The White Stripes

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
The White Stripes
Меґ Вайт и Джек Вайт на фестивалі Primavera Sound у Барселоні, Іспанія, у 2007 році
Меґ Вайт и Джек Вайт на фестивалі Primavera Sound у Барселоні, Іспанія, у 2007 році
Основна інформація
Жанри Альтернативний рок
Гаражний рок
Панк-блюз
Блюз-рок
Роки 19972011
Країна США
Мова Англійська
Лейбли Warner Bros. Records
V2 Records
Third Man Records
Sub Pop
Sympathy for the Record Industry
Italy Records
Колишні
учасники
Джек Вайт
Меґ Вайт
Інші
проекти
The Raconteurs
The Dead Weather
The Upholsterers
The Go
Goober & the Peas
Beck
The Dirtbombs
Soledad Brothers
Головна сторінка

The White Stripes (МФА: [ðə ˈwaɪt ˈstraɪps] ; укр. «Білі смужки») — американський рок-дует утворений у 1997 році в Детройті, штат Мічиган. Гурт складався з двох осіб: Джек Вайт (композитор, гітарист, піаніст і вокаліст) та Меґ Вайт (барабанщиця, перкусіоністка та бек-вокалістка). Іноді у піснях використовуються й інші інструменти: калімба, губна гармоніка, банджо

Історія групи[ред.ред. код]

Створення гурту[ред.ред. код]

Джек Вайт (Справжнє ім'я Джон Ґілліс) народився у 1975 році, в 5 років вперше сів за барабани, а у 16 почав освоювати гітару. Його перша гітара була саморобна з фанери. Після школи він планував вcтупити до флоту або навіть стати священиком, але врешті решт влаштувався драпіювальником у меблеву майстерню. До створення «The White Stripes» Джек також грав на гітарі у гуртах «The Go», «Goober And The Peas», «Upholsterers» (останній теж складався з 2 осіб). Джек зустрів Меґ у ресторані «Memphis Smoke» де вона працювала, а він приходив туди читати вірші. Вони одружилися 21 вересня 1996 року. Меґ ніколи не збиралась виступати на сцені. За словами Джека, одного разу він попросив її підіграти під час репетиції і це прозвучало неочікувано вдало. У 1997 році за підтримки компанії звукозапису Italy Records вони випустили 7-ми дюймовий сингл — «Let's Shake Hands», незабаром вийшов і другий — «Lafayette Blues».

The White Stripes (1999)[ред.ред. код]

Докладніше: The White Stripes (альбом)

У березні 1999 року White Stripes випустили сингл «The Big Three Killed My Baby», після чого вони випустили дебютний альбом «The White Stripes». Перший альбом не приніс гурту великої популярності. Через деякий час можна було сказати що це була найжорсткіша платівка у їхній творчості. The White Stripes — дует, тому на записах відсутня бас-гітара, але натомість присутня відмінна жорстка гітара Джека та примітивні, але абсолютно доречні барабанні партії Меґ. Саме відсутність басу та спрощені барабанні партії стали візитною карткою гурту.

«Без Меґ зникне шарм White Stripes. Вона наївне дитя, але при цьому колотить по барабанам з люттю пещерної людини» (З інтерв'ю Джека журналу Rolling Stone, жовтень 2005).

Значна частина альбому — жорсткі, енергійні риффові номери, серед яких «Screwdriver» (перша спільна пісня Джека та Меґ), «Astro», «Cannon», «When I Hear My Name». «The Big Three Killed My Baby» стала своєрідним «гімном» Джека.

«Я просто терпіти не можу автомобілі, я вважаю що це найгірша діра для викидання грошей і найстрашніший мханізм для вбивства за всі часи…» (З інтерв'ю Джека журналу Maximumrocknroll, кінець 2000).

«Бойовики» перемежовувалися м'якими баладами з використанням слайд-гітари — «Suzy Lee», «I Fought Piranhas». В альбомі є кавери Роберта Джонсона «Stop Breaking Down» та Боба Ділана «One More Cup Of Coffee» (треба помітити, що и Джек, и Меґ є фанатами Боба Ділана та інколи грають на концертах інші його пісні — «Isis» та «Love Sick», а у 2004 Джек Вайт і Боб Ділан заграли блюз з альбому Elephant «Ball And Biscuit»)


White Stripes в задній кімнаті клубу Shinjuku Jam, Токіо, в їх першому турне по Японії.

De Stijl (2000)[ред.ред. код]

Докладніше: De Stijl

De Stijl (з гол. «Стиль») — другий студійний альбом гурту випущений під лейблом «Sympathy for the Record Industry» 20 червня 2000 року. Назва альбому походить від назви мистецької течії в Голландії, приклад якої можна побачити на обкладинці альбому, де учасники групи стоять на фоні ліній та прямокутників червоного, чорного та білого кольорів. Альбом був присвячений дизайнеру та архітектору Герріту Рірвельду та блюз-виконавцю Сліпому Віллі Мактеллу. The White Stripes набирають популярність і їх музику транслюють на британських радіостанціях The Daily Telegraph, The Sun і навіть Radio 4's, які славляться своїми консервативними поглядами на музику. Альбом, який супроводжує сингл з жорстким блюзовим номером «Hello Operator», стає новим кроком у розвитку The White Stripes: починають активніше використовуватися студійні накладання (наприклад, гітари та піаніно у «Truth Doesn't Make A Noise» — на всіх інструментах грає Джек), стає більше блюзу («Little Bird», «Death Letter»). Репертуар групи збагачується зразково-мелодійним хітом «You're Pretty Good Looking», баладою «Apple Blossom» та однією з найкращих на той час мелодій мелодій Джека Вайта — баладою «Sister, Do You Know My Name».

«Спочатку я не міг повірити тому, що людям подобається наша музика. Однак ми не плескали в долоні від радості, а скоріш хвилювалися через велику відповідальність, яку самі взяли собі на плечі» (З інтерв'ю Джека журналу Rolling Stone, жовтень 2005).

De Stijl досяг 38 позиції у Top Independent Albums chart журналу Billboard у 2002 році. Пісня «Why Can't You Be Nicer To Me» була використана у мультсеріалі Сімпсони в епізоді «Judge Me Tender».


White Blood Cells (2001)[ред.ред. код]

Докладніше: White Blood Cells

White Blood Cells — третій студійний альбом випущений 3 липня 2001 року на CD та 12-дюймових платівках. Серед критиків він справив свого роду ефект розірвавшоїся бомби. Чимало фанатів, не дивлячись на те, що справжній успіх прийшов до The White Stripes з альбомом «Elephant», вважають роботу 2001 року найкращою. Музика стала ще різноманітніше, у платівці поєднуються та зливаються багато різних стилів: від звичайного для The White Stripes енергійного блюз-року да кантрі («Hotel Yorba»), ліричного фолку («We're Gonna Be Friends»), і навіть пост-панку («The Union Forever»). Головними хітами альбома стали «Dead Leaves and the Dirty Ground» и «Fell in Love with a Girl»

«Єдине, що важливо, ми не хочемо аби всі пісні звучали однаково та аби новий альбом не був схожий на попередній. Не бути ж все життя двохаккордовою гараж-роковою групою» (З інтерв'ю Джека liveDaily, 2001).

Альбом був номінований на премію журналу NME, як найкраща платівка року, а журнал Q додав їх до списку «50 груп які треба побачити перед смертю». Альбом зайняв 61 позицію у рейтингу Billboard 200.


The White Stripes дають імпровізований виступ для шанувальників в автобусі в Вінніпезі, 2007 рік

Elephant (2003)[ред.ред. код]

Докладніше: Elephant

Четвертий альбом групи, «Elephant», вийшов у 2003 році на CD та вінілі. Критики вважають цю роботу найкращою за всю історію групи. Альбом став двічі платиновим у Британії та платиновим у США. Пісня «Seven Nation Army» стала суперхітом і група нарешті стала відома широким прошаркам населення. Альбом був записаний за два тижні и 6 тисяч фунтів стерлінгів на студії Toe Rag Studios, де відсутні інструменти молодше 1963 року, що придає їм особливе звучання. Заради збереження «рок-н-рольного духу» Джек принципіально не користувався цифровою обробкою звуку. Музика стала ще різноманітніше, ніж на «White Blood Cells». У піснях Seven Nation Army та The Hardest Button To Button була використана педаль ефектів Digitech Whammy для створення звучання бас-гітари; окрім них стали хітами кавер-версія пісні Берта Бакарака «I Just Don't Know To Do With Myself» та вокальній дебют Меґ — акустична балада «In The Cold Cold Night». В комічному кантрі-діалозі «It's True That We Love One Another», завершаючого альбом, прийняла участь одна з улюблених кантрі-співачок Джека Холлі Голайтлі.


Get Behind Me Satan (2005)[ред.ред. код]

Докладніше: Get Behind Me Satan

Get Behind Me Satan — п'ятий альбом групи. Несподіваний та незрозумілий багатьма, він вважається однією з найбільш недооцінених та потребуючих уваги платівок группи. Get Behind Me Satan применшує вплив панк-музики, гаражного року і блюзу, раніше домінуючі в альбомах The White Stripes. Граючи на інструментах, що відрізняються від попередніх альбомів, фронтмен групи, Джек Уайт замінює електрогітару на фортепіано, мандоліну і акустичну гітару майже у всіх піснях. Починаючись риффовим хітом «Blue Orchid», альбом продовжується піснею «The Nurse», кантрі-номерами «Little Ghost» і «I'm Lonely», хітовими «My Doorbell» і «Denial Twist» і вокальним номером Меґ «Passive Manipulation», який став найкоротшою піснею групи (37 секунд). За підсумком опитування читачів журналу NME, «Blue Orchid» стала песшою піснею року, «My Doorbell» — п'ятнадцятою.


Isky Thump (2007)[ред.ред. код]

Докладніше: Isky Thump

Isky Thump — шостий і останній альбом гурту, що вийшов 15 червня 2007 року під лейблом Warner Bros. Records. Він був записаний за три тижні у Blackbird Studio у Нэшвиллі, штат Теннессі. Альбом зайняв перше місце у чартах Великобританії та друге у США. Альбом характеризується певним стильовим різноманіттям. Окрім відносно типічних для групи жорстких гітарних номерів і блюзових балад, на альбомі є кавер-версія фламенко-пісні Коркі Роббінс «Conquest» та дві пісні у стилі ірландського фолку, у яких звучать волинки. У 2008 році композиція «Isky Thump» отримала нагороду Греммі в номінації Найкраще вокальне рок-виконання дуетом чи групою.


Розпад групи (2011)[ред.ред. код]

2 лютого 2011 року дует The White Stripes заявив про свій розпад. Відповідне повідомлення з'явилося на головній сторінці офіційного сайту групи. Як йдеться у зверненні, учасники групи Меґ і Джек Вайт прийняли рішення про завершення спільної творчості не через будь-яких розбіжностей або відсутності ентузіазму, а також не через проблеми зі здоров'ям. Учасники дуету хочуть, щоб група припинила своє існування, поки знаходиться на піку своєї форми. Тим самим Меґ і Джек сподіваються зберегти те, що робить їх групу «такою особливою». Хоча The White Stripes більше не будуть записувати спільних композицій або виступати разом, лейбл «Third Man Records», заснований Джеком Вайтом, продовжить випускати поки не видані записи групи.


Стиль[ред.ред. код]

Група с самого початку сформувала свій особливий стиль не тільки в музиці. Одяг та оформлення платівок The White Stripes основані на трьох кольорах: червоному, білому та чорному. Червоно-білими полосами розфарбована барабанна установка Меґ (це данина її дитячій любові до льодяників з червоними смужками). Окрім цього, однією за таємниць групи було питання про те, ким один одному є Джек і Меґ: братом та сестрою чи чоловіком та дружиною? На концертах Джек завжди представляв Меґ як старшу сестру. Але незабаром він розмістив свідотства про укладення шлюбу та розлучення. Тепер відомо, що Джек і Меґ одружилися у 1996 році та розлучилися у 2000.

«Коли бачать на сцені сімейний дует, то думають: „Ну, тут все ясно“. Але якщо в групі грають брат і сестра, тут з'являється інтрига. Людей менше хвилюють інтимні подробиці, вони більше часу приділяють музиці» (З інтерв'ю Джека журналу Rolling Stone, жовтень 2005).

Музичний стиль групи можна охарактеризувати як суміш прото-панку в дусі Stooges, блюза, кантрі, гранжу та хард-року в дусі Led Zeppelin. Кожний альбом групи демонстрував її з нової сторони: найблюзовішим був «De Stijl», найбільш «риффовим» — «Elephant», кантрі-тенденції сильніше всього проявилися у «Get Behind Me Satan».

«The White Stripes завжди будуть тільки в цьому складі. Я ніколи не буду працювати з іншим барабанщиком. І Меґ ніколи не буде виступати з іншим гітаристом.» (З інтерв'ю Джека Вайта журналу Rolling Stone, жовтень 2005).

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Сингл 2003 року «Seven Nation Army» визнаний неофіційним гімном Чемпіонату Європи з футболу 2008; мелодія звучала на стадіонах перед виходом команд на поле, ставши лейтмотивом фанатської підтримки на трибунах.
  • У другому епізоді 18 сезону мультсеріалу «Сімпсони» є пародія на кліп «Hardest Button To Button». Коли Барт виходить на вулицю і починає грати на барабанах, то так само, як і в кліпі, з кожним ударом він рухається на метр вперед, залишаючи позаду себе точно такий же барабан. При грі він випадково виявляється на тій же позиції, де точно таким же чином пересувалася група «White Stripes», після чого вони стикаються. Далі починається покрокова гонитва колективу за Бартом, при якій Барт завдає поразки групі, коли та падає вниз, опинившись між двома половинами розвідного моста.
  • Група в одязі використовує тільки 3 кольори: червоний, білий і чорний.
  • Обидва учасники групи знялися у фільмі Джима Джармуша «Кава та Сигарети» в епізоді «Джек показує Меґ свою установку Тесла».
  • Пісня «Apple Blossom» звучить у фільмі Квентіна Тарантіно «Мерзенна вісімка».


Студійні альбоми[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Валторна Це незавершена стаття про музичний гурт.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.