Noctilio leporinus
| ?Noctilio leporinus | |
|---|---|
| Охоронний статус | |
Найменший ризик (МСОП 3.1) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Рукокрилі (Chiroptera) |
| Підряд: | Кажани (Microchiroptera) |
| Родина: | Noctilionidae |
| Рід: | Noctilio |
| Вид: | N. leporinus |
| Біноміальна назва | |
| Noctilio leporinus (Linnaeus, 1758) | |
| Посилання | |
| Noctilio leporinus | |
| 289886 | |
| 180047 | |
| 14830 | |
| 94963 | |
| Fossilworks: | 233610 |
Noctilio leporinus (зайцегуб, зайцегуб великий[1]) — є одним з видів кажанів родини зайцегубих. Вперше описаний у 1758 році Карлом Ліннеєм на основі особини, яку він спіймав у Суринамі[2].
Слово noctilio в назві може походити від лат. noctŭa («кажан») або лат. nocturnālis («нічний»)[3]. А leporinus скоріше за все утворено із лат. lĕpŏrārĭus («заячий»), через дещо видовжені вуха та розщеплену губу (може нагадувати патологію, яку називають «заячою губою» у людей)[2]. Лінней першим відмітив подібність кажана до зайця, тому й утворив частку leporinus на позначення цього[4].
Зайцегуб великий є одним з найбільших кажанів Нового Світу та найбільшим в Пуерто-Рико. Задня лапа N. leporinus довша за 25 мм, гомілка та задня лапа разом довші за 50 мм, передпліччя довше за 75 мм, розмах крил близько 500 мм, а вага понад 50 г[5][2].
Забарвлення спини від блідо-сірого до оранжево-жовтого з блідішою смугою на спині; задні лапи великі з дуже добре розвиненими кігтями, довгими та плоскими. Губи повні та опухлі; підборіддя із добре розвиненими поперечними гребенями, що надає схожості із бульдогом; вуха довгі, вузькі та із загостренням. Хвіст більш ніж наполовину коротший за стегнову кістку, простягається приблизно на третину довжини міжстегнової мембрани, кінчик вільний від дорсальної поверхні перетинки[4].

Цей вид зустрічається від західної (Сіналоа) та східної (Веракруз) Мексики, на південь до північної Аргентини, а також відомий на більшості островів Карибського басейну. Його поширення є переривчастим у цьому величезному регіоні, обмежене здебільшого неаридними низовинами та прибережними районами, а також великими річковими басейнами, такими як басейни Амазонки та Парани в Південній Америці[4].
Країни поширення: Ангілья, Антигуа і Барбуда, Аргентина, Аруба, Багамські Острови, Барбадос, Беліз, Болівія, Бразилія, Колумбія, Коста-Рика, Куба, Домініка, Домініканська Республіка, Еквадор, Сальвадор, Французька Гвіана, Гренада, Гваделупа, Гватемала, Гаяна, Гаїті, Гондурас, Ямайка, Мартиніка, Мексика, Монтсеррат, Нідерландські Антильські острови, Нікарагуа, Панама, Парагвай, Перу, Пуерто-Рико, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадини, Суринам, Тринідад і Тобаго, Венесуела, Британські Віргінські острови, Американські Віргінські острови. Цей вид зустрічається в різних типах рослинності у всьому діапазоні, але завжди поблизу річок, водойм або інших вологих місць. Зазвичай спочиває у дуплах дерев, печерах.
Ніяких серйозних загроз. Знайдений в охоронних районах.
- ↑ Харчук, 2019, с. 101.
- 1 2 3 Gannon, 2005, с. 52.
- ↑ Jaeger, 1955, с. 167.
- 1 2 3 Hood, 1984, с. 2.
- ↑ Álvarez-Castañeda, Sergio Ticul (15 листопада 2024). Mammals of North America - Volume 1: Systematics and Taxonomy (англ.). Springer Nature. ISBN 978-3-031-41661-3.
- Gannon, Michael (2005). Bats of Puerto Rico: An Island Focus and a Caribbean Perspective (англ.). Texas Tech University Press. с. 239. ISBN 978-0-89672-551-5.
- Jaeger, Edmund (1955). A Source-book of Biological Names and Terms (англ.). Thomas, 1955. с. 323. ISBN 978-0-39800-916-8.
- Hood, Craig; Knox, Jones (27 квітня 1984). Noctilio leporinus. Mammalian Species: 1—7.
- Харчук, Сергій; Загороднюк, Ігор (2019). Родини ссавців світу: огляд таксонів та їхні українські назви. Geo & Bio. 17: 85—115.
- Barquez, R., Perez, S., Miller, B. & Diaz, M. 2008. Noctilio leporinus [Архівовано 11 квітня 2013 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |