Молочайні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Молочайні
Свічкове дерево (Aleurites moluccana)
Свічкове дерево (Aleurites moluccana)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина: Молочайні (Euphorbiaceae)
Juss.
Підродини
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3977
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Euphorbiaceae

Молочайні (Euphorbiaceae) — велика, в основному тропічна родина. Більшість представників — трави, хоча, особливо у тропіках, багато дерев та кущів, деякі представники є сукулентами.

Це одна з найбільших у підкласі розидів і нараховує понад 6000 видів, що згруповані до біля 300 родів. У флорі СНД є близько 170 видів, з них в Україні — 44 види. Родина розділена на 3 підродини. Близько 600 видів із 7 родів є сукулентними рослинами, що нагадують кактуси і характерні для аридних і напіваридних областей Африки, о. Мадагаскар, Америки, Середземномор'я. Більшість сукулентів віднесено до підродини Euphorbioideae.

Молочайні мають велике значення в практичному застосуванні. Серед них є каучуконосні, олійні, дубильні, волокнисті, їстівні рослини, деякі з них дають цінну деревину. Представники родини використовують як лікарські, технічні й декоративні рослини. Серед них є рідкісні та зникаючі в місцях природного зростання рослини, деякі види є вузькими ендеміками. Представники родини включені до навчально-тематичних екскурсій студентів біологічних спеціальностей з морфології й географії рослин.

Опис[ред.ред. код]

Всі представники підродини Euphorbioideae, мють одностатеві квітки, що зібрані в складне суцвіття оригінальної будови і зовні схожі на квітку — ціацій, із численними чоловічими і 1-2 жіночими квітками, яке виконує функцію двостатевої ентомофільної квітки. Ціації оточені приквітками, забарвленими переважно в зеленувато-жовтий колір, у деяких видів вони червоні, рожеві, темно-рожеві, розміщені одиночно або зібрані в китице-, або зонтикоподібні суцвіття. Оцвітини немає або вона чашечковидна, рідше подвійна; тичинок 5, багато або тільки одна; маточка з трьох плодолистиків з тригніздою верхньою зав'яззю; плід — звичайно три гнізда коробочка, що розпадається на 3 горішки, рідше ягода або кістянка. Деякі види є дводомними рослинами.

Розміщення листків почергове, іноді супротивне або кільчасте, вони прості, рідше складні, з перистим або пальчастим жилкуванням, здебільшого з прилисткми, які іноді перетворюються на волоски, залозки або колючки. Листки прості, іноді супротивні або мутовчатсті, нерідко із парними трилистниками, часто зростаються разом, перетворюються у колючки, іноді редуковані, змінюються філокладіями. Суцвіття двостатевої квітки складається із жіночої квітки (без прилистника), оточеного верхньоквітковими чоловічими суцвіттями, що складаються із 1-10 квітів і більше [1]. Квітки в суцвіттях різнихтипів, актиноморфні, з подвійною оцвітиною або безпелюсткові, іноді зовсім без оцвітини, 5-членні, іноді 3- або 4-членні. Плід — коробочка, інколи ягода, рідко кістянка.

Багато видів родини молочайних є стебловими, листковими або каудексоподібними сукулентами, дуже різноманітними за життєвими формами. Листки у цих рослин з'являються на молодих частинах пагонів, часто редуковані до лусочок, прилистки видозмінені у більш-менш довгі міцні шипи або волоски. Листкові пластинки в переважності більшості видів не сукулентні і тільки у E. cylindrifolia та E. decaryi вони соковиті, завтовшки 0,3 — 0,5 см.

Поширення[ред.ред. код]

В СНД у дикому стані найбільш поширеним і чисельним (до 160 видів) родом цієї родини є молочай (Euphorbia). Це багаторічні, рідше однорічні рослини з складними суцвіттями типу зонтика, щитка, китиці й ін. Ці суцвіття побудовані з елементарних суцвіть — ціацій.

В Україні є близько 40 видів молочаїв, що поширені на толоках, вигонах, степових схилах і відслоненнях, а також у лісах і гірських луках. Звичайними на Поліссі і в Лісостепу є такі види:

У степовій зоні зустрічаються:

У Карпатах на гірських луках і полонинах росте

у тінистих лісах

Посушливим областям Африки властиві сукулентні деревовидні види молочаїв, які мають вигляд кулі, колони або дерева і нерідко дивовижно схожі на мексиканські кактуси, що також ростуть у посушливих умовах.

У Хмельницькій, Рівненській, Тернопільській, Одеській, Чернівецькій та Львівській областях до Червоної книги України занесені такі види молочаїв як молочай волинський (Euphorbia volhynica Bess.) та молочай густо-волохатоплодний (Euphorbia valdevillosocarpa Arvat).

Практичне використання[ред.ред. код]

З тропічних рослин дуже важливе економічне значення має насамперед

Гевея є найголовнішим каучуконосом земної кулі, який дає до 90 % світової продукції натурального каучуку. Найбільші плантації гевеї нині зосереджені в Індонезії (на островах Ява, Суматра, Борнео), Малайзії, Шрі-Ланці і на півострові Індокитай.

Важливе промислове значення має також тунг (Aleurites). Види його, особливо

і

Тунгову олію використовують при виготовленні найкращих сортів лаків, емалей і фарб. Найбільші плантації тунга китайського зосереджені в Китаї, а також в американському штаті Флорида. В СНД його розводять на Чорноморському узбережжі Кавказу.

Рицинову олію, яку добувають з насіння рицини (Ricinus communis), широко застосовують у техніці (для змащування моторів, підшипників та ін.), для виготовлення мила, у парфумерії і медицині. Рицина походить з тропічної Африки, де вона росте e вигляді дерева. При культивуванні в помірному поясі це однорічна рослина до 2-3 м заввишки. Насіння містить 35-50 % жирної олії. Як технічну олійну рицину вирощують майже в усіх країнах світу, де дозволяє клімат. В СНД її вирощують в основному на Північному Кавказі і на півдні України.

Найчисельніші роди[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Стаття написана на основі дипломної роботи студентки НПУ ім. М. П. Драгоманова Царик Інни Олександрівни.
  • 1. Саоков С. Г. Оранжерейные и комнатные растения и уход за ними. — Л.: Наука, 1983. — 621 с.
  • 2. Гайдаржи М. М., Нікітіна В. В., Баглай К. М. Сукулентні рослини. — К.: Журнал «Квіти України», 2002. — 47 с.
  • Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К.: Українські пропілеї, 2003. — с. 110. ISBN 966-7015-28-9 (укр.)
  • 3. Тахтаджян А. Л. Система магнолиофитов. — Л., 1987.
  • 4. Southern African Red Lists / Ed. By J. Golding. — S.Pretoria, 2002.
  • 5. Jacobsen H. Handbuch der Sukkulenten Pflanzen. — Jena, 1954. — Bd. 1.
  • 6. Липа О. Л., Добровольський І. А. Ботаніка. Систематика нижчих і вищих рослин. — К.: Вища школа, 1975 р.
  • 7. Регіональні Червоні книги України


Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.