Leonardo da Vinci (1940)
| «Леонардо да Вінчі» | ||
|---|---|---|
| Leonardo da Vinci (1939) | ||
 | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Підводний човен типу «Марконі» | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Королівство Італія
| |
| Належність |  Королівські військово-морські сили Італії
| |
| Порт приписки | BETASOM | |
| На честь | Леонардо да Вінчі — італійського генія, одного з найбільших представників мистецтва Високого Відродження, яскравого прикладу «універсальної людини» | |
| Корабельня | Cantieri Riuniti dell'Adriatico, Монфальконе | |
| Закладено | 19 вересня 1938 | |
| Спущено на воду | 16 вересня 1939 | |
| Введено в експлуатацію | 5 березня 1940 | |
| На службі | 1940—1943 | |
| Загибель | 23 травня 1943 року потоплений західніше Віго британським есмінцем «Ектів» разом з фрегатом «Несс» | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва за Атлантику Кампанія в Карибському морі | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 1194 тонни (надводна) 1489 тонн (підводна) | |
| Довжина | 76,5 м | |
| Ширина | 6,82 м | |
| Висота | 4,72 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни CRDA 2 × електродвигуни Marelli | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2 × 3250 к. с. (дизельних двигуни) 2 × 1500 к. с. (електродвигун) | |
| Швидкість | 17,8 вузлів (33 км/год) (надводна) 8,2 вузли (15,2 км/год) (підводна) | |
| Дальність плавання | 10500 миль (19450 км) на швидкості 8 вузлів у надводному положенні 110 миль (203 км) на швидкості 3 вузли (5,6 км/год) у підводному положенні | |
| Екіпаж | 57 офіцерів та матросів | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 × 100-мм гармата OTO Mod. 1924/1927/1928 | |
| Торпедно-мінне озброєння | 8 × 533-мм торпедних апаратів 12 торпед | |
| Зенітне озброєння | 4 × 12,7-мм зенітних кулемети Breda Model 1931 | |
«Леонардо да Вінчі» (італ. Leonardo da Vinci) — військовий корабель, підводний човен типу «Марконі» Королівських ВМС Італії за часів Другої світової війни.
«Леонардо да Вінчі» був закладений 19 вересня 1938 року на верфі компанії Cantieri Riuniti dell'Adriatico у Монфальконе. 16 вересня 1939 року він був спущений на воду, а 5 березня 1940 року увійшов до складу Королівських ВМС Італії.
Історія служби[ред. | ред. код]
Після вступу Італії у Другу світову війну в червні 1940 року «Леонардо да Вінчі» був відправлений до Бордо в окупованій Франції для подальшого проходження служби в італійській флотилії підводних човнів, на базі BETASOM. У жовтні 1940 року човен прибув до визначеного пункту дислокації, після успішного транзиту через Гібралтарську протоку, найнебезпечнішого місця для проходження підводних човнів Осі.
«Леонардо да Вінчі» здійснив 11 бойових походів, потопивши 17 суден (120 243 GRT), до складу яких входив 21 500-тонний канадський океанський лайнер «Імператриця Канади»[1]. «Леонардо да Вінчі» був найуспішнішим підводним човном Італії в Другій світовій війні, а його командир капітан корвета Джанфранко Гаццана Пріароджа, найрезультативніший італійський підводник часів війни.
У липні 1942 року «Леонардо да Вінчі» був визначений для спеціальної операції, що мала за мету проведення нальотів на морські гавані на східному узбережжі США. З цією метою човен був перетворений на носій надмалих підводних човнів типу «CA», а восени провів випробування з новою зброєю. Однак операція затягнулася через необхідність модифікацій човнів CA і «Леонардо да Вінчі» повернувся до підводної війни в Атлантиці.
16 березня італійська флотилія ПЧ приєдналася до організованої командуванням Крігсмаріне операції «Нойланд». П'ять італійських підводних човнів діяли переважно на атлантичних підходах до Малих Антильських островів. «Франческо Морозіні» потопив Stangarth, Oscilla і Peder Bogen. ПЧ «Енріко Таццолі» знищив Cygnet і нафтовий танкер Athelqueen. «Джезеппе Фінчі» торпедував Skane, Melpomere і Charles Racine. «Леонардо да Вінчі» — Everasma і нейтральний бразильський Cabadelo. «Луїджі Тореллі» потопив Scottish Star і Esso Copenhagen.
23 травня 1943 року, після завершення свого найрезультативнішого походу в Атлантичний океан, італійський підводний човен необачно повідомив командування до наближення до Бордо. Радіоповідомлення було запеленговано ескортними кораблями союзних конвоїв WS 30 та KMF 15 і на перехоплення ворожого човна вирушили протичовнові сили. В Біскайській затоці західніше Віго після інтенсивної атаки глибинними бомбами британські есмінець «Ектів» та фрегат «Несс» потопили «Леонардо да Вінчі»; жоден член екіпажу не вцілів.
Див. також[ред. | ред. код]
- Galileo Ferraris (1935)
- U-48 (1939)
- Список найрезультативніших підводних човнів Німеччини
- Хронологія битви за Атлантику (1939—1945)
- Список підводних човнів Італії
- Orphée (Q163)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Jordan, Roger: The World's Merchant Fleets, 1939: The Particulars And Wartime Fates of 6,000 Ships. Naval Institute Press, 2006. Page 110. ISBN 1-59114-959-2
Посилання[ред. | ред. код]
- Boats di Cristiano D'Adamo [Архівовано 13 березня 2012 у Wayback Machine.](англ.)
- Saga of the Submarine Leonardo da Vinci [Архівовано 11 вересня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
- Ships Attacked by the Italian Submarine Leonardo da Vinci [Архівовано 6 жовтня 2017 у Wayback Machine.](англ.)
- RM Leonardo da Vinci (+1943)
Література[ред. | ред. код]
- Bagnasco, Erminio (1977). Submarines of World War Two. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-962-6.
- Giorgio Giorgerini, Uomini sul fondo. Storia del sommergibilismo italiano dalle origini a oggi, Mondadori, 2002, ISBN 978-88-04-50537-2.
Координати: 42°16′00″ пн. ш. 15°40′00″ зх. д. / 42.26667° пн. ш. 15.66667° зх. д.
