Очікує на перевірку

Talgo

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Talgo
Галузь промисловості Вагонобудування
Дата створення / заснування 1942
Логотип
Зображення
Засновник Alejandro Goicoechead
Виконавчий директор Gonzalo Urquijo Fernández de Araozd[1]
Країна  Іспанія[2]
Член у Union des Industries Ferroviaires Européennesd[3]
Організаційно-правова форма Sociedad limitadad і анонімне товариство[d][2]
Власник Trilantic Capital Partnersd
Розташування штаб-квартири Лас-Росас-де-Мадрид і Las Rozas de Madrid[d][2]
Продукція пасажирський поїзд, електропоїзд і дизель-поїзд
Кількість підписників у соціальних мережах 2961
Офіційний сайт
CMNS: Talgo у Вікісховищі

Talgo (Тальго, повна назва — Patentes Talgo, SAU) — іспанська вагонобудівна компанія, що спеціалізується на виробництві міжміських, стандартних та високошвидкісних пасажирських поїздів з вагонами зчленованої конструкції. Слово TALGO є іспанською абревіатурою T ren A rticulado L igero G oicoechea O riol, що перекладається як Зчленований Легкий Поїзд Гойкоечеа та Оріоля (прізвища засновників компанії), і разом з назвою компанії є назвою серії зчленованих поїздів, що випускаються їй, а також використовується іспанським залізничним оператором RENFE для позначення міжміських залізничних рейсів, що обслуговуються цими поїздами.

Відмінною конструктивною особливістю поїздів Talgo є використання легких вагонів невеликої довжини та висоти, сполучених між собою за принципом постійного формування через розташовані між вагонами загальні одновісні колісні блоки з індивідуальними для кожного колеса осями. Частина поїздів випускається як потяги локомотивної тяги, а частина — як електропоїзди та дизель-поїзди з аналогічними проміжними вагонами та головними моторними вагонами без пасажирського салону, подібними до односторонніх локомотивів.

Історія

[ред. | ред. код]

Компанія «Patentes Talgo» була вперше зареєстрована в 1942 році. Алехандро Гойкоечеа та Хосе Луїс Оріоль є засновниками компанії [4].

У березні 2007 року «Talgo» продала свою фінську дочірню компанію з виробництва рухомого складу «Talgo Oy» фінським інвесторам. Компанія, якою «Talgo» володіла всього сім років, повернулася до своєї колишньої назви «Transtech Oy». Компанія витрачає від 10 до 12% доходів на дослідження та розробки[5] , але основним джерелом доходу є іспанський залізничний оператор Renfe [6].

«Talgo» зробив первинну публічну пропозицію на Мадридській фондовій біржі у травні 2015 року. Під час IPO компанія була оцінена в 1270000000 євро [7].

У липні 2015 року компанія «Talgo» заявила про свій намір відправити поїзд серії 9 до Індії за свій рахунок як демонстрацію на залізничному маршруті Мумбаї — Делі. [8]

Конструкція

[ред. | ред. код]

Поїзди Talgo найбільш відомі своїми залізничними пасажирськими вагонами нестандартної конструкції, в яких використовуються проміжні візки, запатентовані «Talgo» в 1941 році, аналогічні до раннього візка Якобса[en], але при цьому мають по одному колесу замість двох.

Колеса встановлені попарно, але не з'єднані віссю, а візки розподілені між вагонами, а не є під окремими вагонами. Це дозволяє залізничному вагону повертати на вищій швидкості з меншою кількістю коливань. Оскільки вагони не монтуються безпосередньо на колісні візки, вони легше ізолюються від дорожнього шуму та вібрацій. Поїзди «Talgo», оснащені осями змінної колії[en], можуть при проходженні через спеціальні пункти зміни колії на ходу змінювати відстань між коліями при переході з однієї колії на іншу — наприклад, на іберійську колію 1668 мм/ європейську колію 1435 мм на перетині іспано-французького кордону. [9]

В 1980 році у серії «Talgo» з'явився поїзд із кузовом, що нахиляється. Поїзд природно нахиляється всередину на поворотах, що дозволяє йому рухатися в них швидше, не завдаючи дискомфорту пасажирам. Система нахилу повертається навколо верхньої частини підвісних колон над візками, що частково компенсує вплив бокового прискорення під час проходження поворотів.

Варіації

[ред. | ред. код]

Talgo I

[ред. | ред. код]
Креслення моторного головного вагона «Talgo I»

«Talgo I» був побудований в 1942 році в Іспанії. Дизель-поїзд складався з восьми вагонів, включаючи головний моторний вагон тепловозного типу без пасажирського салону та сім зчленованих пасажирських вагонів, останній з яких був хвостовим та мав оглядовий салон з торцевими дверима ззаду. Оскільки хвостовий вагон у відсутності кабіни управління, а рами вагонів були асиметричні і мали форму трикутника, дизель-поїзд міг рухатися магістралі лише у напрямі і вимагав обороту на кінцевих станціях, а рух заднім ходом допускалося лише за маневрах. Вагони були побудовані в майстерні «Hijos de Juan Garay» в Оньяті, а головний моторний вагон був побудований в майстернях «Compañía de Norte» у Вальядоліді [10]. Його було побудовано як прототип і використовувався для встановлення кількох рекордів швидкості на залізниці. [5] Перше випробування відбувся між Мадридом та Гвадалахарою, у жовтні 1942 року. [11]

Talgo II

[ред. | ред. код]
Поїзд Talgo II

Вагони та тепловози «Talgo II» були побудовані в 1950 році на заводі American Car and Foundry Company[en] (ACF) у США під керівництвом іспанських інженерів. Для цих поїздів було створено спеціальні однокабінні (односторонні) тепловози серії 350 з електричною передачею, зібрані ACF з використанням електричних компонентів, виготовлених General Electric. Як і Talgo I, вагони поїзда мали асиметричні рами кузовів, а поїзд був призначений для руху магістральними шляхами тільки в одному напрямку і вимагав обороту на кінцевих станціях, оскільки причеплення локомотива допускалося лише з одного кінця, а з протилежного був хвостовий вагон із оглядовим панорамним склінням на кінці.

«Talgo II» перевозив більшу частину пасажирів франшизи «Jet Rocket» між Чикаго та Пеорією, штат Іллінойс, після введення в експлуатацію залізниці Chicago, Rock Island and Pacific Railroad[en] в 1956 році. Пізніше були представлені інші вагони, і дійсно, останній тип «Jet Rocket» нагадував майбутній Talgo III. [12] New York Central Railroad випробувала потяги до 1958 року, але відмовилась від них.

«Talgo II» також був побудований для залізниці New York, New Haven and Hartford Railroad[en] для поїзда "Джон Квінсі Адамс[en]" з Нью-Йорка до Бостону, штат Массачусетс, і залізниці Бостон — Мен[en] для поїзда "Швидкісний торговець[en]", що курсує між Бостоном, штат Массачусетс, і Портлендом, штат Мен. [13] Незабаром після цього поїзди Talgo II почали курсувати в Іспанії та успішно експлуатувалися до 1972 року. [10]

Talgo III

[ред. | ред. код]
Поїзд Talgo III

Вагони та тепловози «Talgo III» надійшли в 1964 році. Порівняно з попередниками, вагони стали довшими. Починаючи з цієї серії, рами вагонів поїздів стали симетричними, що допускало рух вагонів в обох напрямках на високій швидкості, а поїзд став звичайним поїздом локомотивної тяги, що допускав зміну та обіг локомотива. Вагони Talgo III стали значно довшими за попередників, хоча були короткими в порівнянні з вагонами звичайних поїздів. Для водіння поїздів були випущені тепловози серій 352 з однією кабіною машиніста та серій 353 з двома кабінами машиніста, які мали схожий дизайн та габарити, але не були прив'язані до складу, як тепловози серії 350 для поїздів Talgo II. Пізніше поїзди стали експлуатуватися з іншими типами локомотивів. Пізніше поїзди стали експлуатуватися і з іншими типами локомотивів, і оскільки частина з них не мала системи електропостачання вагонів, для поїздів було побудовано спеціальні незчленовані вагони-електростанції, які також використовувалися на стоянках для електропостачання поїзда при відчепленому локомотиві.

«Talgo III/RD» був оснащений осями зі змінною шириною колії, і це дозволило 1 червня 1969 ввести перший наскрізний поїзд між Барселоною і Женевою (Catalan Talgo[en]), незважаючи на різницю у ширині колії .[5][14] Таке ж обладнання використовувалося для барселонського поїзда Talgo, який почав функціонувати 26 травня 1974 як перший в історії наскрізний поїзд, що курсує між Барселоною і Парижем. [15]

Talgo Pendular

[ред. | ред. код]
Поїзд Talgo Pendular (Talgo VI)

«Talgo Pendular» («Talgo IV» та «Talgo V», також «VI» та «Talgo 200» або 6-го покоління), представлений в 1980 році, був створений як поїзд із природним нахилом, використовуючи пасивну систему, яка нахиляє вагони без необхідності в електронних датчиках або гідравлічному обладнанні[6]. Колеса встановлені на осі, а поверх розташовані стійки підвіски. Вагони прикріплені до верхньої частини підвісних колон та нахиляються, коли поїзд проходить поворот.

З 1988 році «Talgo Pendular» використовувався в США оператором Amtrak на лінії Бостон - Нью-Йорк у Сполучених Штатах та на лініях Deutsche Bahn у Німеччині. Пробні комерційні перевезення «Talgo» в США почалися в 1994 між Сіетлом і Портлендом, а з 1998 різні поїзди використовувалися в поїздах Amtrak Cascades з Ванкувера (Британська Колумбія) на південь до Сіетлу (штат Вашингтон), продовжуючи рух на південь через Портленд до Юджину (штат Орегон). [16]

П'ять поїздів «Talgo IV» використовувалися в Аргентині на залізниці Генераль Рока[en], проте з тих пір вони були замінені рухомим складом CRRC Dalian[en], і станом на 2015 їхнє майбутнє залишається невизначеним. [17]

Поїзди серії «Talgo 200» також використовуються в Казахстані для нічного поїзда Алмати – Нур-Султан. [18]

Talgo VII

[ред. | ред. код]
Поїзд Talgo VII

«Talgo VII», представлений з 2000 року, використовується як локомотивний поїзд, а також проміжні вагони для «Talgo 250[en]», «Talgo 350[en]» і «Talgo XXI». Вагони аналогічні «Pendular Talgo», але мають гідравлічну гальмівну[en] систему з повітряним керуванням та живлення від електричного кабелю локомотива замість дизель-генераторів у кінцевих вагонах. Поїзди «Talgo VII» мають вагон з двома парами коліс у середині складу, як у випадку з попередніми поїздами «Talgo». Решта вагонів у складі мають одну пару коліс. [19]

Talgo VIII

[ред. | ред. код]
Поїзд Talgo VIII

Пасажирські поїзди VIII серії аналогічні до серії VII, але кінцевий вагон з дизель-генератором на одному кінці поїзда має кабіну управління для можливості роботи за схемою «тяги-штовхай» без перечеплення локомотива на іншому кінці поїзда, і кінцевий двовісний візок. Ці поїзди призначені для північноамериканського ринку. В 2009 році Тальго уклав угоду про будівництво виробничого підприємства у Вісконсіні, яке спочатку поставило б два 14-вагонні поїзди для служби «Amtrak» «Hiawatha Service[en]», поки проект не було скасовано. Компанія висловила сподівання, що завод пізніше використовуватиметься для будівництва поїздів для інших залізничних проектів у США. [20][21]

На початку 2010 року Міністерство транспорту штату Орегон оголосило, що воно провело переговори про купівлю двох 13-вагонних поїздів для використання в Тихоокеанському залізничному коридорі північного заходу між Юджином і Ванкувером. [22] Ці поїзди були виготовлені у Вісконсіні та поставлені в 2013 році. Нині працюють у коридорі Каскадс на північному заході Тихого океану. Вони були інтегровані з п'ятьма складами, що знаходяться в регулярній експлуатації. [23] Поїзди серії 8 пропонують пасажирам багато сучасних зручностей, включаючи високошвидкісний Wi-Fi, відкидні сидіння та бістро з повним спектром послуг.

В 2014 році штат Мічиган висловив зацікавленість в експлуатації «Talgo 8», що не використовуються, для свого сервісу Amtrak Wolverine[en]. [24] Через три роки Amtrak запропонувала орендувати або купити вагони, що не використовуються, після аварії поїзда у Вашингтоні в 2017 році. Зрештою, два потяги були продані до Нігерії для використання у метрополітені Лагосу[en]. [25]

Talgo 9 (Стриж)

[ред. | ред. код]
Поїзд Talgo IX «Стриж» на вокзалі у Берліні
Докладніше: Стриж (поїзд)

Ця серія, розроблена для Росії та Казахстану, відрізняється ширшим кузовом та колісними парами. Існує три версії, з колісними парами фіксованої ширини 1520 мм, з колісними парами змінної ширини 1520/1435 мм та колісними парами змінної ширини 1520/1676 мм. У Росії перші дві версії використовуються на лінії Берлін — Москва, Санкт-Петербург — Москва — Самара.

Останній успішний тестовий запуск серії Talgo 9 було завершено в Індії 10 вересня 2016 року. [26]

Talgo 250 HSR

[ред. | ред. код]
Електропоїзд Talgo 250 (серія 130 Renfe)
Докладніше: Renfe Class 130

«Talgo 250» — двосистемний електропоїзд (змінного і постійного струму), оснащений з осями шириною колії, що змінюється. Це дозволяє використовувати поїзди на високошвидкісних лініях європейської колії та звичайних лініях широкої іберійської колії. Поїзд «Talgo 250» складається з двох головних моторних вагонів електровозного типу, що не мають пасажирського салону і спираються на два власні двовісні візки, і 11 проміжних вагонів Talgo VII. Цей клас був розроблений для RENFE (класифікується як S-130). [27] Один склад (клас 730 RENFE) потрапив в аварію у Сантьяго-де-Компостела 24 липня 2013 року.

В 2009 році Узбекистанські залізниці замовили два електропоїзди «Talgo 250» російської колії, що отримали назву Afrosiyob. Перший поїзд прибув до Ташкента у липні 2011 року. [28]

Talgo 250 Hybrid

[ред. | ред. код]
Дизель-електропоїзд Talgo 250 Dual (серія 730 Renfe)

«Talgo 250 Hybrid» — двосистемний дизель-електропоїзд, оснащений осями зі змінною шириною колії. Конструктивно поїзд заснований на конструкції звичайного електропоїзда «Talgo 250», але замість кінцевих пасажирських вагонів за головними знаходяться дизель-генераторні вагони без пасажирського салону, які по висоті схожі з головними через більшу масу спираються з боку головного вагона не на одновісний, а на двовісний візок. Т аким чином, поїзд може працювати на неелектрифікованих лініях. Поїзд «Talgo 250 Hybrid» складається з двох головних моторних вагонів електровозного типу, двох технічних кінцевих вагонів з дизель-генераторами та дев'яти проміжних вагонів «Talgo VII». Поїзди були розроблені для «RENFE» та спочатку класифікувалися як S-130H, пізніше як S730. Вони перебудовані з поїздів «Talgo 250». [29]

Talgo 350 HSR

[ред. | ред. код]
Електропоїзд Talgo 350, який використовується для високошвидкісних перевезень AVE Мадрид — Валенсія
Докладніше: Renfe Class 102

«Talgo 350» введений в експлуатацію як «Renfe AVE Class 102», що знаменує вихід компанії на ринок виробництва високошвидкісних поїздів. Випробування прототипу розпочалися в 1994 році [10], і з 22 грудня 2007 року поїзди «Talgo 350» працювали з максимальною комерційною швидкістю 330 км/год на лініях Мадрид — Барселона та Мадрид — Вальядолід. Ця серія поїздів досягаєти швидкості 350 км/год, хоча існуючі лінії та комерційні служби що обмежують швидкість до 330 км/год. [30][31] Потяг складається з двох моторних вагонів електровозного типу і проміжних вагонів «Talgo VII» з покращеними гальмами та додатковою основною підвіскою. [19]

Talgo XXI HSR

[ред. | ред. код]
Дизель-поїзд Renfe class 355 / Talgo XXI / Talgo BT

«Talgo XXI» — досвідчений високошвидкісний дизель-поїзд, який працює двотактно з одним або двома моторними вагонами тепловозного типу та проміжними вагонами «Talgo VII». На відміну від поїздів Talgo 250 і 350, моторний вагон поїзда Тальго 21 має тільки один тяговий двовісний візок спереду, а ззаду розташований спільний з пасажирським вагоном одновісний візок. Проектна північноамериканська версія оснащена чотиривісними моторними вагонами відповідно до правил Сполучених Штатів FRA. На сьогодні побудовано лише один поїзд, який відповідає європейським стандартам UIC.[32] «Talgo» повідомив, що «Talgo XXI» досяг 256 км/год на високошвидкісній експериментальній лінії Ольмедо — Медіна-дель-Кампо 9 липня 2002 року. [33] Після пробних запусків поїзд був проданий іспанському управлінню інфраструктури ADIF як вимірювальний потяг для високошвидкісних ліній.

Talgo AVRIL HSR

[ред. | ред. код]
Електропоїзд Talgo AVRIL на Міжнародній виставці InnoTrans, Німеччина 2012

Нещодавно компанія Talgo розробила потяг, відомий як «AVRIL» (Alta Velocidad Rueda Independiente Ligero — легке високошвидкісне незалежне колесо), призначений для швидкості 380 км/годину. [34] Система використовує тягу під підлогою в передніх і задніх вагонах, а проміжні вагони мають систему Talgo Pendular. Починаючи з етапу концепції в 2009 році, концепт мав динамічні випробування в іспанській високошвидкісній мережі в 2014 році [35] і був затверджений у травні 2016 року. У листопаді 2016 року «Talgo AVRIL HSR» виграв свій перший великий контракт у Середземноморському коридорі[en] в Іспанії, і його сполучення з Парижем. [36]

Talgo Egypt

[ред. | ред. код]

В 2021 році Єгипет замовив нові потяги Talgo.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://elpais.com/economia/2021-03-18/talgo-nombra-nuevo-consejero-delegado-a-gonzalo-urquijo-en-sustitucion-de-jose-maria-oriol.html
  2. ↑ а б в Global LEI index
  3. ↑ http://www.unife.org/about-us/members.html
  4. ↑ Talgo (PDF). railgrup.net (архив). 25 квітня 2012. Архів оригіналу (PDF) за 25 квітня 2012. Процитовано 29 липня 2021.
  5. ↑ а б в Guillén, Mauro F. (2001). The Limits of Convergence. Princeton, New Jersey: Princeton University Press. с. 104. ISBN 0-691-05705-2. Процитовано 4 травня 2020 — через Internet Archive. Talgo III RD.
  6. ↑ а б Guillén, Mauro F. (2005). The Rise of Spanish Multinationals. Cambridge University Press. ISBN 9780521847216. Архів оригіналу за 1 травня 2022. Процитовано 7 травня 2008 — через Google Books.
  7. ↑ 2015-05-07T14:00:00. IPO values Talgo at €1·27bn. Railway Gazette International (англ.). Архів оригіналу за 30 липня 2021. Процитовано 30 липня 2021.
  8. ↑ Dhoot, Vikas (24 липня 2015). Train from Spain: Government considering Talgo proposal to run trial runs of faster trains trains between Mumbai, Delhi. Economic Times. New Delhi. Архів оригіналу за 1 травня 2022. Процитовано 24 липня 2015.
  9. ↑ Gauge changing. Архів оригіналу за 6 травня 2022. Процитовано 1 травня 2022.
  10. ↑ а б в Historia de Talgo. www.talgo.com. Архів оригіналу за 22 травня 2010. Процитовано 15 червня 2010.
  11. ↑ Historie. www.talgo.de. Архів оригіналу за 6 лютого 2012. Процитовано 3 жовтня 2014.
  12. ↑ (1) The Jet Rocket. Streamliner Memories. 1 березня 2013. Архів оригіналу за 13 травня 2020. Процитовано 12 травня 2020.
    (2) EMD LWT12 locomotive No. 1 (serial number 20826) pulling the Jet Rocket train on the Chicago, Rock Island and Pacific Railroad. c. 1956. Архів оригіналу (photograph) за 4 травня 2020. Процитовано 4 травня 2020 — через Flickr.
  13. ↑ Kirkland, John F. (November 1985). The Diesel Builders Volume 1: Fairbanks-Morse and Lima-Hamilton. Interurban Press. ISBN 0-916374-69-6.
  14. ↑ "Stop Press" (changes taking effect). Cooks Continental Timetable (June 1969 edition), p. 6; also pp. 71, 106. London: Thomas Cook Publishing.
  15. ↑ "Barcelona Talgo". Thomas Cook Continental Timetable (June 1975 edition), p. 466. Thomas Cook Publishing.
  16. ↑ TALGO AMERICA - History. www.talgoamerica.com. Архів оригіналу за 25 червня 2008. Процитовано 7 травня 2008.
  17. ↑ ¿Traslado al cementerio? [Архівовано 1 липня 2017 у Wayback Machine.] - Cronica Ferroviaria, 5 May 2015.
  18. ↑ [1] Kazakhstan Buys Two Talgo Trains, International Railway Journal (1 December 2000)
  19. ↑ а б Talgo 7. Christian Torrego, 2002-2003 (Translation by P.L. Guillemin, April 2003). Архів оригіналу за 3 квітня 2009. Процитовано 29 грудня 2008.
  20. ↑ Wisconsin wants Talgo trains. Railway Gazette International. 21 липня 2009. Архів оригіналу за 19 грудня 2009. Процитовано 15 грудня 2009.
  21. ↑ History: North American Milestones. Talgo America. Архів оригіналу за 26 грудня 2010. Процитовано 15 грудня 2009.
  22. ↑ ODOT purchases passenger trains. Архів оригіналу за 31 травня 2010. Процитовано 28 лютого 2010.
  23. ↑ Oregon's new trains, new schedule begin Jan. 6. Архів оригіналу за 15 вересня 2015. Процитовано 22 березня 2015.
  24. ↑ Amtrak's Detroit-Chicago trip to get faster, plusher with upgrades. The Detroit News. 15 вересня 2014. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 22 жовтня 2014.
  25. ↑ Never-used Talgo trainsets find buyer in Africa. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 1 травня 2022.
  26. ↑ Superfast Talgo train to run from Delhi to Mumbai in 12 hours in final test run. The Economic Times. Архів оригіналу за 1 травня 2022.
  27. ↑ Productos Talgo. www.talgo.com. Архів оригіналу за 18 квітня 2008. Процитовано 7 травня 2008.
  28. ↑ Uzbekistan Temir Yollari Talgo 250 - Ferropedia. ferropedia.es. Архів оригіналу за 3 липня 2017. Процитовано 6 квітня 2018.
  29. ↑ Talgo 250 (PDF). www.talgo.com. Архів оригіналу (PDF) за 15 вересня 2011. Процитовано 28 серпня 2011.
  30. ↑ Railway Technology - Spain's Great Rail Race - High-Speed Train Lines. www.railway-technology.com. 29 липня 2007. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 7 травня 2008.
  31. ↑ Talgo evolves its unique design for ultra high speed. (High Speed: Spain). - International Railway Journal | HighBeam Research. highbeam.com. 1 жовтня 2002. Архів оригіналу за 9 квітня 2016.
  32. ↑ TALGO AMERICA - Talgo XXI. www.talgoamerica.com. Архів оригіналу за 24 червня 2008. Процитовано 7 травня 2008.
  33. ↑ Talgo: History. www.talgo.com. Архів оригіналу за 18 квітня 2008. Процитовано 2 червня 2008.
  34. ↑ Talgo's 380 km/h Avril train to take on the airlines. Railway Gazette International. 27 липня 2009. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 1 травня 2022.
  35. ↑ Puente, Fernando (9 вересня 2014). Talgo Avril starts dynamic testing. railjournal.com. Архів оригіналу за 19 серпня 2017. Процитовано 6 квітня 2018.
  36. ↑ Talgo wins the most important high-speed tender in Europe. Talgo. Процитовано 19 серпня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Talgo
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Talgo&oldid=43106287