Latécoère 298
| Latécoère 298 | |
|---|---|
 | |
| Призначення: | торпедоносець, поплавковий гідролітак |
| Перший політ: | 6 травня 1936 |
| На озброєнні у: |  Повітряні сили Франції |
| Розробник: | Latécoèred |
| Виробник: |  Groupe Latécoère |
| Всього збудовано: | 177 |
| Екіпаж: | 3 особи |
| Максимальна швидкість (МШ): | 290 км/год |
| Бойовий радіус: | 800 км |
| Дальність польоту: | 2000 км |
| Бойова стеля: | 6500 м |
| Довжина: | 12,56 м |
| Висота: | 5,21 м |
| Розмах крила: | 15,5 м |
| Площа крила: | 31,6 м² |
| Порожній: | 3063 кг |
| Споряджений: | 4600 кг |
| Максимальна злітна: | 4800 кг |
| Двигуни: | Hispano-Suiza 12Ycrs |
| Тяга (потужність): | 880 к.с. |
| Внутрішнє бомбове навантаження: | 500 кг |
| Кулеметне озброєння: | 3 × 7,5-мм авіаційних кулемети |
| Торпедне озброєння: | 670 кг |
Latécoère 298 у Вікісховищі | |
Латекоер 298 (фр. Latécoère 298, деколи скорочують до Late 298) — одномоторний торпедоносець-поплавковий гідролітак виробництва французької авіакомпанії Latécoère міжвоєнного періоду. Створювався для заміни застарілого торпедоносця Latécoère 290. В часи Другої світової війни за прямим призначенням не використовувався, але порівняно успішно діяв як пікіруючий бомбардувальник.
Ще на момент прийняття на озброєння торпедоносця Late 290 було зрозуміло, що його льотні характеристики не достатні, тому в 1934 році почалась робота над наступником. Новий літак був суцільнометалевим середньопланом з двигуном HS 12Ycrs[en] потужністю 880 к.с. Перший прототип піднявся в повітря 8 травня 1936 року, а вже у квітні наступного року було зроблене перше замовлення на 36 літаків, випуск яких почався у жовтні 1938 року. Загалом було виготовлено 177 машин.[1]
- Late 298A — перша серійна модифікація. (29 екз.)
- Late 298B — мав подвійне керування і місце для четвертого члена екіпажу. Також для корабельного базування крила могли складатися.(42 екз.)
- Late 298D — аналог Late 290B, але з простими крилами. (106 екз.)
- Late 298F — модифікований варіант Late 298D, що мав виготовлятися для авіації режиму Віші. В квітні 1942 року почалось виготовлення партії з 30 літаків, але жоден не був завершений.
Перші Late 298 почали надходити на озброєння в грудні 1938 року, а до початку Другої світової на них літали дві ескадрильї берегового базування (T1 і T2), а також дві ескадрильї авіатранспорту «Коммандан Тест» (HB1 і HB2), загалом 53 літаки. Ще 28 літаків очікували на розподілення, і до початку німецького наступу, було оснащено ще дві ескадрильї, і почались оснащуватись і інші. Оскільки «Командан Тест» використовувався як транспортний, його ескадрильї базувались на берегових гідроаеродромах.
Три ескадрильї базовані на атлантичному узбережжі в Булоні (T1, T2 і T3) в час війни займались патрулюванням, а також прикривали десант військ союзників на Валхерен. Через нестачу наземних штурмовиків і критичну ситуацію на фронті, їх почали використовувати і проти наземних німецьких сил. 21 травня їх було відведено до Шербура, але вильоти продовжувались. Не зважаючи на нехарактерне використання Late 298 зарекомендували себе з кращої сторони, зокрема 23 травня 18 літаків завдали точних ударів з піке по мостах на Соммі, втративши тільки 4 літаки (три від винищувачів і один від зенітного вогню). Ескадрильї базовані на Середземному морі почали використовуватись тільки після нападу Італії, зокрема здійснили декілька бомбардувань Генуї.
Після формування режиму Віші і реорганізації армії, в складі морської авіації залишалось 6 ескадрилей Late 298 об'єднаних в три флотилії. 5-а флотилія базувалась в Північній Африці, 6-а в Франції, а 7-а — в Сенегалі. Літаки 6-ї флотилії в листопаді 1942 року були захоплені німецькою армією і передані Люфтваффе, а інші дві ескадрильї ввійшли в ВПС Вільної Франції після відповідного захоплення колоній союзниками. В 1943 році в ВПС Вільної Франції було створено дві ескадрильї 1S і 2S, але перша розформувалась до кінця року. Вони діяли під керівництвом Берегового командування Королівських ВПС, і використовувались для патрулювання. З листопада 1944 року 2S перебазувалась в Сен-Мандріє-сюр-Мер, також на території Франції було захоплено ще декілька Late 298 і в квітні 1945 року сформовано ще одну ескадрилью 3S. Після війни Late 298 використовувались як навчальні.[1]
Дані з Ударная авиация Второй Мировой — штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы[2]
- Довжина: 12,56 м
- Висота: 5,21 м
- Розмах крила: 15,5 м
- Площа крила: 31,6 м²
- Маса порожнього: 3063 кг
- Маса спорядженого: 4600 кг
- Максимальна злітна маса: 4800 кг
- Двигун: Hispano-Suiza 12Ycrs
- Потужність: 880 к. с.
- Максимальна швидкість: 290 км/год
- Практична стеля: 6500 м
- Дальність польоту:
- з торпедою: 800 км
- максимальна: 2200 км
- Час підйому на 1500 м: 5 хв. 39 c.
- Кулеметне
- 3 × 7,5-мм кулемети
- Бомбове
- 500 кг бомб або
- 1 × 670 кг торпеда
- ↑ а б Харук, 2012, с. 333-334.
- ↑ Харук, 2012, с. 333.
- Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Latécoère 298
