [та ін.]. – Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2007. – С. 6–10.

Посилання[ред. | ред. код]