Перейти до вмісту

Noctilio leporinus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
?Noctilio leporinus

Охоронний статус

Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Тварини (Animalia)
Тип:Хордові (Chordata)
Клас:Ссавці (Mammalia)
Ряд:Рукокрилі (Chiroptera)
Підряд:Кажани (Microchiroptera)
Родина:Noctilionidae
Рід:Noctilio
Вид:N. leporinus
Біноміальна назва
Noctilio leporinus
(Linnaeus, 1758)
Посилання
Вікісховище:Noctilio leporinus
EOL:289886
ITIS:180047
МСОП:14830
NCBI:94963
Fossilworks:233610

Noctilio leporinus (зайцегуб, зайцегуб великий[1]) — є одним з видів кажанів родини зайцегубих. Вперше описаний у 1758 році Карлом Ліннеєм на основі особини, яку він спіймав у Суринамі[2].

Назва

[ред. | ред. код]

Слово noctilio в назві може походити від лат. noctŭa («кажан») або лат. nocturnālis («нічний»)[3]. А leporinus скоріше за все утворено із лат. lĕpŏrārĭus («заячий»), через дещо видовжені вуха та розщеплену губу (може нагадувати патологію, яку називають «заячою губою» у людей)[2]. Лінней першим відмітив подібність кажана до зайця, тому й утворив частку leporinus на позначення цього[4].

Зайцегуб великий є одним з найбільших кажанів Нового Світу та найбільшим в Пуерто-Рико. Задня лапа N. leporinus довша за 25 мм, гомілка та задня лапа разом довші за 50 мм, передпліччя довше за 75 мм, розмах крил близько 500 мм, а вага понад 50 г[5][2].

Забарвлення спини від блідо-сірого до оранжево-жовтого з блідішою смугою на спині; задні лапи великі з дуже добре розвиненими кігтями, довгими та плоскими. Губи повні та опухлі; підборіддя із добре розвиненими поперечними гребенями, що надає схожості із бульдогом; вуха довгі, вузькі та із загостренням. Хвіст більш ніж наполовину коротший за стегнову кістку, простягається приблизно на третину довжини міжстегнової мембрани, кінчик вільний від дорсальної поверхні перетинки[4].

Поширення

[ред. | ред. код]
Географічне поширення Noctilio leporinus

Цей вид зустрічається від західної (Сіналоа) та східної (Веракруз) Мексики, на південь до північної Аргентини, а також відомий на більшості островів Карибського басейну. Його поширення є переривчастим у цьому величезному регіоні, обмежене здебільшого неаридними низовинами та прибережними районами, а також великими річковими басейнами, такими як басейни Амазонки та Парани в Південній Америці[4].

Країни поширення: Ангілья, Антигуа і Барбуда, Аргентина, Аруба, Багамські Острови, Барбадос, Беліз, Болівія, Бразилія, Колумбія, Коста-Рика, Куба, Домініка, Домініканська Республіка, Еквадор, Сальвадор, Французька Гвіана, Гренада, Гваделупа, Гватемала, Гаяна, Гаїті, Гондурас, Ямайка, Мартиніка, Мексика, Монтсеррат, Нідерландські Антильські острови, Нікарагуа, Панама, Парагвай, Перу, Пуерто-Рико, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадини, Суринам, Тринідад і Тобаго, Венесуела, Британські Віргінські острови, Американські Віргінські острови. Цей вид зустрічається в різних типах рослинності у всьому діапазоні, але завжди поблизу річок, водойм або інших вологих місць. Зазвичай спочиває у дуплах дерев, печерах.

Загрози та охорона

[ред. | ред. код]

Ніяких серйозних загроз. Знайдений в охоронних районах.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Харчук, 2019, с. 101.
  2. 1 2 3 Gannon, 2005, с. 52.
  3. ↑ Jaeger, 1955, с. 167.
  4. 1 2 3 Hood, 1984, с. 2.
  5. ↑ Álvarez-Castañeda, Sergio Ticul (15 листопада 2024). Mammals of North America - Volume 1: Systematics and Taxonomy (англ.). Springer Nature. ISBN 978-3-031-41661-3.

Список джерел

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]