Інститут ядерних досліджень НАН України
| Інститут ядерних досліджень НАН України | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
Основні дані
| ||||
| Засновано | 1970 | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Тип | науково-дослідний інститут | |||
| Материнська організація |
НАН України | |||
| Вебсторінка | kinr.kiev.ua | |||
 Інститут ядерних досліджень НАН України у Вікісховищі | ||||
Інститут ядерних досліджень НАН України — дослідницька установа, створена в 1970 році, як Інститут ядерних досліджень АН Української РСР на базі відділення ядерної фізики Інституту фізики АН Української РСР.
Складається з 17 наукових та науково-технічних відділів.
В інституті проводяться фундаментальні та прикладні дослідження в галузі ядерної фізики низьких та середніх енергій, ядерної енергетики та ядерних технологій, фізики твердого тіла, фізики плазми, радіоекології .
База[ред. | ред. код]
Експериментальну базу інституту становлять унікальні для України ядерно-фізичні установки: дослідницький ядерний реактор ВВР-М[1] (введений в дію 12 лютого 1960 року) р.; був першим ядерним реактором на території Української РСР), «гарячі камери» для роботи з радіоактивними матеріалами високої активності, циклотрони У-240 та У-120, тандем-генератор (електронний прискорювач) ЄДП-10К.
Основні напрями діяльності[ред. | ред. код]
Основні напрямки фундаментальних та прикладних робіт ІЯД охоплюють ядерну фізику, атомну енергетику, фізику твердого тіла та радіаційну фізику, фізику плазми, радіоекологію та радіобіологію. Програма досліджень інституту проводиться у 17 наукових та науково-технічних відділах, у яких працює близько 460 працівників, у тому числі 290 науковців, серед яких чотири члени-кореспонденти НАН України, 36 докторів та 100 кандидатів наук.
Після аварії на Чорнобильській АЕС співробітники ІЯД були серед перших, хто взяв активну участь у боротьбі з її наслідками. Ними було встановлено рівень радіоактивного забруднення довкілля у різних регіонах України. Вони розробили та виготовили численні пристрої та установки з контролю за міграцією радіонуклідів у навколишньому середовищі та контролю стану паливовмісних мас об'єкта «Укриття», що значною мірою сприяло пом'якшенню наслідків Чорнобильської катастрофи.
В ІЯД виконуються поточні регламентні роботи з визначення ресурсу конструкційних матеріалів діючих енергетичних реакторів за замовленнями АЕС України; проводяться дослідження з виявлення впливу радіаційних навантажень на фізичні властивості конструкційних матеріалів ядерних реакторів, завдяки чому Україна позбулася залежності від російських проєктних інститутів у процедурах продовження ресурсу діючих атомних енергоблоків з реакторами типу ВВЕР[2].
Науковці[ред. | ред. код]
- Азаров Сергій Іванович — завідувач відділу радіаційної та загальної безпеки (1992—2016).
- Войтер Анатолій Петрович — завідувач відділу ядерної електроніки та засобів автоматизації (1996—2016), завідувач лабораторії ядерної електроніки та інформаційних технологій (з 2016), заступник директора з наукової роботи (з 2011).
- Гомоннай Олександр Васильович — завідувач сектору відділу наукового приладобудування та радіаційних випробовувань матеріалів і конструкцій Спеціального конструкторсько-технологічного бюро з експериментальним виробництвом (1984—1992)
- Даневич Федір Анатолійович — завідувач відділу фізики лептонів (2005—2022), головний науковий співробітник.
- Здесенко Юрій Георгійович — завідувач відділу фізики лептонів (1986—2004).
- Карасьов Володимир Сергійович — завідувач відділу радіаційного матеріалознавства (1977—1993).
- Пінчук Людмила Борисівна — провідна наукова співробітниця лабораторії радіаційно-гігієнічних оцінок (1987—2005).
- Пугач Валерій Михайлович — завідувач відділу фізики високих енергій (з 2006).
- Сугаков Володимир Йосипович — завідувач відділу теоретичної фізики (1979—2023), головний науковий співробітник.
Директори[ред. | ред. код]
- Пасічник Митрофан Васильович (1970—1972)
- Линьов Олександр Федорович (в. о.; 1972—1973)
- Німець Олег Федорович (1974—1983)
- Вишневський Іван Миколайович (1983—2015)
- Слісенко Василь Іванович (2015—т. ч.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Управління Цивільного Захисту. Ядерний реактор в центрі Києва: безпека. Архів оригіналу за 27 грудня 2021. Процитовано 10 липня 2017.
- ↑ Інститут ядерних досліджень НАН України. www.kinr.kiev.ua. Процитовано 11 серпня 2023.
Література[ред. | ред. код]
- Ядерных исследований институт АН УССР // Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого. — К. : Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии, 1982.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт Інституту ядерних досліджень НАН України [Архівовано 30 липня 2017 у Wayback Machine.]
- Академія наук України у дні Чорнобильської трагедії [Архівовано 27 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Наукові працівники в установах НАН України. [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] Інститут ядерних досліджень [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.]
- Чому київський ядерний реактор можуть закрити і до чого тут Росія — apostrophe.ua [Архівовано 27 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Наукові дослідження у сфері використання ядерної енергії — uatom.org [Архівовано 14 липня 2019 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||