Otto Dix

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Otto Dix
Otto Dix на фестивалі Nocturnal Culture Night 12, Німеччина (2017 рік)
Otto Dix на фестивалі Nocturnal Culture Night 12, Німеччина (2017 рік)
Основна інформація
Жанр авангард, дарквейв, дарк-ембіент, індастріал
Роки 2004 — дотепер
Країна Росія Росія
Місто Хабаровськ, Санкт-Петербург
Мова російська
Тематика фетишизм, постапокаліпика
Лейбл AMG, Danse Macabre, Dizzaster, Gravitator
Склад Михаель Драу
Марі Сліп
Paul Kristofferson
Ігор Sydius
Петро Воронов
Офіційний сайт

Otto Dix — російська дарквейв група. Сформувалась у Хабаровську, пізніше переїхала у Санкт-Петербург. Проект назвали на честь  німецького художника-експресіоніста Отто Дікса.

Стиль гурту[ред. | ред. код]

У тематиці пісень значуще місце займає постапокаліптика («Атомная зима», «Город», «Зона теней») і механічні машини (роботи) майбутнього («Те, кто будут после», «Машина»), але нерідко створюются інші, філософські(«Старик», «Крысолов», «Болезнь», «F-63.9», «Милые кости», «Чудные дни»), моральні («Немой крик», «Сон разума») і релігійні («Огонь небесный», «Железный прут», «Возраст Христа», «Ave», «Фетишизм») теми. Окрім того, у деяких піснях піднімається BDSM тематика («Любимый немец», «Раздетые», «Раб», «Зверь»), історичні події («1453») і пісні, натхнені творчістю інших діячів мистецтва («Экспрессионизм» — Отто Діксу, «Вечность» і «Сказочник» — Гансу Андерсену, «Милые Кости» — Еліс Сіболд).

У музиці використовують різкі, надривні мелодії, виконані у мінорних тонах. Деякі мелодії у окремих повільних піснях наближають музичний ряд до Dark Ambient. У той же час, в окремий піснях («Птицы», «Война», «Бог мёртв», «Железный прут», «Глина») можна почути тяжкі рифи, характерні для Індастріал-металу, а деякі пісні альбому Анимус («Падение», «Алтарь», «Глина» и, собственно, «Анимус») виконані у цьому жанрі. На концертах у кожній пісні розігрується мініатюрний моноспектакль, створюється оригінальний образ, який асоціюється  у фанів з мелодією і текстом.

Самі ж учасники колективу називають свій стиль "Електронний авангард ".

Історія[ред. | ред. код]

Група існує з листопада 2004 року. Otto Dix грають у стилі електронний авангард. Насьогодні дуже широко відомі у Росії і країнах СНГ. Вокаліст Михаель Драу володіє дуже рідким голосом — контратенором[1].

Засновниками Otto Dix сталі Michael Draw і Marie Slip. Перший офіційний концерт відбувся у рідному місті музикантів Хабаровську, у його програму увійшли всього дві пісні — «Белый Пепел» и «Покаяние».

У період пошуку оригінального звучання і «притирания» колектив намагався бути тріо, але згодом гітарист відмовився від колективу. З зими 2004 року Otto Dix працювали разом з молодіжним театром «Парадигма времен». Аж до виходу альбому «Атомна зима» у 2007 році Otto Dix залишався дуетом.

У липні 2005 року виданий демо-альбом «Эго» містить тільки 12 треків  і відеокліп на першу пісню, а також збірну фотосесію і три статті з місцевими газетами про групу і про її учасників, пізніше перевиданий на Dizzaster Records.

У червні 2006 року учасники групи переїхали у Санкт-Петербург на постійне місце проживання.

У січні 2007 року московський лейбл Gravitator Records випускає офіційний дебютний альбом Otto Dix «Город». У травні 2007-го за участі концертного агентства SYN Promotion дует дає невеликий тур Росією та Білорусією, після чого починає співпрацю з концертним агентством SYN Promotion (Dark Media Group), котрий стає наймасштабнішим за всю історію російської готик-сцени.

У жовтні 2007 року видано третій альбом — «Атомная зима».

Наприкінці 2007 року світ побачив перший диск колективу  — «Усталость металла», на якому містилися інтерв'ю з гуртом, кліп «Усталость металла» і запис живого концерту.

У 2008 року до колективу приєднався скрипач, композитор, аранжировщик Петро Воронов. Петро закінчив Петербурзьку Консерваторію, він брав участь у турі на підтримку альбому «Атомная зима».


У цей же час вишов новий, дводисковий наклад «Атомної зими», на якому  містилия ремікси на найбільш відомі хіти гурту, виконані різними вітчизняними ді-джеями і західними виконавцями, такими як C File і Two Witches.

У початку 2009 року на Gravitator Records вийшов четвертий альбом «Зона Тіней» (скрипач Петро Воронов бере участь у його записі), група відравляється у масштабний всеросійский концертний тур, котрий продовжувався майже 5 місяців і охопив понад 30 міст Росії.

30 травня 2009 року Otto Dix виступили на веикому щорічному європейському готичному фестивалі Wave-Gotik-Treffen у місті Лейпциг (Німеччина).[2]

З 2010 року група, також видається і для західного ринку (альбоми 'Starost', 'Wonderful Days'), даючи гастролі і виступи на фестивалях (Wave Gotik Treffen, Castle Party) у їхню підтримку країнами Європи.

Марі Сліп (2017 р.)

Весна 2010 рік — відбувся тур, присвячений п'ятиріччю групи.

29 липня 2010 року на офіційному форумі групи з'явились фотографії зі зйомок нового кліпу на пісню «Зверь»; станом на початок серпня зйомки кліпу були завершені. Також названі приблизні терміни виходу нових альбому і кліпа — листопад 2010 року.[3]

13 грудня 2010 року вийшов п'ятий студійний альбом гурту — «Чудные дни» випущений лейблом Gravitator Records.[4]

У 2012-му до Otto Dix приєднався ударник Paul Kristofferson.

20 квітня 2012 року видано перший сингл у історії гурту — «Утопія».

7 вересня 2012 року вийшов шостий студійний альбом «Mortem».

У 2013 році Michael Draw заснував пластичний театр «Паноптикум», а Marie Slip відкрив приватні курси, орієнтовані на створення і просування музики.

17 листопада 2013 року вийшов кліп на пісню «Анима» із одноіменного альбома, який готувався до випуску.

8 березня 2014 року видано сьомий студійний альбом «Анима».

18 жовтня 2015 року видана електронна версія студійного альбому «Анимус».

14 жовтня 2017 року вышла електронна версія студійного альбому «Левиафан».

Учасники[ред. | ред. код]

  • Міхаель Драу — вокал, тексти, дизайн, сценічне шоу[5].
  • Марі Сліп — клавішник, аранжировщик, композитор и продюсер гурту[6].
  • Paul Kristofferson — концертний ударник.
  • Ігор Sydius — гітарист

Дискографія[ред. | ред. код]

  • Эго (2005)
  • Город (2007)
  • Атомная зима (2007)
  • Эго (Переиздание) (2007)
  • Зона Тіней (2009)
  • Чудные дни (2010)
  • Эго (Переиздание № 2) (2011)
  • Утопия (сингл) (2012)
  • Mortem (2012)
  • Анима (2014)
  • Анимус (2015)
  • Левиафан (2017)

Відеографія[ред. | ред. код]

2005 — «Эго»

2008 — «Усталость металла»

2009 — «Мечта о весне»

2011 — «Зверь»[7]

2014 — «Анима»

2014 — «Старые часы»

2015 — «Уроды»

2015 — «Дай мне воды»

2016 — «Глина»

2016 — «Орфей»

2017 — «Вечность»

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ИТАР-ТАСС Урал: «Какую музыку слушают наши дети?»
  2. Михаель Драу. . — № 4. Архівовано з джерела 24 вересня 2009.
  3. Daria Segeda (6 августа 2010). Группа Otto Dix закончила съемки нового клипа. Украинский готический портал. Архів оригіналу за 2012-02-13. Процитовано 2010-08-22. 
  4. Релиз альбома Otto Dix «Чудные дни»
  5. Яна Бєлова. . Архівовано з джерела 16 січня 2010.
  6. Marie Slip. Dizzaster. Архів оригіналу за 2012-02-13. Процитовано 2010-08-30. 
  7. Официальный сайт Otto Dix. Раздел «Видео»

Інтерв'ю[ред. | ред. код]

  • Інтерв'ю для журналу Dark City № 49, 2009 рік, с. 60

Рецензії[ред. | ред. код]

  • Рецензія на альбом «Зона Теней» в журналі Dark City № 54, 2010 рік 2/5 stars
  • Рецензія на альбом «Чудные дни» в журналі Dark City № 61, 2011 рік 2/5 stars