Координати: 37°16′45″ пн. ш. 127°26′33″ сх. д. / 37.27917° пн. ш. 127.44250° сх. д. / 37.27917; 127.44250

Ічхон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ічхон
кор. 이천시, 利川市
Герб
герб
Ічхон
Ічхон
Розташування міста Ічхон
Основні дані
37°16′45″ пн. ш. 127°26′33″ сх. д. / 37.27917° пн. ш. 127.44250° сх. д. / 37.27917; 127.44250
Країна Південна Корея Південна Корея
Регіон Кьонгідо
Поділ
  • 2 ип, 8 мьон, 4 дон
    • Засновано 475
    Статус міста 1996
    Площа 461 км²
    Населення 209339 [1] (2012)
    · густота 453 осіб/км²
    Міста-побратими Санта-Фе, Seongbuk Districtd, Андон, Цзіндечжень (1997)[2], Усі, Кока, Сето (2004)[2], Лімож (6 травня 2015)[2]
    Телефонний код ((+82)) 31
    Часовий пояс UTC+9 (Кьонгі)
    GeoNames 1843700
    OSM r2409174  ·R
    Поштові індекси 467010-467909
    Міська влада
    Мер міста Чо Бьондон
    Вебсайт http://www.icheon.go.kr
    Мапа
    Мапа
    CMNS: Ічхон у Вікісховищі

    Ічхо́н (кор. 이천시, 利川市, Icheon-si) — місто в провінції Кьонгі Південної Кореї. Центр корейського керамічного виробництва.

    Історія

    [ред. | ред. код]

    Перші згадки про житлові поселення з 475 року — тоді територія, на котрій знаходиться сучасний Ічхон, належала царству Пекче.

    Пізніше ця територія була захоплена державою Когурьо, тоді ж тут був утворений адміністративний район (хьон) Намчхон. В 551 році Намчхон перейшов під юрисдикцію королівства Сілла. В 757 році був перейменований в Хванму. Сучасну назву Ічхон отримав в 936 році, в епоху династії Корі, тоді ж був отриманий статус повіту (кун або гун). В 1390 році Ічхон був перейменований в Намчхон. У 1896 році, після реформи Кабо Ічхон було повернуто колишню назву, під яким він відомий досі. 1 березня 1996 року Ічхон був присвоєний офіційний статус міста (сі)[3]

    Географія

    [ред. | ред. код]

    Розташований в південно-східній частині провінції Кьонгідо в центрі країни, значна частина території вкрита лісами. Ландшафт переважно горбистий, утворений течією декількох дрібних приток річки Намханган, найбільші з яких — Покхачхон і Чхонмічхон.[3]

    Адміністративний поділ

    [ред. | ред. код]

    Ічхон адміністративно ділиться на 2 ип, 8 мьон і 4 тон (дон):[4]

    Район Хангиль Площа, км² Населення, чол Внутрішній поділ
    Пубарип 부발읍 41,9 34 583 14 рі
    Чанховонип 장호원읍 60,34 16 067 13 рі
    Маджанмьон 마장면 51,63 7 726 13 рі
    Могамьон 모가면 40,99 5 331 11 рі
    Пексамьон 백사면 32,55 10 306 10 рі
    Сіндунмьон 신둔면 36,46 10 959 13 рі
    Сольсонмьон 설성면 51,66 5 724 12 рі
    Тевольмьон 대월면 31,44 14 978 10 рі
    Хобопмьон 호법면 37,92 5 021 9 рі
    Юльмьон 율면 36,77 3 146 10 рі
    Квангодон 관고동 7,76 10 399
    Чуннідон 중리동 22,09 15 218
    Чханджондон 창전동 1,13 20 607
    Чинпходон 증포동 37 895

    Культура

    [ред. | ред. код]
    Гончар за роботою
    Керамічна крамниця

    Підприємства культури:

    • Міжнародний центр кераміки — виставковий зал, у якому представлені сотні експонатів сучасної корейської та світової школи кераміки. Крім нього, у місті діють кілька музеїв кераміки та виставка керамічних виробів просто неба.[5]
    • Ічхонська ремісниче село — являє собою центр керамічного ремесла міста. Цей центр розвивається, починаючи з епохи ранньої династії Чосон. Зараз тут працює понад 80 майстерень і кілька сотень печей з випалу. Село кераміки відкрите для відвідування туристами, тут організовуються міжнародні виставки і бієнале.[6]

    Фестивалі:

    • Щорічний фестиваль скульптур, що проходить з 1998 року.
    • Фестиваль рису — проводиться щорічно на початку осені.[7]

    Пам'ятки

    [ред. | ред. код]

    Історичні:

    • Буддійський храм Сінхинса — розташований в містечку Сонимні. Згідно з середньовічними хроніками, побудований на місці більш давнього храму, що існував на цьому місці в епоху Трьох держав. Вперше згадується у XVIII столітті.
    • Йонхваджонса — храм, розташований в Часонні. Споруда відноситься до XII століття.
    • Йонвонса — храм в районі Пексамьон. Один з найдавніших буддійських храмів регіону. Вважається, що перші будівлі з'явилися тут в VII столітті.
    • Гірський форт Сольбон — площа цієї фортеці близько 10 тис. м². Добре збереглася кам'яна кріпосна стіна і кілька сторожових веж. Форт використовувався як військове укріплення в епоху Трьох держав.

    Природні:

    • Гарячі джерела Очхонбемі — відомі з часів вана еджона Великого. Нині на місці цих джерел побудований великий спа-курорт.[8]
    • Озеро Сольбонхо площею близько 100 тис. м², розташоване на території Сольбонського парку.
    • Гори Ічхон, серед яких найвідоміші — Сольбонсан, Пекчоксан і Тодирамсан. На схилах гір в околицях Ічхон є гірськолижний курорт, прокладено кілька маршрутів для занять гірським туризмом.

    Економіка

    [ред. | ред. код]

    Найкраще розвинене сільське господарство — вирощування рису і персиків. Ічхон — центр керамічної промисловості Південної Кореї. Бюджет міста становить близько 282 мільйонів доларів.

    Вища освіта

    [ред. | ред. код]

    Вищі навчальні заклади міста включають:

    • Корейський туристичний коледж;
    • Коледж Чхонган.

    Міста-побратими

    [ред. | ред. код]

    Символи

    [ред. | ред. код]
    • Птах: Сорока звичайнассорока — символізує мир і співдружність громадян.
    • Дерево: сосна — уособлює рух вперед і гордість за місто.
    • Квітка: азалія — символізує гармонію і єдність.
    • Маскоти: Тодамі і Хвадамі — уособлюють дві стихії — відповідно Землю і Вогонь.

    Галерея

    [ред. | ред. код]
    • корейський рис
      корейський рис
    • цент міста
      цент міста
    • міський автобус
      міський автобус

    Див. також

    [ред. | ред. код]

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ 이천시청 기본현황 - Icheon City. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 23 травня 2015.
    2. ↑ а б в https://www.limoges.fr/pratique/les-villes-jumelles-une-autre-facon-daborder-les-relations-internationales
    3. ↑ а б Інформація взята з офіційного сайту міста (англ.). Архів оригіналу за 25 червня 2012. Процитовано 28 січня 2010.
    4. ↑ Адміністративний поділ Ічхона (кор.). Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 28 січня 2010.
    5. ↑ Музей кераміки. Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 28 січня 2010.
    6. ↑ Ічхонське ремісниче село. Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 28 січня 2010.
    7. ↑ Фестиваль рису в Ічхоні (кор.). Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 28 січня 2010.
    8. ↑ Гарячі джерела Ічхона (кор.). Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 28 січня 2010.

    Посилання

    [ред. | ред. код]
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ічхон&oldid=43352172