HMS Stubborn (P238)
| «Стабборн» | ||
|---|---|---|
| HMS Stubborn (P238) | ||
 | ||
| Британський підводний човен «Стабборн». Лютий 1943 | ||
| Верф | .svg){kind=small} Cammell Laird, Беркенгед
| |
| Під прапором | Велика Британія
| |
| Належність |  Військово-морські сили Великої Британії
| |
| Порт приписки | Лервік, Клайд, Голі-Лох | |
| На честь | єдиний корабель флоту на ім'я «Стабборн» | |
| Замовлення | 25 січня 1941 | |
| Закладений | 10 вересня 1941 | |
| Спуск на воду | 11 листопада 1942 | |
| Введений до складу флоту | 20 лютого 1943 | |
| На службі | 1943–1946 | |
| Сучасний статус | 30 квітня 1946 року потоплений як мішень при випробуваннях ASDIC | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва за Атлантику Кампанія в Арктиці | |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | середній дизель-електричний підводний човен | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 14,75 вузлів (27,3 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 10 вузлів (18,6 км/год) | |
| Гранична глибина занурення | 91,4 м | |
| Дальність плавання | 6000 миль (11 000 км) на швидкості 10 вузлів (надводна) 120 миль (220 км) на швидкості 3 вузли (підводна) | |
| Екіпаж | 48 офіцерів та матросів | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 66,1 м | |
| Ширина корпусу найб. | 7,2 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 4,5 м | |
| Водотоннажність надводна | 879 тонн | |
| Силова установка | ||
|
Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни Admiralty 2 × електродвигуни |
||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 1900 к.с. (дизелі) 1300 к.с. (електродвигуни) | |
| Озброєння | ||
| Торпедно- мінне озброєння |
7 × 533-мм торпедних апаратів 17 торпед | |
| ППО | 1 × 76-мм зенітна гармата QF 3-inch 20 cwt 1 × 20-мм автоматична зенітна гармата «Ерлікон» 3 × 7,7-мм кулемети Lewis | |
| Електроніка | тип 129AR / тип 138 ASDIC тип 291 раннього попередження | |
| Історія служби | |
|---|---|
| Командувачі | Lt. Артур Ентоні Дафф |
| Операції | 10 походів |
«Стабборн» (англ. HMS Stubborn (P238) — військовий корабель, середній підводний човен типу «S» 3-ї серії Королівського військово-морського флоту Великої Британії часів Другої світової війни.
Підводний човен «Стабборн» був закладений 10 вересня 1941 року на верфі компанії Cammell Laird у Беркенгеді. 11 листопада 1942 року він був спущений на воду, а 20 лютого 1943 року увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії. Субмарина брала участь у бойових діях на морі в Другій світовій війні; корабель бився у Північній Атлантиці, біля берегів Європи.
У вересні 1943 року підводний човен залучався до складної операції з нейтралізації німецьких капітальних кораблів[Прим. 1], що базувалися у Каафіорді, Нордкап у Північній Норвегії. Це була перша операція із застосуванням надмалих підводних човнів типу «X» — операція «Сорс» — в якій використовували шість надмалих субмарин типу «X»[Прим. 2], але лише два мінічовни успішно заклали свої заряди під німецьким лінкором «Тірпіц». Два вийшли з ладу під час буксирування до Норвегії, один зазнав механічної несправності та затонув, ще один потонув після нападу. Тільки X6 та X7, якими командували лейтенант Дональд Кемерон та лейтенант Годфрі Плейс відповідно, здобули успіх. «Тірпіц» зазнав серйозних пошкоджень і його відновлення та повернення до строю тривало аж до травня 1944 року[1].
11 лютого 1944 року «Стабборн» потопив німецьке торговельне судно Makki Faulbaum і торпедував та пошкодив Felix D. приблизно в 25 милях на північний захід від Намсоса. Пізніше він здійснив невдалу атаку на німецький конвой з п'яти кораблів біля Фольда-фіорду. Упертий випустив шість торпед, але жодна не влучила в ціль. Британський підводний човен був сильно пошкоджений німецькими кораблями супроводу. Він піднявся на поверхню лише для того, щоб знову різко пірнути на глибину 500 футів — на 200 футів глибше, ніж його запланована максимальна глибина. Зрештою німці припинили атаку, і корабель повернувся додому ледве рухаючись зі значними пошкодженнями. «Стабборн» зустріли есмінці «Свіфт» і «Метеор», які врешті-решт відбуксирували його додому в Лервік.
- Виноски
- ↑ «Тірпіц», «Шарнгорст» і «Дойчланд».
- ↑ X-5, X-6, X-7, X-8, X-9 та X-10, яких доставили британські субмарини «Трукулент», «Сертіс», «Сі Німф», «Трешер», «Стабборн» і «Скептре»
- Джерела
- HMS Stubborn (P 238). на uboat.net. (англ.)
- Akermann, Paul (2002). Encyclopaedia of British Submarines 1901—1955 (reprint of the 1989 ed.). Penzance, Cornwall: Periscope Publishing. ISBN 1-904381-05-7.
- Colledge, J. J.; Warlow, Ben (2006) [1969]. Ships of the Royal Navy: The Complete Record of all Fighting Ships of the Royal Navy (Rev. ed.). London: Chatham Publishing. ISBN 978-1-86176-281-8. OCLC 67375475.
- Hutchinson, Robert (2001). Jane's Submarines: War Beneath the Waves from 1776 to the Present Day. London: HarperCollins. ISBN 978-0-00-710558-8. OCLC 53783010.
- Heden, Karl Eric (2006). Sunken Ships, World War II: U.S. Naval Chronology Including Submarine Losses of the United States, England, Germany, Japan, Italy. History Reference Center: Branden Books. ISBN 0828321183.
