SNK

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
SNK
Shin Nihon Kikaku Electronics Corporation
Тип публічна компанія
Форма власності кабусікі-ґайся
Галузь Відеоігри
Гасло "The Future Is Now"
Попередник(и) Playmore Corporation
Засновано 22 липня 1978
Засновник(и) Кавасакі Ейкіті
Закриття (ліквідація) 30 жовтня 2001
Штаб-квартира Суйта, Осака, Японія
Попередні назви SNK Playmore
Продукція Samurai Shodown, Metal Slug, The King of Fighters та інші
Власник(и)

Aruze Corporation (2000 - 2001)

37Games (2015 -)
Співробітники 123 (2016)
snk-corp.co.jp/us/
CMNS: SNK у Вікісховищі

SNK (яп. 株式会社 エ ス · エ ヌ · ケ イ кабусікі-ґайся ЕСУ ену Кей, «Shin Nihon Kikaku Electronics Corporation») - японська компанія, що займається розробкою і виробництвом електронних ігрових систем і відеоігор.

Історія[ред. | ред. код]

Заснування[ред. | ред. код]

Компанія «SNK» (скорочення від «Shin Nihon Kikaku», що означає «будуй-проект нової Японії», «нова Японія») створювалася як незалежний розробник і виробник електроніки і програмного забезпечення, в умовах зростаючої популярності відеоігор швидко переорієнтувала свою діяльність виключно на розробку і виробництво електронних ігрових автоматів і відеоігор. Компанія була заснована в 1978 році, в місті Осака, Японія. Заснував компанію Кавасакі Ейкіті (Kawasaki Eikichi). У 1979 році компанія представила свою першу відеогру і однойменний ігровий автомат - «Ozma Wars».

Продовжуючи розробку і виробництво ігрових автоматів і відеоігор, в прагненні розширити ринок збуту, компанія вийшла на американський ринок. Представництво в США було відкрито в 1981 році. Відділення отримало назву «SNK Corporation of America»,[1] знаходилося в місті Саннівейл (Sunnyvale), штат Каліфорнія.[2] Очолив його Джон Роу (John Rowe).

До середини 80-х років компанія випустила понад 20 відеоігор і однойменних ігрових автомата, повністю ігноруючи ринок домашніх електронних ігрових систем. Причиною цього був загальний і затяжну економічну кризу на ринку домашніх ігрових систем. Але завдяки зусиллям компанії «Nintendo» ця криза була подолана. У цих умовах компанія SNK прийняла рішення, про створення відділення, яке буде орієнтований винятково на розробку оригінальних відеоігор для домашніх ігрових систем, а також портування відеоігор з ігрових автоматів на домашні ігрові системи. Відділення було відкрито в 1985 році, отримало назву «SNK Home Entertainment», знаходилося в місті Торранс (штат Каліфорнія). Завдяки зусиллям «SNK Home Entertainment», наприклад, в 1986 році відеогра «Ikari Warriors» з однойменного ігрового автомата була перенесена на наступні домашні електронні системи: «Atari 2600», «Atari 7800», «Commodore 64», «Commodore Amiga» і «NES».

1986–2001: SNK Corporation[ред. | ред. код]

«Neo-Geo Multi-Video System» и «Neo-Geo Advanced Entertainment System»[ред. | ред. код]

В кінці 80-х років компанія процвітала, але намітилися кризові явища в індустрії ігрових автоматів, основній сфері діяльності компанії «SNK». Причин цьому було декілька. Головні причини - поява нового покоління ігрових приставок і динамічний розвиток відеоігор. Ігрові автомати коштували дорого, інтерес гравців до них падав, потенційні гравці знаходили гідну альтернативу в ігрових приставках. При цьому ігровий автомат підтримував тільки конкретну гру, який розроблявся для неї, необхідність заміни відеоігри на ігровому автоматі приводила до необхідності заміни самого автомата - покупці нового. У цих умовах ігровий автомат просто не встигав окупити власну вартість, як наслідок зали ігрових автоматів закривалися, а їх власники розорялися. Вирішення цієї проблеми «SNK» побачила у створенні ігрового автомата нового покоління, здатного підтримувати кілька ігор одночасно, з можливістю їх подальшої заміни. У 1988 році почалася розробка такого ігрового автомата. Перший ігровий автомат з можливістю підтримки декількох ігор одночасно і змінних картриджів з'явився в 1989 році, називався він «Neo-Geo Multi-Video System» ( «Neo-Geo MVS»). Новий ігровий автомат був гідно оцінений і набув широкого поширення - став популярним.

Досягнутих успіхів керівництву «SNK» виявилося замало, було прийнято рішення створити власну домашню ігрову систему. У 1991 році компанією була випущена ігрова приставка «xxNeo-Geo Advanced Entertainment Systemїї» ( «Neo-Geo AES»). Технічно ігрова приставка була ідентична ігровому автомату «Neo-Geo MVS». Ігри переносилися з ігрового автомата на приставку, хоча існували незначні конструктивні відмінності картриджів для систем. Картриджі для «Neo-Geo AES» зазвичай включали дві версії гри: версію для ігрового автомата і версію для ігрової приставки, в яку були внесені деякі зміни, які визначаються, в основному, відмінністю специфік гри на автоматі і приставці. Наприклад, замість необхідності кидати жетони, для додавання кредитів, можливостей продовження гри, в версії для приставки вводилося просто обмеження для числа продовжень. Приставка «Neo-Geo AES» була абсолютним лідером свого часу з технічної точки зору, єдиною її проблемою була її ціна - сама приставка і картриджі були дуже дорогими. Приставка, була бажаною для маси гравців, але так і не стала масовою.

«Neo-Geo CD», «Hyper Neo-Geo 64» и «Neo-Geo Pocket»[ред. | ред. код]

Початок 90-х років було найкращим часом для «SNK». Ігрові системи компанії не були масовими, але ніхто не оскаржував того, що вони були кращими. Задоволена статусом, компанія виробляє елітарну продукцію, SNK спочивала на лаврах. Саме в цій ситуації почалося падіння компанії, що завершилося не тільки втратою статусу технічного лідера, але і повним економічним фіаско - банкрутством. У той час як інші представники ігрової індустрії йшли до планомірного переходу від двомірних відеоігор до тривимірним «SNK» чомусь зволікала. На тлі нових ігрових систем від компаній «Panasonic», «Sega», «Sony» а пізніше «Nintendo», SNK залишалася вірною традиційної, двохмірної графіки. У 1994 році компанія випустила модернізовану версію ігрової приставки «Neo-Geo AES» - «Neo-Geo CD». Головною відмінністю нової ігрової приставки було наявність приводу для читання компакт-дисків. Ціна приставки залишалася досить високою, але вартість ігор для неї стала значно нижче. При тому, що «Neo Geo CD» отримала досить широке поширення, в ній був ряд недоліків, головним з яких був CD-привід. Швидкість читання дисків була низькою і тривале очікування завантажень ігор швидко стомлює. Виправити цей недолік мала модернізована версія «Neo Geo CD», яка з'явилася у продажу в 1995 році, називалася вона «Neo-Geo CD (Z)». Швидкість читання з диска була збільшена в два рази, але було вже занадто пізно що-небудь міняти в старій ігровий системі, балом тепер правили технічно більш досконалі ігрові приставки нового покоління. Через три роки після початку продажів виробництво «Neo-Geo CD (Z)» було зупинено. Ігрова приставка «Neo-Geo CD» була першим провалом «SNK», не стільки з комерційної точки зору, скільки з технічної. Технічна відсталість продукції стала характерною рисою для компанії, в період другої половини 90-х років.

Керівництво компанії було стурбоване проблемою технічного відставання ігрових систем, ігрові системи конкурентів удосконалювалися, потрібно було щось міняти. У 1997 році компанія представила нову розробку - ігровий автомат «Hyper Neo-Geo 64». На базі ігрового автомата, планувалося випустити ігрову приставку, як у випадку з «Neo-Geo MVS». Новий ігровий автомат працював з тривимірною графікою, але до моменту своєї появи, технічно вже не тільки не обганяв ігрові системи конкурентів, але навіть поступався їм. Для «Hyper Neo-Geo 64» вийшло всього сім ігор, це був черговий провал для «SNK».

У прагненні хоч якось зміцнитися на динамічному ринку ігрової індустрії компанія спробувала освоїти новий, для себе, його сектор - сектор портативних електронних ігрових систем. У 1998 році була випущена портативна ігрова система «Neo-Geo Pocket». Система мала чорно-білий екран, а через два місяці, лідер в цьому секторі ринку, компанія «Nintendo» випустила «Game Boy Color» з кольоровим екраном. В результаті нова ігрова система від SNK виявився такий же технічно застарілий, як «Neo-Geo CD» і «Hyper Neo-Geo 64». Перед тим, як завіса опустилася над SNK остаточно, компанія встигла випустити в 1999 році ігрову систему - модернізовану версію «Neo-Geo Pocket» - «Neo-Geo Pocket Color», яка перевершувала «Game Boy Color» за своїми можливостями. Початок продажів нової портативної системи обнадіювали, але за підсумками року вдалося зайняти лише 2% світового ринку ігрових портативних систем замість очікуваних 10%.

2001–2003: Банкротство та Playmore Corporation[ред. | ред. код]

Стан бізнесу на початку 2000-х погіршився, тоді компанія відмовилася від підтримки домашньої гральної консолі Neo Geo та Neo Geo World, які привели до незворотніх наслідків. Через це була скасована версія гри для Neo Geo Pocket Color, Puzz Loop (відома як Ballistic в Японії), яка була розроблена Mitchell Corporation і мала бути видана SNK у 2000 році.

Вони випустили пригодницькі, ритмічні та RPG ігри для Sega Saturn, PlayStation і Dreamcast, включаючи Shinsetsu Samurai Spirits Bushidō Retsuden, Athena: Awakening from the Ordinary Life, Koudelka і Cool Cool Toon. Однак ситуація не покращилася, оскільки вони не були хітовими.

У січні 2000 року поганий фінансовий стан SNK призвів до його придбання Aruze, компанії, відомої своїми машинами для патінко, і як материнська компанії іншої відеоігрової компанії SETA. Замість розробки відеоігор з використанням інтелектуальних властивостей SNK, вироблялися машини патінко, які представляли такі популярні серії, як King of Fighters. SNK не досягала значних успіхів на відеоігровому ринку, оскільки за деякою інформацією, Aruze навмисно недофінансовувала SNK.

SNK закрив усі американські операції 13 червня 2000 року.[3][4] Компанія продала права на розповсюдження в Північній Америці аркадних систем MVS і фотосистем Neo Print. Він також ліцензував північноамериканські локалізації деяких консольних релізів стороннім компаніям.

З низьким моральним духом і неясним майбутнім багато співробітників компанії залишили роботу. Деякі приєдналися до конкурента Capcom, а інші заснували розробника Dimps або навіть влаштувалися до Arc System Works (яка в 2015 році отримала права на Voltage Fighter Gowcaizer в рамках покупки колишніх активів Technōs Japan). Кавасакі разом з п'ятьма іншими колишніми керівниками SNK фінансували створення BrezzaSoft, яка продовжувала розробляти ігри Neo Geo, такі як The King of Fighters 2001. Спостерігаючи за кінцем компанії, засновник Ейкічі Кавасакі залишив SNK разом з іншими керівниками, щоб заснувати компанію під назвою Playmore 1 серпня 2001 року.[5][6]

30 жовтня 2001 року SNK подала заяву про банкрутство та виставила права інтелектуальної власності на свої франшизи на аукціон.[7][8][9][10][11] Ліцензії на виробництво ігор SNK і права на розробку франшиз були продані кільком іншим компаніям. Серед них: BrezzaSoft, яка створювала франшизу The King of Fighters у період з 2001 по 2002 рік, і Mega Enterprise, яка випустила Metal Slug 4.

Щоб повернути контроль над SNK, нова компанія Кавасакі, Playmore, 30 жовтня 2001 року успішно брала участь у торгах і отримала права інтелектуальної власності SNK. Потім компанія почала збільшувати свої активи та знову наймати колишніх співробітників SNK.

Щоб відновити свою присутність на відеоігровому ринку, Playmore придбала BrezzaSoft та її колишніх розробників SNK, а також японську компанію Noise Factory, розробника ігор для Neo Geo. Компанія Sun Amusement, японський дистриб'ютор комерційних ігор, була придбана SNK, щоб забезпечити компанії розповсюдження аркадних ігор в Японії. Міжнародні офіси були створені в Південній Кореї, Гонконгу та Сполучених Штатах під назвою SNK NeoGeo для комерційного, а пізніше і для споживчого розповсюдження ігор.[12] Усі придбані компанії були об’єднані в SNK Playmore, липня 2003 року, коли Playmore повернула права на використання назви SNK від Aruze.[13][14] У тому ж році SNK придбала ADK незабаром після того, як подала заяву про банкрутство. Раніше ADK була сторонньою компанією, яка була тісно пов’язана з SNK з кінця 1980-х років. Діяльність SNK Playmore в Японії вже багато в чому нагадувала оригінальну компанію: у SNK було багато співробітників, які пішли після подання заяви про банкрутство, але згодом, займали колишню посаду.

У жовтні 2002 року Кавасакі подав до суду на Aruze за порушення авторських прав, вимагаючи 6,2 мільярда японських ієн ($49 446 510) відшкодування збитків. Він зазначив, що Aruze продовжував використовувати інтелектуальну власність SNK після того, як Playmore знову її придбала. У січні 2004 року окружний суд Осаки ухвалив попереднє рішення на користь SNK Playmore, присудивши йому 5,64 мільярда ієн (44 980 374 доларів).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Original site SNK Corporation of America. snkusa.com (англ.). 18 квітня 1998. Архів оригіналу за 18 квітня 1998. Процитовано 4 серпня 2023.
  2. ↑ About US at an archived version of the official SNK Corporation of America website. snkusa.com (англ.). 5 жовтня 1999. Архів оригіналу за 5 жовтня 1999. Процитовано 4 серпня 2023.
  3. ↑ Gantayat, Anoop (9 червня 2000). SNK Closing Its Doors. IGN (англ.). Процитовано 21 червня 2023.
  4. ↑ Gantayat, Anoop (13 червня 2000). SNK Confirms US Closure. IGN (англ.). Процитовано 21 червня 2023.
  5. ↑ Corporate Information. SNK. Процитовано 30 листопада 2016.
  6. ↑ Press Release – SNK Playmore. SNK Playmore (англ.). 8 листопада 2013. Архів оригіналу за 8 квітня 2016. Процитовано 3 вересня 2023.
  7. ↑ SNKフォーエバー. エス • エヌ • ケイ. 29 жовтня 2001. Архів оригіналу за 2 червня 2002. Процитовано 29 жовтня 2023.
  8. ↑ SNK FOR EVER. SNK. 29 жовтня 2001. Процитовано 12 листопада 2023.
  9. ↑ SNK Waves Goodbye. IGN (англ.). 30 жовтня 2001. Процитовано 12 листопада 2023.
  10. ↑ Seyoon Park, Andrew (29 жовтня 2001). SNK Corporation closes its doors. GameSpot (англ.). Архів оригіналу за 2 листопада 2001. Процитовано 10 липня 2023.
  11. ↑ [1] [Архівовано 2019-08-06 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Neo Geo Group Company Info. www.snkneogeo.co.jp (яп.). Архів оригіналу за 6 жовтня 2002. Процитовано 3 вересня 2023.
  13. ↑ 社名変更のお知らせ. SNK Playmore (яп.). 2003-07. Архів оригіналу за 25 листопада 2005. Процитовано 31 жовтня 2023.
  14. ↑ Change of our Company Name. SNK Playmore (англ.). 7 липня 2003. Архів оригіналу за 4 серпня 2003. Процитовано 3 вересня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: SNK


Сабреддіт (англ.) · Twitter
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=SNK&oldid=41389215