Персик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Персик
Нектаринка
Нектаринка
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Розові (Rosaceae)
Підродина: Мигдалеві (Amygdaloideae)
Рід: Слива (Prunus)
Підрід: Мигдаль
Вид: Персик (Prunus persica)
Посилання
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Prunus persica
Персики на відміну від нектаринок вкриті шорсткою шкуринкою.

Пе́рсик, бро́слива[1], брускви́на́ (броскви́на́)[2] (Prunus persica) — фруктове дерево з підроду мигдаль (Prunus). Споріднений з мигдалевим деревом, відрізняється від нього лише плодами.

Найвеликоплідніша порода з кісточкових[3]. У багатьох сортів плоди бувають масою в середньому 150–200 г, відрізняються ароматом, приємним освіжаючим смаком і високими дієтичними властивостями. Велике розмаїття сортів дозволяє продовжити споживання плодів у свіжому вигляді до 3-4 місяців. Справжні персики мають опушені плоди з кісточкою, що легко відділяється, або невіддільною від м'якоті кісточкою.[3]

Ботанічний опис рослини[ред.ред. код]

Персик — листопадне дерево, що доростає до 5-10 м висоти. Листя ланцетоподібне, із зубчатою кромкою, 7-15 см завдовжки і 2-3 см завширшки. Квітки розростаються ранньою весною перед появою перших листків; вони відокремлені або спарені, 2,5-3 см діаметром, з п'ятьма пелюстками рожевого кольору.

Плід — кісточковий, з єдиним великим сім'ям. Має гарний запах як цвіту, так і плоду. Плід кулястий, з борозенкою на одному боці. Шкірка персика бархатиста (власне персики), або ж гладка (нектарини).

Плоди персика трохи більші від абрикосів, м'якуш в них соковитий, приємний на смак.[4]

Сім'я коричневе, забарвлене червоним, овальної форми, зморшкувате, 1,5-2 см завдовжки.

Поширення[ред.ред. код]

Популярний смачний фрукт. Вживають персики головним чином у свіжому вигляді, але частково використовують і на компоти та варення. Поширені в Китаї, Японії та сусідніх азійських країнах. У Європі та Північній Америці поширені менше. Північна Америка експортує у великих кількостях консерви з плодів. З кісточок готується лікер.

Сорти[ред.ред. код]

Розрізняють десертні — для вживання в свіжому вигляді — і консервні сорти з щільною м'якоттю плодів. Персик — типова південна плодова порода. Для отримання високоякісних плодів вимагає багато тепла й сонця. Росте він у вигляді кущів і дерев різної висоти, відрізняється скороплідністю і високою врожайністю. Основний недолік цієї культури — низька зимостійкість дерев, особливо плодових бруньок, які взимку часто вимерзають. Персик самозапильна культура.[3] При посіві насіння виростають рослини, близькі до вихідних материнських.[3]

На теренах Україні персик районований у Криму, Закарпатті, Наддністрянщині, у степовій зоні і південних районах Лісостепу. З районованих найпоширеніші ранні сорти — Майфловер, Дніпровський, Амсден, Пухнастий ранній, Київський ранній, Соковитий; середнього строку дозрівання — Червонощокий, Золотий ювілей; середньопізній — Турист. Найбільш зимостійкий з них Київський ранній.[3]

Найцінніші з поширених сортів брусквини є «Серпневий Кащенка» (плоди округлі, зеленувато-жовті з легким рум'янцем), «Амслен» (такого ж забарвлення, як і «Серпневий Кащенка», але з більшим яскравішим рум'янцем), «Ельберта» (з великими плодами округлосерцеподібної форми, оранжево-жовтого забарвлення, з красивим червоним рум'янцем).[4]

Походження[ред.ред. код]

Наукова назва persica, разом із словом «персик» в багатьох європейських мовах, походить від упередження, що брослива походила з Персії (сучасний Іран). Сучасна ботанічна наука наполягає на китайському походженні — (поблизу Пекіна) вид Prunus Davidiana Franchet. Рано здичавів у північно-західній Індії. У Персії й середземноморському регіоні він появився завдяки торгівлі Шовковим шляхом ще у дохристиянські часи.

Персик у культурі[ред.ред. код]

У Китаї вважається, що коли жінка пригощає чоловіка персиком, то це може розцінюватись як пропозиція сексу.

Склад плодів[ред.ред. код]

У м'якоті плодів персиків присутні:

Цукру в них міститься 9-11%, кислот 0,5-1%, від 0,6 до 1,2% пектинових речовин, близько 0,5% різних мінеральних солей солей, трохи дубильних, азотистих і інших речовин, вітаміни В1, С і каротин (провітамін А).[4]

У кісточках є гірке мигдалеве масло і амігдалін. З оброблених персиків кісточки виділяють.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://r2u.org.ua/s?w=персик*&scope=rusb&dicts=all
  2. У словнику Грінченка надається перевага написанню через «у».
  3. а б в г д Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича.  — Киев : Урожай, 1985.  — с.664, ил.
  4. а б в Українські страви (Третє видання) — Київ: Державне видавництво технічної літератури УРСР, 1960

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]