Самосил
| Самосил | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Губоцвіті (Lamiales) |
| Родина: | Глухокропивові (Lamiaceae) |
| Підродина: | Ajugoideae |
| Рід: | Самосил (Teucrium) L. |
| Типовий вид | |
| Teucrium fruticans L.
| |
| Синоніми[1] | |
|
Список
| |
 Вікісховище: Teucrium
| |
Самосил[2][3] (Teucrium) — рід рослин з родини глухокропивові (Lamiaceae); має космополітичне поширення.
Назва[ред. | ред. код]
Назва пов'язане з сила, посилення; назва, очевидно, зумовлена в'яжучими та іншими лікувальними властивостями цеї рослини[4].
Види[ред. | ред. код]
У світі приблизно 260 видів[5]. В Україні зростають: самосил звичайний (Teucrium chamaedrys), самосил кримський (Teucrium krymense), самосил гірський (Teucrium montanum), самосил сивий (Teucrium polium), самосил часниковий (Teucrium scordium)[2].
Опис[ред. | ред. код]
Самосили можуть зростати у формі трав або напівкущиків, з кореневищами або столонами. Стебла прямостійні або висхідні, прості або гіллясті від основи. Листки прості, на ніжках або майже сидячі, від серцеподібних до ланцетоподібних. Суцвіття 2–6-квіткові. Горішки (або ж схізокарпії) зворотно-яйцеподібні, голі, від гладких до сітчастих[5].
Поширення[ред. | ред. код]
Має космополітичне поширення[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Teucrium L. Plants of the World Online. Royal Botanic Gardens, Kew. 2022. Процитовано 5 грудня 2022.
- ↑ а б Teucrium // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 300. (рос.)(укр.)
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — С. 174. — ISBN 966-00-0785-X.
- ↑ а б Flora of China. Процитовано 10.01.2020. (англ.)
- ↑ Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 10.01.2020. (англ.)
|
|
Це незавершена стаття про глухокропивові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |