Platino (1941)
| «Платино» | ||
|---|---|---|
| Platino | ||
 | ||
| Схематичне зображення однотипного італійського підводного човна «Аччайо», що належав до човнів «Платино» 600-ї серії | ||
| Верф | .svg){kind=small} Odero-Terni-Orlando, Ла-Спеція
| |
| Під прапором | Королівство Італія
| |
| Належність |  Королівські військово-морські сили Італії
| |
| Закладений | 20 листопада 1940 | |
| Спуск на воду | 1 червня 1941 | |
| Введений до складу флоту | 2 жовтня 1941 | |
| На службі | 1941—1945 | |
| Сучасний статус | 18 жовтня 1946 року списаний на брухт | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва на Середземному морі * Битва у затоці Сидра | |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | прибережний підводний човен | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 14 вузлів (25,9 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 7,5 вузла (13,9 км/год) | |
| Робоча глибина занурення | 75 м | |
| Гранична глибина занурення | 80 м | |
| Дальність плавання | 2300 миль (4260 км) на швидкості 10,5 вузла в надводному положенні 80 миль (148 км) на швидкості 4 вузли (7,4 км/год) у підводному положенні | |
| Екіпаж | 44 офіцери та матроси | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 60,18 м | |
| Ширина корпусу найб. | 6,475 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 4,78 м | |
| Водотоннажність надводна | 712 т | |
| Водотоннажність підводна | 865 т | |
| Силова установка | ||
|
Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни Tosi 2 × електродвигуни Ansaldo |
||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 1500 к. с. (дизелі) 800 к. с. (електродвигун) | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 × 100-мм корабельна гармата OTO Mod. 1924/1927/1928 | |
| Торпедно- мінне озброєння |
6 × 533-мм торпедних апаратів 12 торпед | |
| ППО | 1 × 20-мм автоматична зенітна гармата Scotti-Isotta-Fraschini 20/704 2 × 12,7-мм зенітних кулемети Breda Model 1931 | |
«Платино» (італ. Platino) — військовий корабель, дизель-електричний прибережний підводний човен 600-тонної серії, головний у своєму типі, Королівських ВМС Італії за часів Другої світової війни. «Платино» був закладений 20 листопада 1940 року на верфі компанії Odero-Terni-Orlando у Ла-Спеції. 1 червня 1941 року він був спущений на воду, а 2 жовтня 1941 року увійшов до складу Королівських ВМС Італії.
За час служби «Платино» здійснив 36 бойових походів у Середземне море, пройшовши за 141 день у морі 16 673 милі в надводному положенні та 2362 — у підводному положенні.
Історія служби[ред. | ред. код]
Після введення в експлуатацію «Платино» базував в Аугусті. 3 січня 1942 року човен здійснив свій перший бойовий похід, діючи поблизу Мальти, але не помітив ворожих кораблів.
15 березня він вирушив із засідки біля острова Гаудо (неподалік від Криту), а через два дні його атакував бомбардувальник Bristol Blenheim, який скинув три бомби, що спричинило смерть одного матроса. «Платино» відкрив вогонь з кулеметів і пошкодив літак, змусивши його відступити.
13 листопада 1942 року він увійшов у гавань Беджая та випустив чотири торпеди по британському десантному судну «Наркунда» (16632 GRT). Судно зазнало пошкоджень і наступного дня його затопили німецькі бомбардувальники.
Опівночі 29 січня 1943 року під час патрулювання човен ідентифікував конвой, який проходив біля мису Карбон і прямував на схід. Італійський корабель випустив чотири торпеди по трьох англійських кораблях; потім він запустив ще дві торпеди, залишившись на поверхні, щоб перевірити результат атаки та побачити вибухи. Внаслідок атаки затоплено британський корвет «Сапфір».
7 лютого 1943 року «Платино» запустив чотири торпеди по двох транспортах, що пливли біля мису Бугароні: одна з торпед, ймовірно, влучила в ціль, і результатом могло бути пошкодження одного з двох пароплавів або, згідно з більш пізніми дослідженнями, затоплення протичовнового траулера HMS Tervani (409 т).
7 вересня 1943 року в рамках плану «Зета» з протидії запланованій англо-американській висадці в Південній Італії човен вийшов разом з десятьма іншими підводними човнами у протикорабельну засідку в південній частині Тірренського моря, між затокою Гаета і затокою Паола.
Після оголошення перемир'я він попрямував до Бони, де здався союзникам. 16 вересня 1943 року разом з п'ятьма іншими підводними човнами «Платино» перевели на Мальту в супроводі есмінця «Айсіс». 6 жовтня 1943 року він покинув острів разом з іншими італійськими кораблями (шістьма підводними човнами, двома міноносцями, есмінцем і двома допоміжними кораблями), щоб повернутися до Італії. Наступного дня він прибув до Неаполя, де був використаний для виробництва електроенергії, призначеної для портових споруд.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- Виноски
- Джерела
Література[ред. | ред. код]
- Brescia, Maurizio (2012). Mussolini's Navy: A Reference Guide to the Regina Marina 1930–45. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-1-59114-544-8. (англ.)
- Giorgio Giorgerini Uomini sul fondo. Storia del sommergibilismo italiano dalle origini a oggi. — Mondadori, 2002. — 709 с. — ISBN 978-8804505372
- Italian Warships of World War II, Fraccaroli Aldo, Ian Allan Ltd., 1968, SBN 7110 0002 6 (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- IT Platino. на uboat.net. (англ.)
- PLATINO — sommergibile(італ.)
- Regio Sommergibile PLATINO(італ.)
- ACCIAIO medium submarines (1941—1942)(англ.)
