Fokker

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фоккер
Fokker
Тип aerospace manufacturer[d]
Галузь Авіабудування
Наступник(и)
(спадкоємці)
Stork B.V.
Засновано 22 лютого 1912
Засновник(и) Антон Фоккер
Закриття (ліквідація) 15 березня 1996
Причина закриття Банкрутство
Штаб-квартира Амстердам, Нідерланди
Ключові особи Антон Фоккер
Продукція Комерційні, військові літаки
Сайт fokker.com

Fokker у Вікісховищі?
Fokker D. XXI, 1939

Фоккер (нід. FokkerFokker) — нідерландська авіабудівна компанія, яка носила своє ім'я на честь засновника — Антона Фоккера. Здійснювала свою діяльність з лютого 1912 року до березня 1996 року. Спеціалізувалася на проектуванні і виробництві літаків цивільного і військового призначення різних типів.

Створення компанії та початковий період діяльності[ред. | ред. код]

В ході своєї історії компанія існувала під різними іменами.

Спочатку була заснована в 1912 році як AHG Fokker Aeroplanbau в Йоханністалі[1].

У 1913 році, переїхавши у Шверін, була перейменована у Fokker Aeroplanbau GmbH.

По закінченні Першої світової війни, згідно з Версальськими угодами післявоєнній Німеччині заборонялося мати свій військово-повітряний флот, проектувати і будувати літаки, розміщувати на німецькій території авіабудівні підприємства. Тому в 1919 році, компанія була змушена перенести свою діяльність у Нідерланди.

Літаки фірми Fokker в період Першої світової війни[ред. | ред. код]

Літакам, які випускалися  фірмою Fokker присвоювалися індекси, відповідно до класифікації, яка була прийнята у німецькій авіації початку XX століття:

A — одномоторні неозброєні моноплани

B — одномоторні двомісні неозброєні біплани

C — одномоторні двомісні озброєні біплани

D — одномоторні одномісні озброєні біплани

E — одномоторні одномісні озброєні моноплани

Dr — одномоторні одномісні озброєні триплани

Бойове застосування[ред. | ред. код]

  • Навчальні
  • Санітарні літаки
  • Літаки зв'язку і розвідки
  • Винищувачі
  • Винищувачі-бомбардувальники
  • Артилерійські спостерігачі-коригувальники
  • Штурмовики

Літаки фірми Fokker на озброєнні ВПС Австро-Угорської імперії[ред. | ред. код]

Одномоторні одномісні біплани:

  • Fokker D. VII (1918)
  • Fokker М. 5

Літаки фірми Fokker на озброєнні ВПС Німецької імперії[ред. | ред. код]

Одномоторні неозброєні моноплани:

  • Fokker A. I
  • Fokker A. II
  • Fokker A. III

Одномоторні одномісні озброєні моноплани:

  • Fokker E. II
  • Fokker E. III

Одномоторні одномісні триплани:

  • Fokker Dr.I (1917)

Літаки фірми Fokker на озброєнні ВПС інших країн[ред. | ред. код]

Одномоторні одномісні біплани:

  • Fokker D. I
  • Fokker D. II
  • Fokker D. III
  • Fokker D. IV
  • Fokker D. V
  • Fokker D. VI
  • Fokker D. VII (1918)
  • Fokker D. VIII — (Також відомий як моноплан Fokker E. V) (1918)

Одномоторні одномісні триплани:

  • Fokker Dr.I (1917)

Одномоторні одномісні озброєні моноплани:

  • Fokker E. I (1915)
  • Fokker E. II (1915)
  • Fokker E. III (1916)
  • Fokker E. IV (1916)
  • Fokker E. V — (Також відомий як моноплан Fokker D. VIII)

Розквіт діяльності в Нідерландах[ред. | ред. код]

У роки найбільшого розквіту — 1920-ті і 1930-ті — компанія домінувала на ринку цивільних авіалайнерів, а також випускала винищувачі та інші типи літаків, у їх числі Fokker D. XXI і Fokker C. XIV, використовувалися у ВПС Нідерландів під час Другої світової війни.

1923 рік. Винищувач Рейнхольда Платца Fokker D. XI[ред. | ред. код]

У 1922-1923 роках німецький авіаконструктор Рейнхольд Платц (Reinhold Platz) спроектував і побудував на заводі Компанії легкий одномоторний маневрений одномісний винищувач-напівплан, який отримав назву Fokker D. XI. Літак був оснащений поршневим двигуном Іспано-Сюиза (Hispano-Suiza) потужністю 224 kW = 300 к.с.

Перший успішний політ прототипу відбувся 23 березня 1923 року. Випробування показали, що конструкція нового літака дуже вдала, а льотні характеристики задовольняють вимогам військових замовників.

Спочатку винищувач призначався для постачання на озброєння ВПС Нідерландів. За замовленням уряду почалося серійне виробництво бойової машини на заводі Компанії Fokker.

Було побудовано 117 машин, коли уряд Нідерландів через фінансові проблеми відмовився від закупівлі літаків. Вся випущена партія винищувачів пішла на експорт в інші країни.

Винищувачі Fokker у Військово-повітряних силах РСЧА. 1918-1929 роки[ред. | ред. код]

7-9 листопада у Петрограді (Санкт-Петербурзі) відбувся II З'їзд Рад, на якому було утворено Раду народних комісарів (РНК) — уряд Російської радянської республіки. 28 січня 1918 року Рада народних комісарів видала Декрет про утворення Робітничо-селянської Червоної армії. В умовах Громадянської війни на території колишньої Російської імперії протиборчі сторони і різні військові угруповання використовували літаки фірми Fokker. Літаки застосовувалися для зв'язку, розвідки і фотографування, обстрілу та бомбардування сил противника, виконували транспортні та санітарні функції. Частина літаків використовувалася як навчальні для підготовки пілотів.

Згідно радянській військовій доктрині того часу поряд з танковими і автомоточастинами армії Військово-повітряні сили РСЧА визначалися як «спеціальні технічні частини».

У розпорядженні льотних частин РСЧА перебували літаки:

Fokker D. VII (Фоккер Д-7,або ФД-7) — одномісний одномоторний легкий маневрений винищувач. Стояв на озброєнні 1-ої Червонопрапорної винищувальної ескадрильї, аеродром Гатчина, неподалік від Петрограда (Санкт-Петербурга).

У 1922-1923 роках СРСР закупив у компанії Fokker невелику кількість винищувачів Fokker D. VII (ФД-7), які надійшли на озброєння льотних стройових частин Військово-повітряних сил Робітничо-селянської Червоної армії[2].

На радянському авіаційному заводі «Авіаробітник» для потреб ВПС РСЧА за ліцензією компанії Fokker з 1928 року випускався винищувач Fokker D. XI (ФД-11), побудовано 15 штук[3].

Одномісний одномоторний легкий винищувач-напівплан Fokker D. XI маневрений в радянському виробництві мав двигун М-6 (російський варіант мотора Hispano-Suiza 8Fb) потужністю 300 к.с. з дерев'яним дволопатевим гвинтом фіксованого кроку, планер змішаної дерево-полотняної конструкції, відкритою кабіною та шасі яке не прибиралося у повітрі.

При злітній вазі 1 250 кг літак мав максимальну швидкість 225 км/год дальність польоту 575 км. У варіанті бойового літака-винищувача озброювався кулеметами 2×7,62 мм для ураження цілей в передній напівсфері.

Ліцензійний літак Fokker D. XI експлуатувався в СРСР до 1929 року.

Частина літаків Fokker D. VII і Fokker D. XI використовувалася як навчальні і тренувальні у авіаційних школах СРСР.

Компанія і Друга світова війна[ред. | ред. код]

З початком Другої світової війни виробничі площі компанії на території Нідерландів були захоплені німецькими військами і використовувалися для випуску патрульних літаючих човнів Dornier Do 24 (159 літаків в 1941-1944 роках), навчально-тренувальних монопланів Bücker Bü 181 Bestmann (708 літаків у 1942-1944 роках)[4], гідролітаків Arado Ar 196 (59 у 1943-1944 роках) і частин для транспортних літаків Junkers Ju 52.

Діяльність Компанії у 1945-1996 роках[ред. | ред. код]

У післявоєнний період підприємство продовжило виробництво авіатехніки, почавши з випуску у 1947 р. серії навчальних літаків S. XI Instructor для ВПС Нідерландів. У 1951 році вступив у дію завод поруч з аеропортом Схіпхол, Амстердам. Здійснювалося ліцензійне виробництво ряду літаків, у тому числі військових літаків Gloster Meteor і Lockheed F-104 Starfighter.

З 1958 року Компанія випускала і ряд вдалих цивільних авіалайнерів — Fokker F27, Fokker F28, сімейство Fokker 50/70/100.

Компанія збанкрутувала в 1996 році, а її підрозділи були розпродані конкурентам.

Авіаконструктор Рудольф Фізір і його діяльність в компанії Fokker[ред. | ред. код]

Рудольф Фізір (1891-1960) — югославський авіаконструктор, чия інженерна діяльність у 1914-1916 роках починалася під керівництвом Ентоні Фоккера.

Рудольф Фізір народився в містечку Лудбрег, у Хорватії.

По закінченні початкової, а потім — ремісничої школи в Загребі, у 1906-1907 роках продовжив навчання в старших класах середньої технічної школи у Вінер-Нойштадті. Потім навчався в Технічному Університеті Тулузи у Франції. В 1911 (1912 ?) році вступив в Аеротехнічну інженерну академію в Вісмарі, Німеччина. Перший студентський проект 1913 року — спортивний біплан, який не був реалізований.

З початком Першої світової війни Фізір як аспірант Академії направлений на роботу у Шверін, де йому довірили проектування винищувачів для німецького повітряного корпусу на новому заводі Fokker-Flugzeugbau. У 1915 році Рудольф Фізір після закінчення навчання склав іспити з отриманням диплома аеротехнічного інженера.

У квітні 1916 року Ентоні Фоккер направив Фізіра у Будапешт для пошуку площ та організації виробництва дочірньої компанії Fokker в Угорщині.

У вересні 1916 року Фізір повернувся в Німеччину, залишив фірму Fokker і перейшов на роботу конструктором спочатку в компанію Hansa und Brandenburg Flugzeugwerken в Бранденбурзі, а потім —в компанію Hansa-Lloyd-Werk, де і працював до закінчення Першої світової війни.

У 1921 році вступив на службу в Югославські королівські ВПС, де проектував і будував літаки, що перебували на озброєння ВПС Королівства Югославії, а потім і ВПС Югославії.

Підрозділи, що носять ім'я «Fokker»[ред. | ред. код]

  • Fokker Aerostructures
  • Fokker Landing Gear
  • Fokker Elmo
  • Fokker Aircraft Services
  • Fokker Services[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Grey, C. G, 1919.
  2. Яковлєв А. С. Радянські літаки. Короткий нарис [історії]. — Москва: Наука, 1982. — 408 с. — isbn відсутня — 16 С.
  3. Історія вітчизняної авіапромисловості. Під ред. Д. А. Соболєва. М., Русавиа, 2011, ISBN 978-5-900078-66-3, стор 100
  4. Dancey P. G., Vajda F. A. German aircraft industry and production 1933 - 1945, Airlife Publishing, 1998, ISBN 978-5-900078-66-3, стор 184
  5. Fokker. 17 июня 2014. 

Література[ред. | ред. код]

  • Bowers, Peter and Ernest McDowell. Triplanes: A Pictorial History of the world's Triplanes and Multiplanes. St. Paul, Minnesota: Motorbooks International, 1993. ISBN 0-87938-614-2.
  • Grosz, Peter. Reinhold Platz and the Fokker Co. Over the Front, Vol. 5, No. 3, Autumn 1990
  • Dierikx, Marc. Fokker: A Transatlantic Biography. Washington, D. C.: Smithsonian Institution Press, 1997. ISBN 1-56098-735-9.
  • Postma, Thijs. Fokker: Aircraft Builders to the World. London: jane's, 1979. ISBN 978-0-71060-059-2.
  • Weyl, A. R. Fokker: The Creative Years. London: Putnam, 1965.
  • Jane's Fighting Aircraft of World War I / Grey, C.G. — Studio. — P. 148. — 320 p. — ISBN 1-85170-347-0.