Александр Марморек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Александр Марморек
нім. Alexander Marmorek
Народився19 лютого 1865(1865-02-19)[1]
Мельниця-Подільська, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Помер14 липня 1923(1923-07-14) (58 років)
Париж, Франція
ПохованняБаньє (цвинтар)
Країна Австро-Угорщина
Діяльністьбактеріолог, лікар
Галузьмікробіологія
ЗакладІнститут Пастера
БатькоJosef Marmorekd
Брати, сестриOskar Marmorekd, Schiller Marmorekd і Isidor Marmorekd
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону

Александр Марморек (19 лютого 1865, Мельниця-Подільська, Галичина[2] — 12 липня 1923, Париж) — лікар, бактеріолог та сіоністський діяч.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 19 лютого 1865 року в багатодітній родині доктора Йосефа (1838—1900) і його дружини Фрідерік (уроджена Якобсон, 1838—1921) Марморек. У Александра було три брати та сестра. Його брат Оскар — відомий віденський архітектор. Александр Марморек одружився в 1910 році з Рахель Стайнберг (1873—1963), яка також була лікарем у Парижі з 1900 року. Дітей у них не було.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Лікар і біолог

[ред. | ред. код]

Марморек вивчав медицину у Відні, де й оселилася його родина. Він отримав ступінь лікаря у 1887 році, а в 1894 році, після публікації його досліджень про септичні захворювання[3], де він висвітив важливість лімфатичних вузлів для захисту від бактерій, Луї Пастер дізнався про нього і запросив його до свого інституту в Парижі, де у віці 28 років Марморек став керівником лабораторії в 1895 році. Науковець зосередив свої дослідження на стрептококу і розробив антистрептококову сироватку, запропонувавши лікування пологової гарячки.[4] для лікування скарлатини[5]. Проте його антистрептококова сироватка зрештою мала переважно ветеринарне застосування.

У жовтні 1898 року інститут Пастера направив доктора Марморека з місією до Відня у зв'язку з епідемією чуми, яка спалахнула в цьому місті.

З 1900 року він пацював над пошуками ліків від туберкульозу. Марморек представив, не отримавши схвалення і інституту Пастера, 17 листопада 1903 року, до Французької академії медицини результати своїх досліджень і вакцину проти туберкульозу[6] . Він залишив інститут Пастера і переїхав до власної лабораторії в Парижі[7], де продовжував дослідження[8] до 1914 року.

Під час Першої світової війни, не маючи змоги продовжити свої дослідження[9], разом зі своєю дружиною Рейчел поїхав до Трансільванії, щоб надавати медичну допомогу військовополоненим союзників під час епідемій епідемічного висипного тифу, епідемічного поворотного тифу, дизентерії та холери. Марморек повернувся дуже ослабленим, тому що сам захворів, від хвороби тривало одужував.

Коли Марморек повернувся у Париж, професор Шарль Ріше (лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини) запропонував йому свою лабораторію, щоб він міг негайно відновити свою роботу. Марморек продовжив свої бактеріологічні дослідження спірохет. Він замислив оригінальну теорію для пояснення причин імунізації та неімунізації.

Сіоністський активіст

[ред. | ред. код]

Поряд зі своєю кар'єрою лікаря та дослідника в області мікробіології, він брав участь у сіоністському русі. Він був членом сіоністської студентської організації «Кадіма» у Відні. Був серед організаторів (разом зі своїм братом Оскаром) сіоністського конгресу (від Першого сіоністського конгресу 1897 року до 12-го в 1921 р.) і входив до складу виконавчого комітету. Його високо цінував Теодор Герцль, з яким він невтомно з ентузіазмом співробітничав. Він активно співпрацював в організації сіоністських установ, таких як Колоніальний банк і Національний фонд . У 1899 році Александр із братами заснував газету L'Echo Zioniste, яка з перервами виходила до 1921 року. У 1901 році він заснував Сіоністську федерацію Франції і був її першим директором.

Благодійник

[ред. | ред. код]

Александр Марморек створив у 1911 році Диспансер Задок-Кана[10], а також очолив Народний єврейський університет (UPJ).

Смерть

[ред. | ред. код]

Марморек помер 12 липня 1923 року в Парижі. Похований на єврейському цвинтарі в Баньо[11], де він спочиває разом зі своєю дружиною Рейчел.

Відзнаки

[ред. | ред. код]

1898 року він отримав звання кавалера ордена Франца-Йосифа та кавалера Почесного легіону за діяльність по ліквідації спалаху чуми у Відні[12] .

В Ізраїлі на його честь названий населений пункт Кфар-Марморек (зараз один з кварталів міста Реховот).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.deutsche-biographie.de/sfz58461.html
  2. ↑ La Galicie était jusqu’à la Première Guerre mondiale une province de l’Empire austro-hongrois.
  3. ↑ (нім.)Versuch einer Theorie der septischen Krankheiten: auf grund experimenteller untersuchungen, Alexander Marmorek, 1894
  4. ↑ Voir, Le streptocoque et le serum anti-streptococcique, Ann. Inst. Pasteur 9:593-620 (1895)
  5. ↑ Traitement de la scarlatine par le sérum antistreptococcique, Institut Pasteur. Annales 10, 1896
  6. ↑ Sérum et vaccin antituberculeux, Archives générales de médecine, 1903
  7. ↑ situé au 72 Rue de Longchamp
  8. ↑ Diagnostic de la tuberculose par la méthode de la déviation du complément, Presse médicale 17, 1909
  9. ↑ Alexandre Marmorek est de nationalité autrichienne et son séjour en France est difficilement toléré.
  10. ↑ établi 40, rue de Sévigné, ouvert à tous les malades, sans distinction de nationalité, ni de religion; mais ayant " pour but particulier de permettre à la population juive indigente, entassée dans les IIIe et IVe arrondissements, de trouver des soins gratuits et des conseils d'hygiène dont il lui soit possible de vraiment profiter "
  11. ↑ Étant mort sans enfants, ce sera son frère Schiller, qui récitera le Kaddish à la cérémonie funéraire
  12. ↑ Par décret du Président de la République, en date du 18 février 1900, publié au Journal Officiel [Архівовано 1 квітня 2022 у Wayback Machine.] du 20 février 1900

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Александр_Марморек