Arado Ar 196

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Arado Ar 196
Arado Ar 196 у Пловдиві

Arado Ar 196 у Пловдиві
Льотні та технічні характеристики зазначено для Arado Ar 196
Призначення: Розвідувальний гідроплан
Перший політ: 1 червня 1937
Прийнятий на озброєння: 18 жовтня 1938
Знятий з озброєння: 1945
На озброєнні у: Третій Рейх
Розробник: Arado Flugzeugwerke
Виробник: «Arado Flugzeugwerke»
Всього збудовано: близько 530
Конструктор: Вальтер Блюме
Екіпаж: 1 особа
Максимальна швидкість (МШ): 320 км/год
Дальність польоту: 1070 км
Практична стеля: 7000 м
Довжина: 10,96 м
Висота: 5,00 м
Розмах верхнього крила: 12,44 м
Площа крила: 37,90 м²
Споряджений: 3730 кг
Двигуни: 1×BMW 132K
Тяга (потужність): 960 к.с.
Гарматне озброєння: 2×20=мм MG FF
Маса підвісних елементів: 2×50 кг кг
Кулеметне озброєння: 2×7,9-мм MG 17 • 1×7,9-мм MG 15 → 2×MG 81Z[de] (спарений)

Arado Ar 196 у Вікісховищі

Arado Ar 196 — німецький розвідувальний гідролітак компанії «Arado Flugzeugwerke» часів Другої світової війни. Декілька Ar 196 використовувались в СРСР, Румунії у 1950-х роках.

Історія[ред. | ред. код]

У 1930-х роках Крігсмаріне Третього Райху потребувала нового гідролітака на заміну застарілому Heinkel He 60[1]. Компанії Heinkel запропонували 1935 збудувати новий гідролітак. Але Heinkel He 114[2] через відсутність відповідного мотора, непристосованість до посадки у погану погоду через поплавки не пройшов випробувань. Міністерство авіації оголосило восени 1936 новий конкурс з умовами використання радіального мотору BMW-132К[3], можливість стартувати за допомогою катапульти чи з поверхні води. Було виготовлено Focke-Wulf Fw 62[de] і Arado Ar 196, який виграв конкурс.

1 червня 1937 провели випробовування першого прототипу, що відповідав заданим параметрам. У наступних 4 прототипах використали однопоплавкове шасі замість двопоплавкового. Об'єм поплавка виносив 2.750 л. Випробування завершили 1938 і розпочали серійне виробництво Arado Ar 196A, який зазнав декілька модифікацій. Виробництво припинили 1944, виробивши 541 Ar 196 усіх модифікацій. Пілота Ar 196 призначало Люфтваффе, спостерігача Крігсмаріне, який виконував обов'язки штурмана і бортового стрільця.

Літак виробляли у Варнемюнде, Амстердамі, Ле-Ман, в період з 1938 по 1944.

Модифікації Arado Ar 196[ред. | ред. код]

  • Ar 196V — прототипи
  • Ar 196A-0 — пробна серія
  • Ar 196A-1 — перша серія
  • Ar 196A-2 — серія з озброєнням у носі фюзеляжу
  • Ar 196A-3 — серія з посиленою конструкцією
  • Ar 196A-4 — серія з додатковою рацією
  • Ar 196A-5 — серія з кулеметом MG 81[de] у задній частині кабіни
  • Ar 196B-0 — пробна серія однопоплавкового шасі

Використання[ред. | ред. код]

Ar 196 на конвеєрі в Росток-Варнемюнде, 1939

Arado Ar 196 використовувався на важких військових кораблях, допоміжних крейсерах Крігсмаріне, встановивши перший літак на важкому крейсері Admiral Graf Spee. Застосовувались в ході бойових дій у морях Північному, Норвезькому, океанах Атлантичному, Індійському, Тихому. Базувалися, також, на допоміжних крейсерах-рейдерах. Використовувались для охорони узбережжя Болгарії (12), Румунії (28), Фінляндії (3), Норвегії, в СРСР (37).

У час операції «Везерюбунг» 3 Ar 196 були втрачені 9 квітня 1940 разом із затопленням важкого крейсера Blücher (1937), літак з крейсера Admiral Hipper здійснив вимушену посадку і був захоплений. При спробі перельоту до Англії затонув при невдалій спробі посадки. У травні 1941 4 Ar 196 продали до СРСР.

В серпні 1951 в інституті № 15 ВМС СРСР завершилися державні випробування Ar 196 з встановленим на ньому двигуном АШ-62ИР. «Оновлений» таким чином літак, за деякими даними, прослужив в авіації флоту до 1953[4]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Hans-Jürgen Becker, Elmar Wilczek: Wasserflugzeuge — Flugboote, Amphibien, Schwimmerflugzeuge. (Die deutsche Luftfahrt Band 21). Bernard & Graefe Verlag, Koblenz 1994, ISBN 3-7637-6106-3 (нім.)
  • Hans-Jürgen Becker, Ralf Swoboda: Flugzeuge und Hubschrauber der Luftwaffe 1933—1945. Motorbuchverlag, Stuttgart 2005, ISBN 3-613-02524-8 (нім.)
  • Hans-Peter Dabrowski, Volker Koos: See-Mehrzweckflugzeug Arado Ar 196. In: Waffen-Arsenal. Band 126, Podzun-Pallas-Verlag, Dorheim 1990, ISBN 3-7909-0416-3 (нім.)
  • Volker Koos: Arado Flugzeugwerke 1925—1945. Heel-Verlag, Königswinter 2007, ISBN 978-3-89880-728-9 (нім.)
  • HG Büro Gerhard Sondermann (Hrsg.): AERO. Das illustrierte Sammelwerk der Luftfahrt. Heft 43, Marshall Cavendish Ltd., London/ Hamburg 1984, S. 823—829 (нім.)
  • Karl R. Pawlas (Hrsg.): Luftfahrt International. Ausgabe Juli–August, Nr. 4, Publizistisches Archiv, Abt. Luftfahrt, gegr. 1956, Karl R. Pawlas, Nürnberg 1974, ISSN 0343-3943, Arado Ar 196 A und B, S. 589—628 (нім.)
  • Jörg Armin Kranzhoff: Die Arado-Flugzeuge — Vom Doppeldecker zum Strahlflugzeug. (Die deutsche Luftfahrt Band 31) Bernard & Graefe Verlag, Koblenz 2000, ISBN 3-7637-6122-5 (нім.)

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Heinkel He 60
  2. Heinkel He 114
  3. BMW 132[de]
  4. airpages. Архів оригіналу за 29 квітня 2017. Процитовано 16 березня 2017.