Скарлатина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Скарлатина
Висип на шкірі спини у дитини, хворої на скарлатину
Висип на шкірі спини у дитини, хворої на скарлатину
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 A38
DiseasesDB 29032
MedlinePlus 000974
eMedicine emerg/518
MeSH D012541
Скарлатина у Вікісховищі?
Streptococcus pyogenes

Скарлати́на (від лат. scarlatium — яскраво-червоний) — гостре антропонозне інфекційне захворювання, яке проявляється інтоксикацією, гнійним ураженням мигдаликів ротоглотки, що нагадує зміни при стрептококковому фарингіті, найбільше з них уражені піднебінні, та характерною дрібнокрапчастою екзантемою (висипом). Схильна до гнійно-септичних та алергічних ускладнень.

Етіологія[ред.ред. код]

Збудник — бета-гемолітичний стрептокок групи А (S. pyogenes).

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Стрептококи.

Епідеміологічні особливості[ред.ред. код]

Джерело інфекції — хворий з початку захворювання до 4-5 діб після зникнення клінічних симптомів.

Основний механізм передачі збудника — повітряно-крапельний, вони можу також непрямо передаватися через білизну, предмети побуту, іграшки. Вхідними воротами інфекції є ротоглоткові мигдалики.

Захворювання частіше спостерігають у холодну пору року. Зустрічаються як поодинокі (спорадичні) випадки, так і епідемії. Серед хворих переважають діти. Після перенесеного захворювання формується тривалий антитоксичний імунітет.

Патогенез[ред.ред. код]

Первинне вогнище інфекції — у мигдаликах та носоглотці. Мікроб проникає у мигдалики, де спричинює гнійне запалення, у регіонарні лімфатичні вузли з розвитком лімфаденіта. До крові потрапляють токсини та алергени стрептокока. Тяжкі форми та ускладнення скарлатини пов'язані із токсичним впливом, генералізацією стрептокока та розвитком алергії, внаслідок чого уражається серце, нирки, рідше інші органи.

Клінічні прояви[ред.ред. код]

Малиновий язик, частково прикритий білим нашаруванням, характерний для розпалу перебігу скарлатини.

Тривалість інкубаційного періоду від декількох годин до 12 днів. Типова форма скарлатини починається гостро: після незначної остуди температура тіла за 6-7 годин підвищується до 38,5-40 °C. У маленьких дітей при цьому нерідко з'являється однократне або повторне блювання. Хворі скаржаться на головний біль, нездужання, болючість при ковтанні.

Наприкінці першої доби захворювання (іноді на другий день) з'являються характерні плямисті дрібні висипання на шкірі. Спочатку висип з'являється на шиї та верхній частині грудей, а упродовж наступних 2-3-х днів поширюється по всьому тілу. Висип складається з численних дрібно крапчастих елементів, густо розташованих та утворюючих на шкірі щільне насичено-рожеве поле. У складках тіла висипу немає.

Обличчя хворого злегка опухле, щоки яскраво гіперемійовані, тоді як підборіддя та рот на ділянці, обмеженій носо-губними складками, відрізняються різкою блідістю («скарлатинозний трикутник»). У ротоглотці відмічають розлиту гіперемію м‘якого піднебіння, язичка та мигдаликів. Бруднувато-білі або жовтуваті нашарування вкривають мигдалики, лімфатичні фолікули глотки, поширюючись іноді на м'яке піднебіння та язичок. У хворих збільшуються регіонарні підщелепні лімфатичні вузли.

Характерний скарлатинозний трикутник у розпал хвороби — є блідість шкіри навколо рота на тлі характерного висипу на щоках.

Протягом перших 2-3-х днів хвороби язик залишається вологим, вкритим сірувато-білим нашаруванням; з 3-4-го дня нашарування зникають і тоді вид язика стає досить характерним. На кінчику його можна побачити численні набряклі сосочки, а забарвлення язика стає яскраво червоним («малиновий язик»).

Характерне для скарлатини лущення на кистях на початку періоду реконвалесценції (видужання)

Температура тіла зберігається на високих цифрах упродовж 3-6 днів, потім починає знижуватися та нормалізується на 9-10-й день хвороби. Одночасно покращується загальний стан хворого, зменшується інтоксикація, зникає висип та інші симптоми. На шкірі, особливо на долонях відбувається характерне злущення шкіри.

Критерії тяжкості[ред.ред. код]

Легка форма[ред.ред. код]

Температура тіла підвищена до 38 °C, помірно виражені симптоми інтоксикації, загальний стан задовільний, катаральні зміни мигдаликів, незначний висип на шкірі, клінічні симптоми тривають 3-5 днів.

Середньотяжка форма[ред.ред. код]

Температура тіла підвищена до 39-40 °C, тривалість 5-7 днів, головний біль, повторне блювання, яскравий, інтенсивний висип на шкірі, фолікулярна або лакунарні зміни на мигдаликах, енантема на м'якому піднебінні, можливий розвиток ускладнень.

Тяжка форма[ред.ред. код]

Значно виражений інтоксикаційний синдром, температура тіла 40 °C та вище, можлива поява менінгеальних симптомів, окремі судоми, порушення свідомості, висип із ціанотичним відтінком, геморагічний висип, розвиток ускладнень.

Септична форма[ред.ред. код]

Храктеризується тяжкою інтоксикацією, високою гарячкою, некротичними змінами на мигдаликах і слизовій оболонці глотки та носа, розвитком септичних ускладнень.

Ускладнення[ред.ред. код]

Діагностика[ред.ред. код]

Хворобу розпізнають на основі епідеміологічних даних, характерної клінічної картини. Для діагнозу скарлатини важливим є виявлення характерного висипу та гнійного ураження мигдаликів.

Загальноклінічні дослідження[ред.ред. код]

Клінічний аналіз крові — відзначають лейкоцитоз, нейтрофільоз, зсув формули вліво, еозинофілію, підвищення ШОЕ

Дослідження на наявність бета-гемолітичного стрептококу або антитіл до нього[ред.ред. код]

Не є абсолютними підтверджуючими методами, мають оцінюватися тільки разом з клінічними даними. Часто наявність бета-гемолітичного стрептокока відзначається на тлі інших хвороб, які можуть нагадувати за клінічними проявами скарлатину (алергічні хвороби, ентеровірусні інфекції тощо).

  • Бактеріологічний посів слизу з ротоглотки з метою виділення бета-гемолітичного стрептококу групи А (займає 3-4 доби);
  • Серологічний — наростання титрів антистрептолізину О в динаміці.
  • Визначення в ротоглотці за допомогою імуногістохімічного експрес-тесту антигену бета-гемолітичного стрептококу групи А.

Лікування[ред.ред. код]

Хворих лікують на дому або у інфекційному відділенні. Показанням до госпіталізації є важкі, ускладнені форми хвороби, що супроводжують захворювання. Ліжковий режим протягом гострого періоду.

Етіотропна терапія[ред.ред. код]

Антибіотики — при легкій формі пеніциліни або макроліди, при середньотяжкій — пеніциліни, при тяжкій — цефалоспорини I—II покоління, кліндаміцин, ванкоміцин. Курс антибіотикотерапії — при легкій формі 10 днів, середньотяжкій та тяжкій 10 -14 днів, шлях введення — при легкій формі — перорально, при середньотяжкій — внутрішньом'язово, при тяжкій — внутрішньовенно.

Патогенетична терапія[ред.ред. код]

  • Дезінтоксикаційна терапія: при легкій формі — значна кількість пиття, при середньо-тяжкій та тяжкій формах — інфузії глюкозо-сольових розчинів;
  • Антигістамінні препарати;
  • Препарати, які зміцнюють стінку судин (аскорутин, галаскорбін);
  • Протизапальні препарати (парацетамол, ібупрофен);
  • Засоби місцевої санації: полоскання горла дезинфікуючими розчинами, тубус — кварц тощо.

Профілактика[ред.ред. код]

Раннє виявлення та ізоляція джерела інфекції. Хворих ізолюють вдома або у стаціонарі на 10 днів від початку хвороби. Діти, що ходять у дошкільні заклади та перші 2 класи школи, ізолюються на 21 день. Для осіб, що знаходилися у контакті з хворими скарлатиною, встановлюється карантин на 7 діб. Заключну дезінфекцію в осередку не проводять.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]