Адамовичі (рід)
Адамо́вичі (пол. Adamowicz, нім. Adamowitz, рос. Адамовичи) — декілька шляхетських родів руського, литовського і татарського походження. Піддані Литви, Речі Посполитої, Курляндії, Росії. Внесені в VI частину генеалогічних книг Віленської, Волинської, Гродненської, Ковенської, Мінської, Могилевської і Смоленської губерній Російської імперії[1].
Список[ред. | ред. код]
- Адамовичі гербу Леліва (Adamowicz-Starowolski). Русько-литовський рід.
- Адамовичі-Старовольські, Старовольські: з Віленської, Ковенської, Мінської губерній.
- Адамовичі-Говарковські (Adamowicz-Gowarkowski): з Мінської губернії.
- Адамовичі гербу Адамович-Леліва (відміна Леліви).
- Адамовичі гербу Любич: з Ковенської губернії.
- Адамовичі гербу Адамович-Труби (відміна Труб). Походить від Станіслава Адамовича (1590) з Віленського повіту.
- Адамовичі гербу Вадвич (відомі як Адамковичі).
- Адамовичі невідомого гербу Любич: з Київської губернії.
- Адамовичі-Татарські: з Мінського повіту.
Адамовичі гербу Адамович-Леліва[ред. | ред. код]
Адамовичі гербу Адамович були відгалуженням роду Адамовичів гербу Леліва. Вперше представники цієї нової гілки згадуються під 1599 роком.
Використовували власний герб, що є відміною Леліви.
Внесені до списків курляндського лицарства: фон Адамовичі, звані Адамами (нім. von Adamowicz, genannt Adam).
Представники[ред. | ред. код]
- Людвіг (1884—1943) — випускник Дерптського університету (1904—1909)[2]
Адамовичі гербу Леліва[ред. | ред. код]
Згідно з Бонецьким, Адамовичі гербу Леліва походили від невідомого вояка Адама. Він служив литовським князям, воював із татарами і двічі був литовським послом до Орди. Князь Монтвид, син литовського короля Гедиміна, дарував цьому Адамові свій герб Леліва, а польський король Володислав Ягайло, онук Гедиміна, затвердив шляхетство і герб особливим дипломом. Потомки цього Адама носили руське прізвище Адамовичів[3].
У XVI ст. рід Адамовичів був розподілений на 4 великі гілки, які змінили свої прізвища за назвами маєтків: Покривницькі (Pokrzywnicki), Мутикальські (Mutykalski), Раковецькі (Rakowiecki) і Старовольські (Starowolski, від Старої Волі в Берестейському воєводстві). Із цих гілок лише остання продовжувала використовувати прізвище Адамовичів. Її представники інколи називали себе Старовольськими або Адамовичами-Старовольськими[3].
Протягом XVII—XVIII ст. Адамовичі-Старовольські мешкали у Литві й займали земські уряди в Жемайтійському князівстві[3]. Цей рід також розділився на кілька гілок: Адамовичі гербу Адамович-Леліва тощо.
Підписи Адамовичів знаходимо на документах про вибрання Августа ІІ королем Польщі (1697), скликання посполитого рушення (1698), виборах 1733 року[3].
1775 року Адамовичі стали дідичами Орельського маєтку над річкою Дітва в Лідському повіті[3].
Після поділів Речі Посполитою Адамовичі зберегли за собою шляхетські права. 1848 року їх було занесено до матрикулів шляхти Царства Польського, а 1856 року — зараховано до дворянства Російської імперії. Також Адамовичі числилися у дворянських книгах Віленської, Ковенської (1845—1866), Мінської губерній (1840—1857)[3].
Інша гілка роду — Адамовичі-Говарковські (Adamowicz-Gowarkowski) отримали дворянські права в Росії 1846 року й були внесені до дворянських книг Мінської губернії[3].
Адамовичі гербу Любич[ред. | ред. код]
Походження Адамовичів гербу Любич невідоме.
1804 року вони були записані до дворянської книги Ковенської губернії[4].
Адамовичі-Ермаутські[ред. | ред. код]
Адамовичі-Ермаутські (Adamowicz von Ermauth) походять від галицького полковника Яна Адамовича. 16 серпня 1895 року імператор Австро-Угорщини нобілітував його, надавши німецьке прізвище фон Ермаут і герб за заслуги у мексиканській кампанії 1864—186 років.
Адамовичі невідомого гербу[ред. | ред. код]
Походження невідоме.
1808 року записані до дворянської книги Київської губернії[5].
Представники[ред. | ред. код]
- Юзеф (?—?) ∞ Софія Йогер.
- Адам-Фердинанд (1802—1881), російський лікар, освітянин.
Адамовичі-Татарські[ред. | ред. код]
Згідно з Дзядулевичем Адамовичі були відгалуженням роду Давидовичів гербу Стріла[6].
Близько 1520 року згадується родоначальник Адамовичів — Адам Давидович. Його син, Станіслав Давидович був володарем Муступів у Мінському повіті.
У Адама було 3 дочок: Янухна, Абдрухмана і Солтана. Остання мала 2 синів — Іссупа й Ахмета, які дали початок іншим лініям Адамовичів.
Татарські Адамовичі використовували за герб видозмінену Леліву із двома стрілами.
Герби[ред. | ред. код]
Адамовичі-Українські[ред. | ред. код]
- Нащадки Дем'яна Адамовича (XVIII ст.). Використовували герб Леліва.
- Герасим Адамович — архіваріус[7].
- Симеон Адамович (? — після 1677) — ніжинський протопоп[8].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Адамовичи // Новый энциклопедический словарь. Санкт-Петербург, 1911, Т. 1, стлб. 423.
- ↑ Adamovičs, Ludvigs // Baltisches biografisches Lexikon digital.
- ↑ а б в г д е ж Adamowicz h. Leliwa // Polski Słownik Biograficzno-Genealogiczny. I 14—15.
- ↑ Adamowicz h. Lubicz // Polski Słownik Biograficzno-Genealogiczny. Т. 1, S. 15.
- ↑ Adamowiczowie różni // Polski Słownik Biograficzno-Genealogiczny. Т. 1, S. 15—16.
- ↑ Dziadulewicz, S. Herbarz rodzin tatarskich w Polsce. Wilno, 1929, S. 14.
- ↑ До історії Генеральної архіви. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 1 жовтня 2020.
- ↑ Симеон Адамович. Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 1 жовтня 2020.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Adamowicz h. Leliwa // Polski Słownik Biograficzno-Genealogiczny. Т. 1, S. 14—15.
- Adamowicz h. Lubicz // Polski Słownik Biograficzno-Genealogiczny. Т. 1, S. 15.
- Adamowiczowie różni // Polski Słownik Biograficzno-Genealogiczny. Т. 1, S. 15—16.
- Adamowicz herbu Leliwa [Архівовано 26 лютого 2020 у Wayback Machine.] // Niesiecki, K. Herbarz Polski. Lipsk: J.N. Bobrowicz, 1839-1845. T. 2, S. 13-14.
- Dziadulewicz, S. Herbarz rodzin tatarskich w Polsce. Wilno, 1929.
- Адамовичи [Архівовано 16 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Новый энциклопедический словарь. Санкт-Петербург, 1911, Т. 1, стлб. 423.
- Герб рода Адамовичев [Архівовано 29 жовтня 2012 у Wayback Machine.] // Общий гербовник дворянских родов Всероссийской империи. Санкт-Петербург, 1801, Ч. 6, С. 94.
- Адамовичи // В.К. Лукомский. Б.Л. Модзалевский. Малороссийский гербовник. Санкт-Петербург, 1914. С. 1.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Адамовичі (рід)