Аветисян Мінас Карапетович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Аветисян.
Аветисян Мінас Карапетович
вірм. Մինաս Ավետիսյան
Народження20 липня 1928(1928-07-20)[1][2][…]
Джаджурd, Ахурянський район, Вірменська РСР, СРСР[4][5]
Смерть23 лютого 1975(1975-02-23)[6][7] (46 років)
 Єреван, Вірменська РСР, СРСР[5]
(автомобільна аварія)
ПохованняТохмахський цвинтарd
Національністьвірмени[4]
Країна СРСР
НавчанняЄреванський державний художній коледж імені Фаноса Терлемезянаd (1952), Єреванський художньо-театральний інститут (1954)[4] і Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна (1960)[4]
Діяльністьхудожник
Напрямокабстрактний експресіонізм
ВчительСар'ян Мартірос Сергійович
ПартіяКПРС[4]
У шлюбі зGayane Mamajanyand
ДітиNarek Avetisyand
Роботи в колекціїНаціональна галерея Вірменії
Нагороди
Заслужений художник Вірменської РСР
CMNS: Аветисян Мінас Карапетович у Вікісховищі
Комітас, Хачатурян, Сар'ян, Тертерян, Спендіарян, Горкі, Аветисян, Орбелі, Симонян

Міна́с Карапе́тович Аветися́н (вірм. Մինաս Ավետիսյան; 20 липня 1928, с. Джаджур, Ахурянський район, Вірменська РСР — 24 лютого 1975, Єреван, Вірменська РСР) — вірменський художник.

Між 1960 та 1975 роками Аветисян створив близько 500 полотен, майже стільки ж рисунків, 20 великих фресок і проектів для більш ніж десяти театральних вистав. Його мистецтво зайняло почесне місце в історії світового живопису.

Спітакський землетрус 1988 року знищив частину його фресок в Гюмрі та будинок-музей художника в його рідному селі Джаджур.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в селянській сім'ї.

Загинув при наїзді автомобіля на тротуар 24 лютого 1975 року. Багато людей вважають що Мінас був вбитий[8]

Пам'ять

[ред. | ред. код]
  • В 2000 році була видана поштова марка Вірменії, присвячена Аветисяну.
  • Аветисяну присвячена друга частина віршованої дилогії «Вірменія» (1983) російської поетеси Юнни Моріц (перша частина цієї дилогії присвячена поету Паруйру Севаку).

Творчість

[ред. | ред. код]

В зрілих творах Мінаса Аветисяна, колористично-контрастних, написаних великим експресивним мазком, знайшли нове життя принципи фовізму. Помітний відгук в його творах знайшли і традиції закавказького середньовічного мистецтва. Роботи майстра, які поєднують особливу кольоронасиченість з епічним драматизмом образного ладу — пейзажі, автопортрети, жанрово-символічні сільські мотиви — сприймались на офіційних виставках як прориви до свободи естетичного самовираження. Тим самим Мінас Аветисян, хоча і тяжіючи в цілому скоріше до французького модерну і ранньому авангарду початку XX століття, зближувався із сучасним йому російським «суворим стилем». Успішно виступав також як театральний художник і живописець-монументаліст.

Роботи

[ред. | ред. код]

У кіно

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Sokolov M. N. Avetisyan, Minas // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2017. — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T005305
  3. ↑ Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
  4. ↑ а б в г д Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
  5. ↑ а б Հայկական համառոտ հանրագիտարան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1990. — Т. 1.
  6. ↑ Մինաս Ավետիսյանի հիշատակի օրն է
  7. ↑ Խորհրդային տարիների գրաքննության հետևանքով Մինաս Ավետիսյանի մահվան օրը նշվել է այսօր
  8. ↑ Мінас: Реквієм. Архів оригіналу за 19 травня 2017. Процитовано 8 квітня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Аветисян_Мінас_Карапетович&oldid=41674678