Єфросинія Ярославна
| Єфросинія Ярославна | |
|---|---|
 Пам'ятник Ярославні у Новгород-Сіверському Чернігівської області | |
| Знання мов | давньоруська |
| Рід | Рюриковичі |
| Батько | Ярослав Осмомисл |
| Мати | Ольга Юріївна |
| У шлюбі з | Ігор Святославич |
| Діти | Володимир Ігорович, Роман Ігорович, Святослав Ігорович, Олег Ігорович і Ростислав Ігорович |
Єфроси́нія Яросла́вна (нар. 2-га половина XII століття) — руська княгиня з роду Ростиславичів династії Рюриковичів. Донька галицького князя Ярослава Осмомисла та суздальської княжни Ольги Юріївни. Дружина сіверського князя Ігора Святославича. Героїня «Слова о полку Ігоревім»[1].
Точні роки життя дружини Ігоря невідомі, її ім'я в літописах не згадується. У «Родословнику» імператриці Катерини II [1] дружина Ігоря названа Єфросинією. За версією А. В. Соловйова, ім'я Єфросинія сходить до «Любецького Синодика». Р. В. Зотов, дослідник «Любецького синодика», вважав, що ім'я дружини Ігоря було Єфросинія, хоча і сумнівався в ідентифікації згаданого там князя Феодосія з Ігорем Святославичем.[2] Християнським ім'ям Ігоря було Георгій, а Феодосій, на думку С. В. Алексєєва, було християнським ім'ям його молодшого брата, князя Всеволода Святославича.[3] Однак залучення даних «Введенського синодика» дозволяє припустити, що Феодосій було чернечим ім'ям чернігівського князя, з великою ймовірністю саме Ігоря Святославича, інших кандидатів на роль ченця Феодосія серед чернігівських князів немає.[4]
О. В. Творогов припустив, що Ярославні помилково приписали чернече ім'я її матері, Ольги Юріївни.[5] Але ім'я Єфросинія закріпилося в літературі за княгинею.[6]
Єфросинія була дочкою галицького князя Ярослава Володимировича Осмомисла від шлюбу з суздальської княжною Ольгою Юріївною, дочкою князя Юрія Долгорукого. Близько 1169 року її видали заміж за новгород-сіверського князя Ігоря Святославича. У деяких джерелах Єфросинія вказується другою дружиною Ігоря, дату шлюбу відносять до 1184 р. Вперше ця дата з'явилася в «Родословнику» імператриці Катерини II. На думку сучасних дослідників, ця дата шлюбу виникла в результаті неточного прочитання «Історії Російської» В. Н. Татіщева. Історик А. В. Соловйов довів, що матір'ю всіх дітей Ігоря була Ярославна. Оскільки старший син Ігоря та Ярославни, Володимир, народився в 1171 році, шлюб не міг бути укладений в 1184 году.
Вірна й любляча берегиня князя Ігоря Святославовича відома завдяки «Плачу Ярославни», який розпочинає третю частину «Слова о полку Ігоревім». 23 квітня 1185 р. князь Ігор Святославич вирушив у похід на половців, як описує «Слово о полку Ігоревім». Застереження і вмовляння дружини Єфросинії, яка передчувала біду, не спинили його. Військо Ігоря зазнало поразки, а сам князь був поранений і потрапив у полон до ворога. Землі Ігоря Святославича, як і володіння залежних від нього князів, були спустошені половецькою навалою. Ярославна полишає Новгород-Сіверський, звідки її чоловік виступив у похід, і перебирається до Путивля, де князює їх старший син Володимир. Там, на міській стіні вона плаче-побивається за своїм князем.
Плач Ярославни за чоловіком, який потрапив у полон — один з найпоетичніших фрагментів та найпопулярніших місць «Слова…»[7]. Це оповідь про тугу Єфросинії за своїм чоловіком, її вірність і любов, що, немов оберіг, охороняє у біді, визволяє від смерті та творить диво. Молитвами своєї вірної дружини того ж року князь утік із полону і повернув згодом всі свої волості та міста.
Ярославна вважається символом вірної дружини, яка може завдяки своїй любові зберегти чоловіка на полі битви. Образи з «Плачу Ярославни» використовували в своїх віршах багато поетів, існує велика кількість гравюр, картин і малюнків з її зображенням. В Новгороді-Сіверському Ярославні поставлений пам'ятник. Існує балет «Ярославна», музику до якого написав композитор Б. І. Тищенко.
- Ігор Святославич (2 квітня 1151 — весна 1201) — князь Путивльський (1161—1164), Курський (1164—1178), Сіверський (1178—1198) і Чернігівський (1198—1202).
- Володимир Ігорович (8 жовтня 1170 — після 1211) — князь Путивльський (1185—1198 та 1208-1211) і Галицький (1206—1208; 1210—1211).
- Олег Ігорович (1175—1205).
- Святослав Ігорович (1176 — вересень 1211) — князь Володимиро-Волинський (1205—1206), Перемишльський (1209 і 1210—1211).
- Роман Ігорович (пом. вересень 1211) — князь Звенигородський (1206—1207 і 1210—1211), Галицький (1207—1209).
- Ростислав Ігорович (пом. вересень 1211) — князь Теребовлянський (1210—1211)
- дочка (?-?), дружина (з 1189 р.) Давида Ольговича (пом. 1195), княжича Стародубського
Діти Ярослава Осмомисла та 1-ї дружини Ольги Юріївни (?—1181), дочка великого князя київського Юрія Володимировича Долгорукого, мамці Єфросинії Ярославни:
- Володимир Ярославич (1151—1199), отримав від батька Перемишль, князь галицький (1188—1199), останній представник Ростиславичів у Галичі
- Вишеслава Ярославна (?—?), дружина Одона Мешковича, князя познаньського.
- сестра (?-?), дружина угорського князя
Син Ярослава Осмомислі від 2-ї дружини — Настаськи Чагровни з половецького роду Чарг:
- Олег Ярославич («Настасіч») (?—1188) — був призначений князем спадкоємцем, але сісти на батьків престол йому так і не дали.
Вулиця Ярославни існує у містах Дніпро, Суми.
У місті Чернігів вулицю Щербини перейменували на вулицю Ярославни.
У місті Запоріжжя вулицю Качалова перейменували на вулицю Ярославни.[8]
- ↑ Войтович, 2000.
- ↑ Зотов Р.В. О черниговских князьях по "Любецкому синодику" и о Черниговском княжестве в татарское время. Электронная библиотека Руниверс. Архів оригіналу за 23 квітня 2020. Процитовано 5 квітня 2020.
- ↑ Алексеев С. В. Игорь Святославич — С. 218-219.
- ↑ Келембет С. Олег-Павло Ігоревич, князь курський та великий князь чернігівський (укр.) // Сіверянський літопис. — 2017. — № 04 (136). — С. 3—13 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 грудня 2017.
- ↑ Творогов О. В. На ком был и женаты Игорь и Всеволод Святославичи? //. ТОДРЛ. — М., 1993. — Т. 48. — С. 48—49. Архів оригіналу за 11 березня 2022.
- ↑ Прохоров Г. М., Творогов О. В. Игорь Святославич // Энциклопедия «Слова о полку Игореве». Архів оригіналу за 23 травня 2020.
- ↑ Енциклопедія історії України
- ↑ Без Маяковського та Тюленіна - у Запоріжжі перейменували понад 140 вулиць (список). ZPRZ.CITY (укр.). Процитовано 24 травня 2024.
- Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000.
- Вортман Д. Я. Ярославна [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 761. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Каган М. Д. Ярославна // Энциклопедия «Слова о полку Игореве»: В 5 т. — СПб.: Дмитрий Буланин, 1995. Т. 5. Слово Даниила Заточника—Я. Дополнения. Карты. Указатели. — 1995. — С. 295—297.
- Ярослава - Єфросинія // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2130-2131. — 1000 екз.